Анотація до роботи:

Стецишин Ю.Б. Пероксидація поліолефінових поверхонь і формування прищеплених біосумісних та антибактеріальних шарів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних за спеціальністю 02.00.06 - хімія високомолекулярних сполук. Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2005 р.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню пероксидації поліолефінових поверхонь та її наступної модифікації для надання біосумісних та антибактеріальних властивостей. Поверхні поліолефінів модифікували шляхом формування ковалентно прищеплених наношарів кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну і вищих естерів (мет)акрилової кислоти. Досліджені особливості формування наношарів та оптимізовано умови пероксидації поверхонь поліолефінів. Показано, що на пероксидованих поверхнях поліолефінів можна сформувати прищеплені полімерні шари макромолекул функціональних мономерів і полісахаридів та регулювати вільну енергію поверхні. Модифікація поверхонь такими шарами дозволяє надати їм біосумісні та антибактеріальні властивості.

1. Пероксидація поверхні поліолефінів з рівномірним розподілом пероксидних центрів на модифікованій поверхні досягається шляхом формування ковалентно прищеплених просторово структурованих наношарів кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну з вищими естерами (мет)акрилатів.

2. Ступінь модифікації поверхні поліолефінів пероксидними кополімерами вищих естерів (мет)акрилатів залежить від природи акрилатного комономеру (R-C₄H₉; -C₆H₁₃; -C₈H₁₇; .-C₁₈H₃₇) і є максимальною для октилметакрилату (R-C₈H₁₇). Вона визначається висотою нанесеного на полімерну поверхню наношару поліпероксиду, часом термообробки при температурі не вищій 393 К.

3. Пероксидована поверхня дозволяє здійснювати цільову поверхневу модифікацію поліолефінів шляхом прищеплення макромолекул функціональних мономерів та полісахаридів або їх комбінованого прищеплення. При цьому, досягається можливість регулювати вільну енергію поверхні та її дисперсійної і водневої складових.

4. Варіювання природи та кількості функціонального мономеру або полісахариду у складі модифікуючого прищепленого шару дозволяє надавати поверхні гемосумісні властивості шляхом створення "чистих поверхонь", які практично не адсорбують макромолекули білків плазми крові. Створення поверхонь здатних до селективної адсорбції альбуміну дозволило надати їм гемосумісні властивості за рахунок реалізації "альбумінового захисту". Фотографії СЕМ підтвердили гемосумісні властивості модифікованих поверхонь.

5. Формування на полімерній поверхні пероксидовмісного шару та прищеплення макроланцюгів полі-4-вінілпіридину з їх наступними полімераналогічними перетвореннями дозволяє надати поверхні антибактеріальні властивості.