На основі комплексного науково-історичного аналізу процесу функціонування масиву вітчизняних сільськогосподарських періодичних видань, що відбивали на своїх сторінках теоретичну та практичну агрономічну думку 20–30-х років ХХ ст., узагальнено результати дослідження і сформульовано такі висновки: 1. Необхідність історико-наукового аналізу зазначеного масиву періодичних видань як джерела з історії наукової агрономії виникає на основі проведеного огляду попередніх праць та з урахуванням ряду чинників: на сьогодні в історичних розвідках недостатньо об’єктивно висвітлено досліджуваний період, розвиток агрономічної науки; зазначені часописи ще не були самостійним об’єктом наукових досліджень. 2. З’ясовано особливості, що були притаманні часописам протягом періоду їх видання: формування масиву в систему впродовж 20–30-х років ХХ ст. На їх започаткування, спорадичний розвиток та подальше становлення суттєво впливали історичні суспільно-політичні, культурні та економічні чинники: - умови важкого післявоєнного стану держави з новим суспільно-політичним ладом були причиною припинення друкування журналів (центральних – не було); - непівський плюралізм спонукав до пожвавлення наукової агрономічної діяльності, впровадження її результатів, які відображалися на сторінках періодичних видань; бурхливого відродження та масового виникнення, однак дещо хаотичного ; - з кінця 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. простежуються дві характерні особливості: зі зміною в країні курсу на суцільну примусову колективізацію і проголошення напряму на спеціалізацію сільського господарства та науки на фоні наслідків голодомору, посилення тоталітарного режиму збільшуються цензурні перепони та утиски. Це спричинило закриття багатьох часописів, які за ідейним спрямуванням не завжди відповідали настановам партії, – перша особливість. Друга – відбулося становлення плановості у виході галузевої періодики. У досліджуваний період були закладені основи всієї мережі сільськогосподарської науки в Україні. Виникнення низки науково-дослідних установ і навчальних закладів, органів керівництва сільським господарством та наукою, інших організацій сприяли поступовому становленню галузевої періодики як системи. 3. У результаті проведеного дослідження виявлено “білі плями” у репертуарі періодичних видань УСРР 20–30-х років ХХ ст. Проаналізовано причини ускладнень на шляху його створення. На основі аналізу документальних матеріалів, а також використання каталогів і фондів наукових бібліотек, різних бібліографічних джерел, архівних матеріалів зібрано та введено у науковий обіг невідомі та маловідомі науковцям імена вчених, агрономів-дослідників, публікації та періодичні видання, які були розпорошені по численних бібліотечних фондах і бібліографічних джерелах, відтворено повний систематизований репертуар зазначених періодичних видань, який відображено у друці – науково-допоміжному ретроспективному бібліографічному покажчику “Періодичні видання з агрономії в Україні. 1918–1940”. Таким чином вперше встановлено загальну кількість галузевої періодики 20–30-х років ХХ ст. – понад 350 назв. 4. У формуванні планової системи сільськогосподарських періодичних видань у 20–30-х роках ХХ ст. виділено такі два періоди: Перший період (1919–1927) розпочався у час, коли видавнича справа була зосереджена не тільки у державних установах: Сільсько-Господарському Науковому Комітеті України НКЗС УСРР, видавничому відділі Наркомзему та Державному видавництві України. Паралельно стихійно з’являється велика кількість інших видавництв з недержавною формою власності. Отже існувало як офіційне, так і неофіційне видання різних сільськогосподарських спілок та інших організацій. З боку держави не виникало суттєвих перепон і навіть виділялася певна матеріальна підтримка виданню журналів. Багато з них у 20-х роках ХХ ст. виявилися недовговічними за умов боротьби за існування, низької наукової цінності та інших причин. Одночасно засновано такі головні центральні журнали, як “Вісник Сільсько-Господарської Науки”, “Сельскохозяйственное Опытное дело”, “Агроном”, значення яких важко сьогодні переоцінити. Другий період (1927–1939) був пов’язаний з ліквідацією Сільсько-Господарського Наукового Комітету (1927), поступовим закриттям недержавних видавництв та зосередженням видавничої справи у системі Наркомзему (початок 30-х років), згодом у Держсільгоспвидаві, інших великих державних видавництвах. Впроваджено директивну плановість у друкуванні часописів, посилено цензурний нагляд. Ціла низка журналів закривається примусово. Таким чином, починаючи з кінця 20-х – початку 30-х років ХХ ст. простежується повна відповідність змісту журналів “вимогам часу”. Періодика була відображенням некомпетентного втручання у сільське господарство, науку, коли партійні гасла ставили за головну мету виховання широких мас у дусі колективізму. Категоричною вимогою було неухильне слідування визначеним зверху орієнтирам, помилковість яких доведено подальшим історичним досвідом. Визначено функції сільськогосподарських періодичних видань, що мали беззаперечно відповідати “актуальним” гаслам компартійної ідеології. 5. Періодика, висвітлюючи на своїх сторінках проблеми наукової агрономії, є джерелом великої пізнавальної ваги. Досліджувані видання відобразили сліди подій переломного історичного етапу в державі. Цінні надбання минулого можуть бути корисними і сьогодні. Унікальність журнальних даних з агрономічного життя полягає в тому, що вони на сьогодні часто є єдиними джерелами відомостей з окремих питань землеробства, рослинництва, ґрунтознавства. Але достовірність поглядів конкретних людей – творців матеріалів – потрібно аналізувати, залучаючи також інші джерела. Отже, виключною джерельною цінністю величезного масиву зумовлюється необхідність всебічного вивчення та залучення його до наукового обігу. 6. На основі аналізу розвитку досліджуваного масиву видань визначено основні властивості та класифікаційні характеристики вітчизняних періодичних видань з агрономії у 20–30-х роках ХХ ст. (схема класифікації). У роботі зроблено висновок, що всі вони мали багато відмінних рис, але на конкретному історичному етапі успішно реалізовували спільні завдання. Досліджуючи періодичні видання ми з’ясували не тільки картину розвитку їхньої системи, типологічні особливості, а також вагому роль у реконструкції історії вітчизняної агрономічної науки. Адже видання слугували майже єдиними дієвими засобами наукових комунікацій, відображали й поширювали наукові та практичні досягнення, популяризували здобутки видатних учених, установ, закладів, організацій, допомагали їх впровадженню у життя, таким чином дійсно сприяли відбудові та піднесенню сільськогосподарської науки. |