У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачи, що виявляється у розкритті економічної сутності і організації перестрахування в умовах становлення страхового ринку України; опрацюванні напрямів подальшого розвитку перестрахування. Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема: 1.Еволюція міжнародного страхового ринку призвела до появи перестрахування як нової, вищої форми організації страхового захисту на якісно новій фінансовій основі у порівнянні зі страхуванням. Завдяки структурним перебудовам у світовому господарстві, значного розвитку науково-технічного прогресу перестрахування в процесі генезісу виокремилося в самостійну сферу страхової діяльності, забезпечуючи інтенсивний і широкомаштабний перерозподіл страхового капіталу і ризиків в рамках міжнародного страхового ринку. У зв’язку з цим розкрито економічну сутність перестрахування в сучасних умовах розвитку страхового ринку, доведено шляхом порівняння зі співстрахуванням переваги перестрахування як універсального методу забезпечення фінансової стійкості страхових операцій для вітчизняних страховиків. Впорядковано категорійно-понятійний апарат, використовуваний вітчизняними страховиками. 2. Встановлено, що визначення перестрахування у вітчизняному законодавстві не враховує відносини по вторинному перерозподілу ризиків, яке лежить в основі перестрахування. Тому дане визначення дає можливість ототожнювати договір перестрахування і договір страхування. Шляхом порівняння основних умов договору страхування і перестрахування зроблений висновок про юридичну самостійність перестраховувальних договорів і необхідність їх додаткового законодавчого регулювання. В дисертаційній роботі розроблено окремий параграф “Про договір перестрахування” і запропоновано його включення до Цивільного Кодексу України. 3. При укладанні перестраховувальних договорів дуже часто виникають розбіжності і суперечки з приводу умов договорів, а це призводить до конфліктних ситуацій між учасниками перестрахування. Тому необхідним постає створення стандартизової договірної бази. З метою стандартизації перестраховувальних угод, в роботі розроблено модель типового генерального договору про факультативне перестрахування для використання вітчизняними страховиками. 4. Проведене дослідження сучасного стану перестрахування в Україні доводить, що перестраховувальна діяльність в країні є невід”ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестраховувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку. За результатами дослідження зроблено висновок, що саме перестраховики-нерезиденти сплачують більшу частку всіх виплат за договорами перестрахування в порівнянні з вітчизняними перестраховиками, що свідчить про накопичення певного досвіду в країні в проведенні перестраховувальних операцій. Але водночас така тенденція є і доказом необхідності вітчизняними страховиками передавати великі ризики за кордон, що пояснюється недостатньою місткістю страхового ринку України. 5. Відокремлюють облігаторну і факультативну форму передачі ризиків в перестрахування, пропорційні та непропорційні види договорів. В зарубіжній практиці облігаторне перестрахування застосовується частіше, але в Україні переважають факультативні пропорційні договори, хоча останнім часом дуже активно впроваджується облігаторне непропорційне перестрахування. Встановлено, що використання тих чи інших договорів перестрахування завжди повинно визначатись потребами страховика (цедента) і характерними ознаками, специфікою об’єктів перестрахування. Правильне комбінування тих чи інших форм і видів договорів перестрахування дозволить страховикам уникнути багатьох недоліків в страховій діяльності. 6. За статистичними матеріалами конкретної страхової компанії розроблена перестраховувальна програма на основі облігаторного договору ексцедента суми, яка на думку автора, дає змогу захистити портфель по страхуванню засобів автотранспорту і відрегулювати рівень збитковості за даним видом страхування. Застосування даної перестраховувальної програми дає можливість компанії-цеденту приймати на страхування крупні ризики із значними страховими сумами для того, щоб скласти успішну конкуренцію товариствам, які вже активно працюють в даному сегменті вітчизняного страхового ринку. 7. На основі проведеного дослідження історичного досвіду та сучасних тенденцій розвитку державного регулювання перестраховувальної діяльності, зроблено висновок, що перестрахування – це міжнародний вид бізнесу і тому прийняття і передача ризиків в перестрахування повинна базуватись на принципі свободи. Уповноваженому органу потрібно лише контролювати ступінь стійкості, надійності перестраховиків. Крітеріями вибору надійних іноземних партнерів повинні бути провідні міжнародні рейтингові агенства. Тільки, коли іноземний перестраховик не належить до визначених рейтингових агенств, страховик-цедент отримує дозвіл на здійснення перестраховувальних операцій. Дозвіл передбачає: виконання перестраховиком умов щодо встановлення межі статутного капіталу; його аудиторської перевірки, наявність документів його реєстрації тощо. Рекомендується надані пропозиції використати при доопрацюванні Постанови Кабінету Міністрів України №1290 “Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” від 24.10.1996 року, де встановлені вимоги до перестраховиків-нерезидентів. 8. Проблеми, пов’язані з оподаткуванням доходів нерезидентів з Росії з джерелом їх походження з України, перешкоджають активному здійсненню перестраховувальних операцій між Росією і Україною; оподаткування комісійних доходів в перестраховувальній діяльності за базовою ставкою призводить до приховування їх. В роботі надані конкретні пропозиції щодо усунення даних недоліків в оподаткуванні перестраховувальних операцій. 9. Для збільшення місткості вітчизняного страхового ринку найбільш вдалою формою, на думку автора, виступає створення страхових і перестраховувальних пулів за видами страхування. Це дозволить зменшити передачу частки страхової премії за договорами перестрахування за кордон і в той же час не вимагає значних коштів для їх впровадження. Автором в дисертаційній роботі запропоновано механізм дії перестраховувальних пулів та визначені його організаційні засади. 10. Поряд із збільшенням місткості страхового ринку перестрахування є дієвим чинником у вирішенні проблем інтеграції України у світове страхове господарство. Реалізація висвітлених в дисертації заходів надасть можливість ефективного співробітництва з країнами Східної і Західної Європи за допомогою перестраховувальних операцій. Але здійснення активного перестрахування можливе лише за умов удосконалення правового регулювання перестраховувальних операцій в цих країнах, зближення умов доступу іноземних перестраховиків, вирішення проблем з оподаткуванням перестраховувальних операцій, їх обліком. |