Дослідження переключення мовних кодів дає можливість з’ясувати механізми їх формування і функціонування полілінгвальної свідомості, що є актуальним завданням в умовах масового полілнгвізму українського суспільства. Оскільки розгляд проблеми полілінгвізму здійснюється нами не лише в соціолінгвістичному, але й у комунікативному аспекті, ми розумітимемо під переключенням кодів використання мовцем у процесі спілкування за допомогою засобів матричної мови (діалекту, стилю) засобів іншої (впроваджуваної) мови, пов’язаний зі зміною одного або декількох параметрів комунікативного акту. Функціональний розподіл кодів, що входять до складу соціально-комунікативної системи, призводить до того, що один і той же мовець, володіючи загальним набором комунікативних засобів, використовує їх почергово в залежності від умов спілкування. У роботі уточнюється розуміння поняття білінгвізму як здатності індивіда чи мовної спільноти почергово використовувати дві мови (у випадку полілінгвізму – декілька мов) для забезпечення комунікативних потреб, використовуючи поняття інтерференційного порогу. Серед комунікативних моделей, які створені у сучасній лінгвістиці, для розгляду полілінгвізму як соціолінгвістичного феномену виділяємо соціально-мовні моделі як найбільш відповідні до опису даного поняття. На основі моделі “етнографії мовлення”, запропонованої Д. Хаймзом, а також її пізніших інтерпретацій, пропонуємо модель опису ситуації полілінгвізму, виділяючи ряд структурних чинників, серед яких центральним лінгвістичним чинником вважаємо фактор мовного коду. Серед факторів моделі соціально-мовної взаємодії, що впливають на переключення мовного коду, найбільш важливими є фактори ситуації, адресата та адресанта. Ситуація як широке соціолінгвістичне тло, на якому відбувається процес комунікації, відіграє вагому роль у формуванні мовної свідомості жителів певної території. Мовна ситуація в Австро-Угорській імперії, що склалася у ІІ пол. ХІХ ст., завдяки мовній політиці уряду, спрямованій на толерування і розвиток прав національних меншин, а також наявності строкатого національного складу населення, сприяли розвитку масового полілінгвізму. Кожна з “краєвих” мов, поширених на території Буковини – українська, польська, румунська, а також державна німецька, охоплювала певну сферу комунікації, часто перекриваючись і накладаючись. Фактор адресанта розглядається як формування мовної індивідуальності письменниці Ольги Кобилянської. Індивідуальний полілінгвізм у цьому випадку виступає відображенням масового полілінгвізму, щоправда, з дещо зміщеними акцентами. Серед факторів, що сформували мовну свідомість письменниці, слід особливо відзначити мовну ситуацію в родині, а також суб’єктивне ставлення мовця до кожної з мов. Особливу увагу приділено питанню рідної мови. Пропонується розрізняти рідну мову (переважно за генетичними принципами) і функціонально першу мову (за функціональними ознаками). Здійснений аналіз дає можливість стверджувати, що рідною мовою Ольги Кобилянської була українська, але функціонально першою в аналізований період слід визнати німецьку мову. Проаналізовані чинники моделі полілінгвізму дають можливість з’ясувати, якою мірою кожен з них впливає на вибір мовного коду у конкретних комунікативних ситуаціях. Фактор коду вважається центральним фактором моделі соціально-мовної взаємодії. Саме на використання різних кодів, а також на механізм переключення кодів найчастіше звертають увагу в лінгвістичних дослідженнях багатомовності. Решта чинників різною мірою визначають фактор коду. Нерідко зміна навіть одного з факторів призводить до зміни (переключення / змішування) кодів. Функціональний розподіл кодів, що входять до складу соціально-комунікативної системи, призводить до того, що один і той же мовець, володіючи загальним набором комунікативних засобів, використовує їх поперемінно в залежності від умов спілкування. Проаналізовані на матеріалі щоденників та листів Ольги Кобилянської кодові переключення, зумовлені зміною умов комунікативного акту, дають можливість виділити найбільш поширені їх типи. У мовленні письменниці це переключення таких мовних кодів: німецька / українська, німецька / польська, українська / польська та українська / німецька. Кожен з цих типів має ряд особливостей. Зокрема, для третього і четвертого типів характерним є неповне переключення (змішування) кодів, що призводить до процесів інтерференції на різних рівнях мовної системи. У кожному випадку кодових переключень можна виявити чинники, що їх зумовлюють. Такий підхід співвідносить мовленнєву поведінку носіїв деякої мови з екстралінгвістичним контекстом і дає можливість з’ясувати зв’язок мовних змін із соціальними факторами. Одержані результати дають змогу простежити загальні закономірності та особливості формування та функціонування кодових переключень, визначення системи факторів, які детермінують цей процес, визначити питому вагу кожного з таких факторів у процесі вибору мовного коду. |
