У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі – зниження частоти ускладнень вагітності та перинатальної патології при цукровому діабеті типу 1 на підставі результатів вивчення циркуляторно-метаболічних порушень печінки, розробки методів їх запобігання та корекції. 1. У вагітних, хворих на цукровий діабет типу 1, відбуваються значні порушення функціонального стану печінки, які проявляються суттєвим підвищенням концентрації у плазмі крові фібронектину, змінами білоксинтетичної (зниження кількості загального білка, альбумінів, зростання фібриногену та протромбіну), ліпідної (зростання тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїнів низької густини), ферментативної (зростання активності фруктозо-1, 6-фосфатальдолази, альдолази) та пігментної (збільшення концентрації білірубіну) функцій. 2. Найбільш інформативними та клінічно значущими показниками, які свідчать про метаболічні порушення печінки, є плазмовий фібронектин, тригліцериди, ліпопротеїни низької густини, альдолаза, загальний білок, альбумін. Вихід рівня будь-якого з цих показників у ІІІ триместрі вагітності за встановлені порогові значення вказує на метаболічні порушення печінки, які є предикторами розвитку ускладнень вагітності (прееклампсія, багатоводдя) та порушення стану плода (дистрес) під час цукрового діабету типу 1. 3. Цукровий діабет негативно позначається на стані печінкової гемодинаміки у вагітних, про що свідчить суттєве зростання об’ємного кровотоку у портальній вені, зростання діаметру судин, пульсаційного та резистентного індексів, лінійних швидкостей кровотоку в портальній вені та артерії печінки, починаючи з ІІ триместру вагітності. 4. Порушення печінкової гемодинаміки у хворих на цукровий діабет під час вагітності мають стадійний характер: початкові прояви характеризуються підвищенням об’ємного кровотоку портальної вени, максимальної та мінімальної швидкостей кровотоку печінкової артерії, пізні необоротні зміни – значним зниженням цих показників. Початкові порушення печінкової гемодинаміки свідчать про підвищений ризик виникнення ускладнень вагітності та порушень стану плода, пізні асоціюються з розвитком тяжкої перинатальної патології. 5. У хворих на цукровий діабет значною мірою порушується гормональна функція фетоплацентарного комплексу, про що свідчить неадекватне терміну вагітності підвищення концентрації плацентарного лактогену, особливо за наявності циркуляторно-метаболічних порушень печінки. Концентрація некон’югованого естріолу в крові хворих на цукровий діабет і діабетичним ураженням печінки не відображає об’єктивно стан плода і не може враховуватись під час вирішення питань акушерської тактики. 6. Перебіг вагітності у хворих на цукровий діабет з суттєвими циркуляторно-метаболічними порушеннями печінки частіше ускладнюється раннім гестозом (43,7 % проти 25,0 % у хворих з нормальним станом печінки), багатоводдям (91,9 проти 44,6 %), загрозою передчасних пологів (37,1 проти 19,6 %), прееклампсією (81,7 проти 51,8 %), хронічним дистресом плода (85,5 проти 51,8 %). Значні циркуляторно-метаболічні порушення печінки у хворих на цукровий діабет негативно впливають на стан новонароджених, про що свідчать вища частота тяжкої асфіксії (43,3 % проти 19,3 %), гіпоглікемії (65,0 проти 40,3 %), порушень ранньої неонатальної адаптації (85,0 проти 61,4 %), а також показник перинатальної смертності (48,4 проти 17,5 ). 7. Істотні порушення стану печінки патогенетично обґрунтовують включення до комплексу лікувально-профілактичних заходів для вагітних з цукровим діабетом 1 типу нового ліпосомального гепатопротекторного засобу ліолів. Курс лікування препаратом ліолів покращує показники функціонального стану печінки (рівень фібронектину знизився на 32,5 %, лужної фосфатази – на 40,6%, активність альдолази на 50 %, фруктозо-1,6-фосфатальдолази – на 33,3 %) і позитивно впливає на перебіг вагітності (зниження частоти прееклампсії з 53,6 % до 35 % , багатоводдя з 75 до 60 %, хронічного дистресу плода з 71,4 до 50 %) та стан новонароджених (частота тяжкої асфіксії зменшилася з 18,5 до 10 %, ранньої неонатальної гіпоглікемії з 55,6 до 40 %, синдрому дихальних розладів з 33,3 до 20 %). |