1. Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що в контексті досліджуваної проблеми дозвілля має бути осмислене як складова культурного життя української діаспори і як сфера соціалізації та інкультурації особистості. Показано, що в контексті поставленої проблеми національна культура може бути визначена як сукупність властивих певному етносу ознак, які виявляються в духовній і матеріальній сферах життя суспільства, і як системоутворюючий чинник стосовно діаспори. Поняття „закордонне українство” охоплює всіх етнічних українців, що проживають за межами своєї країни, в той час як у діаспорному житті мають бути наявні спільність культурних цінностей, прагнення зберегти етнічну і культурну самобутність, уявлення про спільне історичне походження. 2. Узагальнення теоретичних праць, присвячених дослідженню української діаспори, дало можливість зробити висновок, що, незалежно від соціально-культурних умов країни проживання, існують загальні проблеми української діаспори, пов’язані із збереженням національних культурних цінностей, традицій, звичаїв, обрядів, рідної мови, а також відповідним вихованням дітей та молоді. Мета педагогічної організації дозвілля дітей та молоді повинна бути адекватна цільовим установкам культурної політики діаспори (збереження української культури, залучення до неї підростаючого покоління), що мають бути осмислені у контексті національної ідентифікації дітей та молоді української діаспори. Останнє обумовлюється амбівалентним характером діаспорного культурного життя, в якому інтегруються цінності і традиції української культури і культури титульної країни. 3. У контексті означених цілей дозвілля, як засіб соціалізації та інкультурації особистості має стати репрезентантом української культури, що передбачає дослідження соціальної і особистісної затребуваності цінностей української культури в цій сфері. Оскільки індустрія дозвілля вибудувана в цілому на культурних традиціях і цінностях титульної країни, робиться висновок про реалізацію педагогічних цілей шляхом інкорпорації цінностей української культури в існуючі форми рекреаційно-дозвіллєвої індустрії титульної країни. 4. Визначення шляхів цієї інкорпорації може бути здійснене на основі теоретичної моделі дослідження дозвілля дітей та молоді української діаспори, яка містить інституціональну, аксіологічну, комунікативно-інформаційну і рекреаційно-розвиваючу складові. Аналіз соціальної затребуваності цінностей української культури доцільно здійснювати за трьома напрямами: дозвіллєві пропозиції, дозвіллєві потреби, міра організованості дозвіллєвої діяльності. 5. Аналіз теорії і методики культурно-дозвіллєвої діяльності дозволив сформулювати головну мету педагогічної організації дозвілля, яка полягала у розробці регіональної системи культурно-просвітницької діяльності і передбачала взаємодію різних громадських інститутів української діаспори. Визначено шляхи реалізації цієї мети: прилучення дітей діаспори до різних видів національного мистецтва і фольклору, до участі в проведенні національних свят, культурно-просвітницьких заходів, до пошукової діяльності (створення міні-колекцій ляльок, костюмів, малюнків, казок); використання в дозвіллі дитячого ігрового фольклору; організація сімейного дозвілля; проведення послідовної мовної політики, організація різноманітних культурно-дозвіллєвих заходів на матеріалі української культури. 6. Підвищення ефективності організації дозвілля дітей та молоді української діаспори може бути здійснене на основі варіативної педагогічної моделі, яка: включає теоретичну модель аналізу дозвілля, педагогічні умови, технологію проектування багатоцільових програм, критеріїв і показників їх діагностування; дає можливість враховувати при розробці культурно-дозвіллєвих програм глобальні, глокальні і локальні проблеми функціонування української діаспори. Педагогічні умови глобального рівня, визначені в дисертації, реалізовуються в будь-якому соціально-культурному контексті. Варіативність моделі обумовлюється специфічними педагогічними умовами, що визначаються у контексті глокальних чи локальних соціально-культурних проблем. 7. Проектування і реалізація культурно-дозвіллєвих програм для дітей та молоді української діаспори технологічно вибудовується за трьома етапами (проектувальний, реалізаційний, діагностичний), методичні особливості яких означені в дисертації. 8. Експериментальна програма, вибудувана на основі запропонованої педагогічної моделі, довела ефективність останньої, що дає підстави для її застосування в практиці організації дозвілля дітей та молоді української діаспори. 9. За результатами здійсненого дослідження перспективним бачиться створення міжнародного науково-методичного центру української діаспори з проблем організації соціально-культурної діяльності, налагодження системи обміну досвідом, а також розробка програм і методичних матеріалів з даної проблематики, створення системи підвищення кваліфікації фахівців у сфері організації культурного дозвілля діаспорних українців. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора: 1.Диба О.П. Перша Літня школа україністики “Просвіта” //Українське слово: Часопис українців у Югославії з питань культури, літератури та суспільного життя.– 1999.– №6.– С.17-23. 2.Диба О.П. Теоретичні засади культурно-просвітницької роботи з дітьми і молоддю української діаспори (за матеріалами Програми школи українознавства для дітей і молоді української діаспори Сербії) //Рідна школа.– 2004.– №4.– С.63-65. 3.Диба О.П. Національно-культурні аспекти життя української діаспори за кордоном //Вісник Книжкової палати.– 2004.– №4.– С.39-41. 4.Диба О.П. Проблеми залучення дітей та молоді української діаспори до української національної культури //Вісник КНУКіМ.– 2003.– № 9.– С.19-24. 5.Диба О.П. Життя української діаспори за кордоном у соціально-культурному контексті //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля”.– К., 2004 . 6.Диба О.П. Інформаційна база діаспорознавчих соціально-культурних досліджень //Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні.– 2003.– С.19-29. 7.Диба О.П. До проблеми провадження Програми Школи українознавства для дітей та молоді української діаспори //Тези Третьої міжнародної науково-практичної конференції “Освіта в українському зарубіжжі: досвід, становлення і перспективи” 26-29 жовтня 2003 року.– К., 2003. 8.Диба О.П. Життя української діаспори за кордоном: національно-культурний аспект //Матеріали П’ятої міжнародної науково-практичної конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” 27-29 квітня 2004 року.– Х.: Національний аерокосмічний університет імені М.Е.Жуковського “ХАІ”, 2004.– С.18. | 