1. У результаті ретроспективного аналізу історико-культурних особливостей становлення і розвитку скаутського руху впродовж ХХ – на початку ХХІ ст. нами виділено чотири етапи, кожний з яких характеризується зумовленими соціальним замовленням суспільства цілями та завданнями, певними педагогічними підходами до організації навчально-виховної та соціалізуючої діяльності скаутських організацій. Розвиток скаутського руху протягом цього періоду виразно демонструє його еволюцію в бік гуманістично орієнованих принципів, напрямів і форм організації педагогічної роботи з дітьми та молоддю – від військово-патріотичного спрямування діяльності першого періоду (початок XX ст. – 20-і рр.) та відмови від вузької військово-спортивної спрямованості другого періоду
(20-40-і рр. XX ст.) до поступового утвердження гуманістичних засад навчально-виховної та соціалізуючої діяльності на третьому етапі розвитку (кінець 40-х –
80-і рр. XX ст.) та до зростання ролі скаутингу як важливого чинника соціалізації сучасної молоді у сфері неформальної освіти на четвертому етапі (90-і рр. XX – початок XXI ст.). 2. Визначено, що гуманізація освітньо-виховного середовища скаутингу, як одна з важливих умов конструктивної соціалізації членів скаутського руху, досягається орієнтацією діяльності скаутських організацій на гуманістичні цінності та ідеали. У системі ціннісних орієнтацій скаутингу виділяється підсистема загальнолюдських цінностей, зокрема, ставлення до людини як до найвищої цінності буття, моральні та духовні цінності. Ці цінності є важливим підґрунтям для формування громадянських цінностей скаутів як представників певної етно-національної, культурної спільноти, як громадян тої чи іншої країни. 3. Узагальнення педагогічних засад виховної системи скаутингу дало змогу визначити комплекс педагогічних умов, дотримання яких забезпечує конструктивну соціалізацію скаутської молоді. Найважливішими з них є: соціально-педагогічні умови (залучення скаутів до соціально значущої діяльності з метою їх включення в систему суспільних відносин, формування морально-духовних цінностей, засвоєння соціального досвіду, навчання соціальним формам поведінки та спілкування); психолого-педагогічні умови (цілеспрямована робота педагогів щодо вивчення індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини та створення адекватних віку та можливостям дітей програм індивідуального та соціального розвитку, стимулювання самовиховання); організаційно-педагогічні умови (співпраця з державними установами та освітньо-виховними закладами з метою координації дій та розроблення спільних програм; підготовка педагогічних кадрів на спеціальних курсах, семінарах). 4. Дослідження довело, що педагогічно сприятливі умови для конструктивної соціалізації скаутської молоді створюються також шляхом урізноманітнення напрямів, змісту, форм, методів та засобів навчально-виховної та соціалізуючої діяльності сучасних скаутських організацій. Основними змістовими компонентами програм скаутингу є громадянська освіта, політико-правове, патріотичне, полікультурне, екологічне, релігійне, фізичне виховання. Характерним є соціально-практична зорієнтованість скаутських програм; їх співзвучність із шкільними дисциплінами; спрямованість на профільну освіту молоді та розвиток її професійних навичок; пропаганда здорового способу життя, превентивне виховання; а також врахування хобі та інтересів молодих людей. 5. Основним засобом реалізації змісту навчально-виховної та соціалізуючої діяльності скаутських організацій у Європі та США виступає скаутська методика, важливими елементами якої є навчання дією в невеликих за кількістю скаутських колективах (патрулях) та врівноважене поєднання різноманітних видів діяльності, форм та методів скаутської роботи. Значну роль у соціалізації сучасної скаутської молоді відіграє використання інноваційних форм та методів роботи: інтерактивних технологій, дослідно-експериментальної, винахідницької, проектної діяльності, широке застосування інформаційних та комунікаційних технологій. 6. Вивчення соціально-культурної специфіки діяльності скаутських організацій в розвинених європейських країнах, Україні та США засвідчило, що в умовах багатокультурності та плюралізму сучасного світу національні скаутські рухи адаптують свою діяльність до культурно-національних особливостей розвитку окремих регіонів. Зокрема, важливими рисами соціалізуючої практики європейських скаутських організацій є: узгодження політики скаутингу у сфері навчання та виховання молоді з вимогами сучасного глобалізаційного розвитку; відповідність індивідуальним потребам та соціальним прагненням сучасних молодих людей; сприяння розвитку всіх форм освіти та надання рівного доступу до неї всім людям, незалежно від віку, статі, національної, релігійної належності; спрямованість на формування соціальної відповідальності дітей та молоді, їх активне залучення до вирішення суспільних проблем, розбудови громадянського суспільства; підтримка лідерства та молодіжних ініціатив; активізація міжнародної взаємодії та кооперації, співробітництва в окремих регіонах світу (наприклад, Північ–Захід–Схід). Традиційно сильний для американського суспільства дух індивідуалізму та індивідуальної відповідальності людини зумовив той факт, що серед принципів, форм та методів організації соціально-педагогічної роботи у скаутингу США провідну роль відіграють ті, що стимулюють особисту відповідальність дитини за власний розвиток, сприяють розкриттю індивідуальних здібностей, заохочують активну участь у громадсько-корисній діяльності. Форми, методи педагогічної роботи в американському скаутингу підпорядковані завданням підготовки активних громадських діячів, конкурентоспроможних фахівців, здатних до соціального лідерства в американському суспільстві. Для вітчизняних скаутських організацій провідною метою діяльності є формування гармонійно розвиненої цілісної особистості, і водночас громадянина з виразною українською ідентичністю, патріота Батьківщини. Відповідно у змісті вітчизняних скаутських програм переважає тематика українознавства та вивчення культурної спадщини українського народу. Форми та методи педагогічної роботи зі скаутською молоддю спираються на багаті традиції українського народу, козацько-лицарської педагогіки. 7. Аналіз навчально-методичних аспектів підготовки педагогічних кадрів для роботи в скаутингу показав, що в скаутських організаціях сучасних розвинених країн склалась чітка система підготовки лідерського активу (тренінги, семінари, курси, інструктажі), які організовуються на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Значні здобутки на цій ділянці педагогічної роботи, на нашу думку, доцільно використовувати в роботі вітчизняних громадських організацій. Вивчення, систематизація та узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо забезпечення належних умов для педагогічно керованої і цілеспрямованої соціалізації молоді у скаутських організаціях дає підстави для пропозицій щодо його застосування у вітчизняному освітньо-виховному просторі. Вважаємо за доцільне пропонувати: урізноманітнювати тематику навчально-виховної діяльності вітчизняних громадських організацій, впроваджуючи такі змістові блоки, як європейський вимір, освіта задля миру, права людини, полікультурність, фахова підготовка. В сукупності це сприятиме інтеграції українського скаутингу у європейський та світовий освітній простір; впроваджувати в освітньо-виховну практику вітчизняних скаутських та інших громадських організацій проектні, ігрові, інтерактивні технології. Використовувати досвід міжнародних скаутських організацій у застосуванні інформаційних та комунікаційних технологій у навчально-виховній та соціалізуючій роботі з дітьми та молоддю; ширше висвітлювати діяльність вітчизняних скаутських організацій та пропагувати реальні заслуги скаутингу у сфері навчання, виховання та соціалізації дітей та молоді. Запозичувати зарубіжний досвід створення навколо діяльності організацій атмосфери "позитивного очікування", що на нашу думку, значно полегшить роботу щодо залучення до скаутингу нових членів, сприятиме нагромадженню фінансових ресурсів та мобілізації інших видів матеріальної допомоги; запозичувати досвід роботи зарубіжних скаутських організацій щодо залучення до скаутингу дітей з особливими потребами, сприяти інтеграції дітей-інвалідів у суспільство, допомагаючи їм віднайти власне місце у житті, зорієнтуватись у виборі професії та соціалізуватися у суспільство; переймати досвід світового скаутингу щодо активного залучення до безпосередньої участі у педагогічній діяльності скаутської організації батьків, членів родини скаутів, друзів, широкої громадськості. Об'єднувати зусилля якомога більшої кількості агентів соціалізації учнівської молоді у скаутингу з метою ефективної реалізації педагогічних цілей скаутських організацій; звертати пильну увагу на добір, підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як безпосередніх провідників освітньо-виховної політики скаутингу, від професійної компетентності, духовного та морального стану яких залежать результати процесу соціалізації учнівської молоді. Доцільним є висунення високих вимог до постаті вихователя, його особистісних та професійних якостей. Важливим є використання зарубіжного досвіду удосконалення системи підготовки скаутських лідерів через впровадження та розвиток системи тренінгів особистісного розвитку, міжособистісного спілкування, набуття життєво важливих навичок тощо. Виконана робота не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого дослідження потребують окремі компоненти змісту, форми і методи соціалізуючої діяльності у скаутингу, педагогічні підходи до гендерної соціалізації скаутської молоді, реалізація програм професійної орієнтації та фахової підготовки у національних та зарубіжних скаутських організаціях тощо. | 