1. Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити зміст поняття “батьківсько-дитячі взаємини”, охарактеризувати сутність та структуру взаємин батьків і дітей; виявити їх вплив на формування особистості дитини; виокремити істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин; проаналізувати причини виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні та психолого-педагогічні моделі корекції взаємин батьків і дітей. 2. На основі результатів експериментального дослідження виявлено, що батьківсько-дитячі взаємини характеризуються як процес та результат індивідуального, суб’єктивно-вибіркового відображення сімейних зв’язків, які опосередковують внутрішню та зовнішню активність батьків і дітей в їх спільній життєдіяльності. Специфіку батьківсько-дитячих взаємин визначають перш за все взаємини в системі „дорослий – дитина”, на формування яких здійснює вплив особистість дорослого, індивідуальні особливості дитини, а також особливості сімейних взаємин. 3. Під гармонійними взаєминами батьків і дітей ми розуміємо відносини, засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно зорієнтований стиль спілкування, врахування індивідуальних потреб батьків і дітей). Аналіз наукових досліджень із зазначеної проблеми дає змогу виділити наступні найбільш істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин: задоволення базових потреб дитини, зокрема, потреби у безпеці, прийнятті, визнанні індивідуальності дитини і потреби збереження свого „Я” як автономної реальності; достатній рівень рефлексії батьків, розуміння психолого-педагогічної природи індивідуальних особливостей дитини; свідома організація конструктивного стилю взаємодії з дитиною. 4. У дослідженні встановлено причини конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячих взаєминах: неузгодженість вимог, очікувань та реальних оцінок дитячої поведінки, що виявляється в обмеженні свободи дій, протилежності інтересів; ефект неадекватності в структурі потребово-мотиваційної сфери особистості, що простежується в незадоволеності актуальних потреб і, перш за все, потреб у самоствердженні та самореалізації; особистісні проблеми дорослого, що спостерігається в невмінні організувати позитивну взаємодію зі своєю дитиною. Способи поведінки батьків експериментальної групи щодо дітей у конфліктних ситуаціях носять переважно неконструктивний характер; лише 19,7% дошкільників поводять себе в конфліктній ситуації самостійно; решта дітей наслідують поведінку своїх батьків, причому дівчатка частіше наслідують матір, а хлопчики – батька. Водночас, є відмінності у позиціях обох батьків щодо дітей: для більшості чоловіків характерні такі позиції у взаєминах з дітьми, як вимогливість, контроль та емоційна дистанційованість з дитиною; у матерів частіше проявляється тривожність за дитину, непослідовність та нестабільність у взаєминах. 5. Проведена експериментальна робота підтвердила нашу гіпотезу щодо ефективності педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Такими є організований процес взаємодії, що орієнтується на індивідуальність, своєрідність дитини; сприяння педагогів батькам в усвідомленні своїх почуттів стосовно дітей; організація вихователями групових форм обміну досвідом між батьками щодо їх взаємодії з дітьми, метою яких є відбір та закріплення прийнятних форм, що використовуються для створення ефективних батьківсько-дитячих взаємин, організація психолого-педагогічної освіти батьків з проблем виховання дітей. 6. Доведено ефективність розробленого корекційно-педагогічного комплексу, до якого увійшли такі напрями роботи та педагогічні технології: з дітьми – казкотерапія, ігротерапія взаємин та методи адлеріанської дитячої терапії; з батьками – індивідуальні консультації за їх запитами, загальні теоретичні консультації, групові дискусії, ігрове моделювання педагогічних ситуацій, вирішення педагогічних задач, аналіз досвіду виховання в сім’ї, обговорення змісту прочитаних книг, тренінг оволодіння вміннями застосовувати адекватні методи взаємодії з дітьми. 7. Охарактеризовано динаміку змін у взаєминах батьків і дітей, що виявляється у підвищенні рівня рефлексії, здатності до самоспостереження, усвідомлення своєї поведінки, в емоційній саморегуляції батьків; у кращому розумінні один одного, меншій конфліктності, більшій відкритості між батьками та дітьми; сформованості позитивних рис характеру та емоційно-регулятивної сфери дітей; покращенні взаємин між усіма членами сім’ї. Після тренінгу виявлено збільшення позитивних реакцій батьків з 14,1% на констатувальному до 61,8% на контрольному етапі, а також підвищення показників співробітництва (з 10,1% до 40,0%). Означені зміни засвідчують гармонізацію взаємин батьків і дітей дошкільного віку. Виконане дослідження не вичерпує проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у створенні програм пропедевтичної роботи з батьками, діти яких не відвідують дитячі садки, а також розробці програм, що забезпечуватимуть наступність між дошкільним навчальним закладом та школою з формування гармонійних батьківсько-дитячих взаємин. |
