1. Ретроспективний аналіз теорії і практики професійної підготовки прикордонників свідчить про те, що ще за часів Київської Русі здійснювалась охорона її кордонів. Уперше в історії України спостерігається системне використання засобів, методів, прийомів та форм професійної підготовки прикордонників в Окремому корпусі прикордонної стражі. У вдосконаленні професійної підготовки всіх категорій прикордонників Російської імперії, СРСР вирішальна роль належала офіцерському складу. 2. Професійна підготовка в ДПСУ – це навчання і виховання персоналу усіх категорій, злагодження дій підрозділів та органів. Вона призначена для забезпечення виконання покладених на них оперативно-службових завдань відповідно до законодавчих та інших нормативних правових актів, положень військової науки. Вона включає: удосконалення знань і практичних навичок персоналом всіх категорій ДПСУ для успішного виконання поставлених завдань під час підготовки та проведення оперативно-службових дій; злагодження роботи підрозділів і органів управління; формування у персоналу високої морально-психологічної стійкості та працездатності; розвиток методичних навичок офіцерів, прапорщиків, сержантів в організації і проведенні заходів щодо навчання та виховання особового складу; організацію і проведення заходів підготовки підрозділів, органів управління всіх ланок; розвиток співробітництва та взаємодії з міністерствами і відомствами ЗС України, прикордонними органами інших держав із метою підготовки сил і засобів для спільного виконання завдань. У професійній підготовці мають місце групи суперечностей між: реальним станом загальноосвітньої підготовки юнаків і вимогами щодо якісної підготовки прикордонників в умовах службової діяльності; зростаючими державними вимогами щодо надійності захисту кордонів і недостатнім рівнем оновлення навчальних планів та програм професійної підготовки прикордонників; зростанням обсягу знань з професійної підготовки і недостатнім рівнем педагогічної майстерності офіцерів; психолого-фізіологічними вимогами до виконання обов'язків прикордонника і системою відбору юнаків для служби в ДПСУ; потребою у високій функціональній підготовленості прикордонників і реальними психофізіологічними можливостями військовослужбовців. Найбільш типові труднощі подано двома групами: труднощі, які пов'язані з особливостями об'єкту навчально-виховної роботи, вивчення і врахування великого розмаїття індивідуальних та групових соціально-психологічних, професійних й інших особливостей підлеглих, труднощі, які пов'язані зі складністю завдань професійної підготовки і не завжди достатніми знаннями та досвідом офіцерського складу. 3. Для оцінки професійної готовності прикордонників вдосконалено особистісний, професійний, діяльнісний критерії. Особистісний критерій відображається в таких показниках: здатність до навчання; наявність моральних цінностей; здатність керувати собою. Професійний критерій виявляється в таких показниках: усвідомлення особистих професійних і життєвих цілей; прагнення до професійного розвитку (саморозвитку); творчий підхід до професійної діяльності. Діяльнісний критерій визначається у таких показниках: розуміння особливостей управлінської діяльності; комунікативна компетентність; уміння налагодити колективну діяльність. Відповідно до критеріїв та показників було визначено три рівні професійної готовності прикордонників, а саме: високий, середній, низький. 4. З метою поліпшення професійної підготовки персоналу ДПСУ та з урахуванням зміни концепції охорони Державного кордону України розроблено педагогічну технологію вдосконалення професійної підготовки прикордонників для таких категорій: командири відділень інспекторів прикордонної служби, персонал підрозділів прикордонного контролю, персонал підрозділів забезпечення. Вона реалізується такими шляхами: удосконалення навчальних планів та програм з професійної підготовки прикордонників, підвищення педагогічної майстерності офіцерів-прикордонників, удосконалення методики проведення занять з різними категоріями прикордонників. Засвоєння знань, опанування вмінь та навичок прикордонниками здійснюється завдяки використанню алгоритму дій, а саме: сприйняття матеріалу, розуміння, запам'ятовування, закріплення, застосування на практиці, формування вмінь і навичок, контроль та оцінка засвоєних знань. Унаслідок проведеного формуючого експерименту відбулися статистично значущі зміни: рівень професійної готовності персоналу в експериментальній групі підвищився з 1,67 до 2,45, а в контрольній – з 1,71 до 1,92 бала. Тобто вдалося значно покращити основні показники, які характеризують професійну готовність. Проведене дослідження підтвердило правомірність висунутої гіпотези і довело ефективність педагогічної технології вдосконалення професійної підготовки прикордонників. Упровадження педагогічної технології дало можливість суттєво підвищити стан професійної підготовки в Західному регіональному управлінні ДПСУ. З ростом рівня професійної готовності прикордонників збільшилась кількість випадків припинення контрабанди зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків через державний кордон. Кількість затримок порушників кордону збільшилася. І, як наслідок, за результатами підбиття підсумків підготовки персоналу ДПСУ у першому півріччі 2005 року Західне регіональне управління зайняло перше місце. 5. У дослідженні розроблено методичні рекомендації посадовим особам ДПСУ щодо вдосконалення професійної підготовки прикордонників. Застосування методичних рекомендацій створило реальні можливості для удосконалення практичних навичок військовослужбовців у різних видах прикордонних нарядів, під час пошуку та затримки порушників кордону. Напрямами подальших досліджень можуть бути: професійна підготовка офіцерського складу в органах і підрозділах ДПСУ; інформаційно-педагогічне забезпечення професійної підготовки офіцерських кадрів; педагогічне керівництво професійною підготовкою курсантів у вищій військовій школі. |