1. На основі аналізу наукової літератури було уточнено сутність та зміст поняття «професійна адаптація майбутнього економіста». Визначено, що професійна адаптація майбутнього економіста за сутністю і змістом – це інтегральний процес, в якому формуються ділові, особистісні та професійні якості економіста та відображається базовий рівень засвоєних ним економічних знань, умінь, досвіду, достатніх для формування в нього економічного мислення, здатності відстоювати свою точку зору в різних соціальних і лінгвістичних умовах. 2. Розроблено модель реалізації педагогічних основ забезпечення професійної адаптації студентів-економістів, яка включає: мету (як соціальне замовлення); директивні документи та навчальні програми; виробничі функції та засоби навчання; компоненти процесу професійної адаптації (мотиваційно-ціннісний, професійний (знаннєвий), інтеграційний, інформаційний), етапи професійної адаптації, педагогічні умови, критерії готовності до професійної адаптації, види інформаційної культури (загальна та документальна); результат. Серед ефективних методів виділяємо інтерактивні: мозкові атаки, метод проектів, презентації, рольові та ділові ігри, банки супроводження навчального процесу, з одночасним використанням традиційних методів, які слугують теоретичною базою навчання. 3 Обґрунтовано педагогічні умови формування професійної адаптації студентів економічних вищих навчальних закладів на основі інтеграції: використання новітніх інформаційних технологій при застосуванні різнопланових засобів навчання іноземної мови, інноваційна діяльність викладача, урахування поетапного характеру професійної адаптації; використання авторського посібника англійської мови, як сучасного інформаційного засобу. 4. Визначено та теоретично обґрунтовано компоненти формування професійної адаптації (мотиваційно-ціннісний, професійний, інтеграційний, інформаційний). Встановлено критерії та показники цього процесу: цільовий, спеціальна підготовка, іншомовна компетентність, комп’ютерна грамотність. На основі цих критеріїв було визначено три рівні професійної адаптації: базовий, середній та вищий. Базовий рівень професійної адаптації характеризує загальноекономічну підготовленість фахівця, знання основних принципів і закономірностей економічної науки, оволодіння основами професійного спілкування. Середній рівень професійної адаптації передбачає свідоме володіння понятійним апаратом за фахом, вільне сприйняття інформації з різних джерел (включаючи автентичні) з наступним її аналізом й інтерпретацією в руслі вирішення професійних завдань. Вищий рівень професійної адаптації вимагає вільного орієнтування у вузькоспеціальних питаннях практичного характеру, здатність до всебічного аналізу ситуації, повна відповідність функціям професійної діяльності, специфічним вимогам посади. Серед рівнів сформованості професійної адаптації було визначено: високий, середній, достатній і низький. 5. За результатами формувального експерименту отримана позитивна динаміка рівнів готовності до професійної адаптації студентів-економістів. У КГ кількість студентів з високим рівнем збільшилась на 4,97%, а низькому рівні їх кількість зменшилась на 3,67% . У студентів ЕГ кількість студентів на високому рівні збільшилась 24,75%, а на низькому зменшилась на 17,32%. Позитивні зміни забезпечувались зміною у рівнях сформованості за кожним з компонентів. Так, на високому рівні сформованості професійного компонента кількість студентів у ЕГ збільшилась в 6,3 рази, а на низькому зменшилась у 13,0 разів. Одночасно в КГ ці показники змінились відповідно в 1,71 разів та в 1,28 разів. Аналогічні зміни спостерігались за інформаційним компонентом. За інтеграційним компонентом ми одержали найбільш суттєві зміни. В ЕГ на закінчення експерименту на високому рівні збільшилась кількість студентів в 35 разів, а на низькому зменшилась в 7, 25 раз . У КГ відповідно в 7 разів та в 1,25 разів. Тому інтеграційний компонент був визнаний базовим показником сформованості професійної адаптації. Але проведене дослідження не вичерпує всіх проблем підвищення рівня готовності до професійної адаптації студентів економічного напрямку. Подальше вивчення проблеми передбачає дослідження організації навчального процесу в умовах інноваційних технологій, встановлення особливостей підготовки студентів до самостійної навчальної діяльності з використанням засобів інформаційних технологій. |