1. Результати аналізу наукових джерел з проблеми дослідження і практики визначення кваліфікації викладачів свідчать, що у вищих навчальних закладах ще не склалася цілісна методика атестації викладачів. Це породжує суперечності між необхідністю у висококваліфікованих, професійно підготовлених офіцерських кадрах і рівнем професійно-педагогічної підготовленості викладацького складу. І хоч практика роботи ВВНЗ вимагає розробки методики оцінювання підготовленості й діяльності науково-педагогічних і наукових кадрів ВВНЗ України, ця проблема дотепер є невирішеною. Атестація є процесом підготовки, проведення, узагальнення підсумків оцінювання рівня професіоналізму працівника й прийняття на цій основі відповідного рішення. Мета проведення атестації – підвищення кваліфікації, професіоналізму, результативності педагогічної й управлінської праці, розвиток творчої ініціативи, забезпечення правової й соціальної захищеності працівників галузі. За результатами аналізу літературних джерел нами виявлено недоліки оцінювання: суб'єктивізм й обмеженість оцінювання, однобічність оцінювання за другорядними і малозначимими показниками, не розробленість критеріїв в оцінних процедурах, різне тлумачення експертами методик оцінювання. 2. Уточнено педагогічну суть понять “професійно-педагогічні підготовленість та діяльність.” Оцінювання професійно-педагогічної роботи викладачів проводиться за двома типами: професійно-педагогічна підготовленість і професійно-педагогічна діяльність. Під професійно-педагогічною підготовленістю ми розуміємо рівень освоєння змісту професійно-педагогічної діяльності та рівень професійної підготовки. До поняття “професійно-педагогічна діяльність” нами включено всі види діяльності викладача ВВНЗ (разом з пошуковою і дослідницькою). У процесі дослідження були обґрунтовані діяльнісно-результативний та системний підходи до оцінювання за основними позиціями змісту діяльності педагога; урахування в оцінюванні соціально-статусних характеристик і досягнень педагога; урахування специфіки праці викладачів певних кафедр; урахування мотиваційних факторів. 3. Визначено компоненти оцінювання: когнітивний (визначається як результат відбиття зовнішньої реальності в сукупності її властивостей), операційний (зміст його становить сукупність схем організації й поведінки) та ініціативний (відображення потреби, виконує функцію ініціації й визначення напрямку активності). Було виокремлено наступні складові професійної кваліфікації викладацького складу ВВНЗ: а) підготовленість: наукова кваліфікація; посада; якість проведення заняття; підготовленість за навчальною роботою; підготовленість за професійно-важливими показниками; підготовленість за науковою працею; підготовленість за методичною роботою; підготовленість за педагогічним стажем; характеристики, що сприяють професійному росту викладача. б) діяльність: ефективність навчання; якість підготовки тих, хто навчається; навчальна робота; спортивна робота; методична робота; наукова праця; військово-професійна підготовка й підвищення кваліфікації; інші види робіт; командирська підготовка. 4. Розроблено методику експертного оцінювання професійно-педагогічної підготовленості і діяльності викладачів кафедри фізичної підготовки і спорту, у якій виділяємо декілька етапів процесу: визначення меж професійного поля підготовленості і діяльності, опрацювання нормативного змісту професійної кваліфікації, виокремлення предметної ділянки оцінювання професійної кваліфікації, розподіл видів і компонентів підготовленості за значущістю (експертна оцінка), оцінювання ступеня виявлення ( наявності) видів та компонентів професійної підготовленості та діяльності викладачів кафедр фізичної підготовки і спорту. 5. Розроблено модель оцінювання професійної кваліфікації викладачів, до якої входять складники: мета, зміст, принципи, завдання, професійно-педагогічні підготовленість і діяльність, їх види, компоненти, критерії і показники, які забезпечуються математичною обробкою за Фішборном і комп’ютерною програмою у системі Excel. Це дало змогу визначити вагові коефіцієнти складових компонентів. Побудована на даних позиціях модель оцінювання дає можливість фіксувати в будь-який проміжок часу результативно-продуктивний показник підготовленості й діяльності (як найбільш інтегративний показник, що відображає внутрішню природу кваліфікації працівника) і відображає в чисельному вираженні особисту підготовленість конкретного викладача й виконання ним функціональних обов'язків і завдань. 6. Експериментальна перевірка ефективності використання даної моделі в атестаційних процесах підтверджує, що тільки за один рік участі атестовуваних викладачів в експерименті за даною методикою зріс результативний показник за основними видами їхньої діяльності (у середньому на 20% – 30%), що позитивно відобразилося й на підвищенні рівня підготовленості курсантів (на 2%), спортивної майстерності членів збірних команд ВВНЗ (за підготовкою МСМК – до 100%; за підготовкою МС – у середньому на 35%). 7. Результати цих досліджень підтверджують, що використання моделі оцінювання в атестаційних процедурах підвищує мотивацію викладачів до кінцевого результату їхньої діяльності. Результати анонімного анкетування показали, що 87% респондентів задоволені таким підходом до оцінювання їхньої підготовленості й діяльності. Результати оцінювання викладацького складу за розробленою моделлю практично повністю збігаються з рейтинговою оцінкою викладачів як з боку начальників кафедр, так і з боку колег по роботі (р < 0,05). Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. До подальших наукових розробок відносимо: особливості урахування результатів військових стажувань (інших видів практичної фахової підготовки) науково-педагогічного складу ВВНЗ в атестаційних процедурах; особливості стимулювання науково-педагогічного складу ВВНЗ до підвищення рівня професійної кваліфікації через важелі адміністративного й економічного заохочення. | 