1. Результати аналізу стану вирішення проблеми управління навчальним процесом у системі освіти свідчать про відсутність цілісного підходу до розв’язання питань впливу інноваційних технологій на такий процес у ВВНЗ. Вивчення психолого-педагогічної літератури й практики сформованості управлінських умінь у викладачів і курсантів переконують, що створилися суперечності між вимогами до рівнів володіння управлінськими вміннями й наявними на практиці. Розв’язання їх можливе на основі інноваційних технологій. Під управлінською діяльністю розуміємо процес планування, організації, керівництва, контролю за навчально-виховною діяльністю з метою досягнення запланованих результатів. Системоутворюючим фактором у системі педагогічного управління є його мета. Мета складає основу для прогнозування можливих результатів, визначення критеріїв результативності прийняття рішень, організації форм їх виконання, обумовлює структуру взаємодії викладачів і курсантів, є еталоном для контролю, оцінки, аналізу досягнутих результатів та коригування навчального процесу на різних його етапах. 2. Обґрунтовано сукупність педагогічних умов ефективного управління навчальним процесом у ВВНЗ під час реформування військової освіти: упровадження модульної та інформаційної технологій; активізація самостійної роботи курсантів; педагогічний контроль за навчальною діяльністю курсантів з рейтинговим обліком знань. 3. Доведено, що модульно-рейтингова технологія навчання створює умови для максимальної творчої самореалізації та вирішує в багатьох питаннях проблему якісної підготовки сучасних офіцерських кадрів, що відповідають Державному стандарту. Для переходу на модульно-рейтингову та інформаційну технології були визначені такі умови: розвиток мотивації у викладачів і курсантів; готовність курсантів до самостійної навчально-пізнавальної діяльності (сформованість мінімуму необхідних для цього знань та загальних навчальних умінь); наявність достатньої матеріальної бази ВВНЗ для розробки та впровадження модульної технології; одночасна реалізація в навчальному процесі особистісно-орієнтованого, діяльнісного й дослідницького підходів, що забезпечують оптимальний розвиток пізнавальної самостійності курсантів та підвищують рівень педагогічної майстерності викладача. 4. Доведено, що для формування управлінських умінь викладачів необхідні: наявність програми, що визначає рівень якості фахівця; підготовка й виконання програми управління, її інформаційно-методичне забезпечення; організація та здійснення процесу підготовки спеціалістів; постійний зворотній зв’язок між викладачем і курсантом; аналіз і порівняння отриманих результатів із запланованими; коригування перебігу навчального процесу на основі відхилень, визначених шляхом аналізу результатів досліджень. 5. Визначено рівні сформованості управлінських умінь за ознаками (визначеність, усвідомленість, цілеспрямованість, вибірковість, тактовність, дієвість, вимогливість, критичність, відповідальність), стилі керівництва (директивний, пасивного втручання, колегіальний) для викладачів. Аналіз результатів свідчить, що до формувального експерименту управлінські вміння керівника колективу в контрольній та експериментальній групах викладачів були сформовані практично однаково – переважно на низькому та середньому рівнях, а після формувального експерименту в експериментальних групах – на середньому та високому рівнях розвитку. 6. Доведено, що для курсантів розподіл за стилями ставлення до оточуючих (авторитарний, егоїстичний, агресивний, підозрілий, підлеглий, залежний, приязний, альтруїстичний), підпорядковується й оцінюється за критеріями таких компонентів: мотиваційно-змістовий, організаційно-діяльнісний, психологічний. Мотиваційно-змістовий характеризується критеріями, які передбачають наявність знань про сутність і професійну спрямованість підготовки, уявлення про стан власної підготовки і рівні сформованості професійних умінь і навичок, зацікавленість у майбутній професійній діяльності та професійній компетентності. Критеріями організаційно-діяльнісного компоненту було обрано: забезпечення пізнавальної активності у набутті вмінь і навичок управлінської діяльності, яка спрямована на запланований результат; уміння організовувати й планувати процес самопідготовки, результатів службової діяльності. Психологічний компонент забезпечується критеріями, які характеризують відношення до виконання обов’язків згідно навчального плану, самостійність у набутті знань, активність і рішучість у вирішенні назрілих проблем; самокритичність у оцінці своєї поведінки. Експериментально доведено ефективність обраних компонентів і критеріїв. 7. У дослідженні розроблена, теоретично обґрунтована й експериментально перевірена модель удосконалення управління навчальним процесом, яка має такі складові: мета підготовки, зміст та завдання навчання, навчальні програми, форми навчальних занять, методи та засоби навчання і контролю, форми діяльності курсантів (самостійна навчально-пізнавальна діяльність, позитивна мотивація, активність). Системоутворюючим фактором є спільність мети процесів викладання й учіння. 8. Експериментальна перевірка гіпотези дослідження довела, що запропоновані педагогічні умови та модель педагогічного управління навчальним процесом у ВВНЗ на основі інноваційних технологій є дієвими, сприяють удосконаленню як процесу управління навчанням, так і формуванню управлінських умінь викладачів і курсантів. Ефективність застосування сукупності педагогічних умов і моделі доведена зростанням рівнів сформованості управлінських умінь, якостей керівника військового колективу за дев’ятьма ознаками особистості керівника та відсотками прояву трьох компонентів. Відсоток викладачів за директивним компонентом зріс від 32 до 46, а за колегіальним – від 40 до 65. Із семи ознак сформованості професійних якостей викладачів значне зростання простежували для п’яти (організаційні здібності, творче застосування знань, педагогічна майстерність, вимогливість, уміння використовувати професійні якості). 9. Розроблено модель формування управлінських умінь курсантів у процесі навчання за модульно-рейтинговою технологією. У такій моделі дістали подальшої конкретизації досліджувані педагогічні умови, мета, завдання, компоненти, засоби навчання, які були спрямовані на кінцевий результат. Усі складові підпорядковані спільній меті – підготовці курсантів до майбутньої управлінської діяльності. У курсантів спостерігалися позитивні зміни в показниках сформованості типів ставлення до оточуючих: збільшився відсоток курсантів: із авторитарним типом - у 1,7 рази, із приязним та альтруїстичним – у 1,8 рази. Зменшився відсоток курсантів із егоїстичним типом у 1,6 рази, із агресивним – у 2,5 рази, із підозрілим – у 3,5 рази, із підлеглим – у 2,2 рази, із залежним – у 3 рази. Доведено, що вдосконалення управління педагогічним процесом у ВВНЗ відбувається при застосуванні запропонованої сукупності педагогічних умов і моделей: моделі управління навчальним процесом та моделі формування управлінських умінь у курсантів. Наші дослідження не вичерпують всіх аспектів даної проблеми. До питань, які заслуговують подальшої розробки, ми віднесли б визначення особливостей кредитно-модульної технології, яка вимагає специфічних підходів до управлінської діяльності та психолого-педагогічних засад формування курсантських груп. |
