1. Родина Gnaphosidae в фауні Криму представлена 48 видами. Описано 3 нові для науки види: Berlandina shumskyi Kovblyuk, 2003; Drassyllus crimeaensis Kovblyuk, 2003; Parasyrisca marusiki Kovblyuk, 2003. Дві видові назви зведені до синонімів: Gnaphosa saurica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992 SYN. до G. dolosa Herman, 1879; Gnaphosa turkmenica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992 SYN. до G. ukrainica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992. Вперше описано самця Zelotes olympi (Kulczyn’ski, 1903) та самку Gnaphosa moesta Thorell, 1875. Вперше знайдено в Криму 24 види: Drassodes serratichelis (Roewer, 1928); Drassyllus lutetianus (L. Koch, 1866); D. pumilus (C.L. Koch, 1839); Gnaphosa cumensis Ponomarjov, 1981; G. dolosa Herman, 1879; G. ukrainica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992; Haplodrassus kulczynskii Lohmander, 1942; H. minor (O. P.-Cambridge, 1879); Haplodrassus sp.; H. umbratilis (L. Koch, 1866); Leptodrassus memorialis Spassky, 1940; Scotophaeus blackwalli (Thorell, 1871); Trachyzelotes lyonneti (Audouin, 1827); T. malkini Platnick, Murphy, 1984; T. pedestris (C.L. Koch, 1837); Urozelotes rusticus (L. Koch, 1872); Zelotes electus (C. L. Koch, 1839); Z. gracilis (Canestrini, 1868); Z. latreillei (Simon, 1878); Z. longipes (L. Koch, 1866); Z. olympi (Kulczyn’ski, 1903); Z. orenburgensis Tuneva, Esyunin, 2003; Z. segrex (Simon, 1878); Z. tenuis (L. Koch, 1866). 2. За особливостями сезонної динаміки активності статевозрілих особин види павуків родини Gnaphosidae в Криму утворюють 2 групи: 1) види з одним піком активності протягом року: в червні (17 видів, ~ 35%); в травні (11 видів, ~ 23%); в квітні (4 види, ~ 8%); в липні (4 види, ~ 8%); у вересні (3 види, ~ 6%); в лютому (1 вид, ~ 2%); 2) види з двома піками активності – навесні (у квітні) та восени (у вересні – жовтні) (3 види, ~ 6%). Піки активності не виражені у 2 видів (~ 4%). Для 3 видів (~ 6%) недостатньо даних, щоб визначити особливості їх сезонної динаміки. 3. В різних біотопах Криму кількість видів гнафозид коливається від 0 до 18, середньорічна динамічна щільність – від 0 до 30 екз. на 100 пастко-діб. Більшу кількість видів та екземплярів гнафозид зареєстровано у відкритих біотопах (солончаки, луки, степи, перелоги), меншу – у лісах. 4. З 48 (100%) знайдених в Криму видів гнафозид широкі ареали мають 21 вид (43,75%), середземноморські – 9 (18,75%), локальні – 7 (14,58%), європейські – 6 (12,50%), східно-європейсько-центрально-азійські – 4 (8,33%) та невідомі – 1 вид (2,08%). За особливостями ареалів видів гнафозид Крим виглядає більш “середземноморським”, ніж сусідні ділянки материка, проте менш “середземноморським”, ніж території, що дійсно знаходяться на березі Середземного моря. 5. Максимальну кількість видів родини Gnaphosidae з широкими ареалами (8-9 видів), а також їх частку в фауні (більше 70% видів) та населенні (більше 90% всіх зібраних екземплярів) констатовано у відкритих біотопах з північного боку Кримських гір від степової зони до гірських вершин. Найбільшу кількість видів з ареалом від Східної Європи до Центральної Азії (усього 2 види) зареєстровано на вологому солончаку та на розташованій поряд з ним засоленій луці в ландшафтній зоні напівпустельних степів та солончаків. Максимальна частка видів з таким ареалом в жодному з досліджених біотопів не досягає 30%. Але більше 90% всіх добутих екземплярів на вологому солончаку – представники видів з ареалами у Східній Європі – Центральній Азії. Найбільше видів з європейськими ареалами (по 3-4 види) констатовано в лісосмузі в степовій частині Криму, а також у відкритих біотопах (луки, степи, перелоги) у всій рівнинній частині Криму та у передгір’ях. Види з європейськими ареалами становлять близько 25% всіх видів та екземплярів гнафозид в більшості біотопів Криму. Середземноморських видів найбільше (3-6) відмічено у відкритих біотопах степів та на ПУК. Частка середземноморських видів та їх екземплярів максимальна (близько 50%) в субсередземноморських рідколіссях з участю цілорічно зелених листяних рослин на ПУК, на перелозі поблизу, а також у напівпустельних степах біля солончаків. Найбільш своєрідних видовий склад павуків родини Gnaphosidae в Криму відмічений в біотопах кам’янистих степів усюди, де такі зустрічаються, а також у лісі з сосни кримської на південному макросхилі гір та у рідколіссях на ПУК. В таких біотопах кількість видів з локальними ареалами становить від 2 до 4, а їх частка у видовому складі та населенні – до 50%. 6. Порівняння 3 пар одноіменних біотопів (заростей очерету, перелогів, соснових лісів), що знаходяться у різних ландшафтних зонах Криму, показало, що географічне розташування біотопу більшою мірою визначає видовий склад та населення павуків родини Gnaphosidae, ніж особливості самого біотопу. 7. За якісним та кількісним складом павуків родини Gnaphosidae 39 біотопів, досліджених ґрунтовими пастками Барбера, розділилися на 2 групи. Перша група містить біотопи, що знаходяться у зонах напівпустельних степів та солончаків, справжніх степів та рідколісь ПУК. Друга група містить біотопи, що знаходяться у зонах лісів північного та південного макросхилів, а також у зоні гірських лук та степів яйл. Біотопи, що розташовані у зоні передгірного лісостепу, за якісним складом відносяться до першої групи, а за кількісним – до другої. 8. Встановлено, що південний кордон поширення у Криму видів родини Gnaphosidae з широкими ареалами проходить вздовж верхньої межі ПУК. Верхній кордон поширення у Криму середземноморських видів гнафозид охоплює кільцем знизу гірські ліси північного та південного макросхилів (всередині цього кільця середземноморських видів немає). Південний кордон поширення у Криму видів гнафозид з ареалом від Східної Європи до Центральної Азії проходить вздовж південної межі яйл Кримських гір. 9. Кордон між Європейсько-Сибірською підобластю (Бореальною областю) та Середземноморською підобластю (областю Давнього Середзем’я) Палеарктики (Голарктики) за даними з поширення павуків родини Gnaphosidae проходить у Криму вздовж нижньої межі гірських лісів. Кримська ділянка Середземноморської підобласті містить ландшафтні зони солончаків та напівпустельних степів, справжніх степів, передгірського лісостепу та рідколісь ПУК. Кримська ділянка Європейсько-Сибірської підобласті Палеарктики містить ландшафтні зони лісів південного та північного макросхилів Кримських гір, а також зону гірських лук та степів яйл. |