Анотація до роботи:

Гавриленко О.С. Патоморфологічні зміни у сім’яниках бугаїв-плідників і кнурів-плідників, народжених та вирощених на забруднених радіонуклідами територіях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню впливу тривалого малоінтенсивного внутрішнього і зовнішнього опромінення на сім’яники бугаїв і кнурів, які були вирощені в другій і третій зонах радіоактивного забруднення. Встановлено, що вміст цезію-137 і стронцію-90 у сім’яниках тварин, що були вирощені в третій зоні радіаційного забруднення, був статистично достовірно вищим, ніж у сім’яниках тварин контрольних груп. У другій зоні радіаційного забруднення їх вміст був статистично достовірно вищим порівняно як з тваринами контрольних груп, так і з тваринами з третьої зони. Проте в усіх випадках вміст цих радіоізотопів був набагато нижчим за їх максимально допустимі рівні.

Показано, що в бугаїв й кнурів, які були вирощені в третій і другій зонах радіоактивного забруднення, виникають помітні морфологічні зміни, незважаючи на те, що вміст радіоізотопів у сім’яниках був набагато нижчим за їх максимально допустимі рівні. Вони характеризуються набряком білкової оболонки й інтерстицію, розростанням в останньому волокнистої сполучної тканини, зернистою дистрофією, лізисом, коагуляційним некрозом клітин Лейдіга, а в канальцях – набряком і фрагментацією власної оболонки, субепітеліальним набряком, дискомплексацією, руйнуванням і некрозом клітин сперматогенного епітелію.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає у з’ясуванні дії тривалого малоінтенсивного зовнішнього та внутрішнього опромінення на сім’яники бугаїв і кнурів на підставі детального вивчення патоморфологічних змін у цьому органі.

2. У третій зоні радіоактивного забруднення у бугаїв і кнурів при лабораторних дослідженнях сперми реєструється статистично достовірне зменшення концентрації й відсотка живих сперміїв. Відсоток патологічних сперміїв статистично достовірно збільшується.

3. У другій зоні радіоактивного забруднення в бугаїв і кнурів виявляється статистично достовірне зменшення об’єму еякуляту, а при лабораторних дослідженнях – статистично достовірне зменшення концентрації, рухливості й відсотка живих сперміїв. Відсоток патологічних сперміїв статистично достовірно збільшується.

4. Вміст цезію-137 і стронцію-90 у сім’яниках тварин, що були вирощені в третій зоні радіаційного забруднення, був статистично достовірно вищим, ніж у сім’яниках тварин контрольних груп. У другій зоні радіаційного забруднення їх вміст був статистично достовірно вищим порівняно як з тваринами контрольних груп, так і з тваринами з третьої зони. Проте в усіх випадках вміст цих радіоізотопів був набагато нижчим за їх максимально допустимі рівні.

5. Незважаючи на те, що вміст радіоізотопів у сім’яниках тварин був набагато нижчим за їх максимально допустимі рівні, в них виникають помітні морфологічні зміни.

6. Гістологічні й гістохімічні зміни в сім’яниках бугаїв і кнурів у третій зоні радіоактивного забруднення подібні. Реєструється набряк білкової оболонки й інтерстицію. В інтерстиції набрякова рідина накопичується переважно під білковою оболонкою та між інтерстицієм і шаром міоїдних клітин. В інтерстиції також утворюються невеликі осередки розростання волокнистої сполучної тканини. В клітинах Лейдіга реєструється зерниста дистрофія, лізис, коагуляційний некроз, а також гіпертрофія окремих клітин. У канальцях – набряк і фрагментація власної оболонки, субепітеліальний набряк, дискомплексація, руйнування й некроз клітин сперматогенного епітелію.

7. Гістологічні й гістохімічні зміни в сім’яниках бугаїв і кнурів у другій зоні радіоактивного забруднення подібні таким у третій зоні радіоактивного забруднення, але мали свої особливості. Набряк інтерстицію сім’яників був нерівномірним. Осередки розростання волокнистої сполучної тканини були більш численними й більшими за розмірами. Некроз і руйнування епітеліоцитів у багатьох сім’яних канальцях були більш виразними, ніж у тварин з третьої зони. В частині канальців залишався лише шар сперматогоній, багато з яких зберігали частковий зв’язок з базальною мембраною.