Ситнік Олена Костянтинівна. Патогенез, діагностика та профілактика отруєння тварин чорнокоренем лікарським : дис... канд. вет. наук: 16.00.04 / УААН; Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини. - Х., 2005.
Анотація до роботи:
Ситнік О.К. Патогенез, діагностика та профілактика отруєння тварин чорнокоренем лікарським. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2005.
Метою роботи було – вивчення патогенезу, узагальнення методів діагностики та систематизація способів профілактики циноглосотоксикозу у тварин.
Гострий перебіг отруєння у бичків виникає після одноразового згодовування борошна з сухої трави та листя чорнокореня лікарського другого року вегетації у кількості 7,0 та 18,4 г на 1 кг маси тіла відповідно. Отруєння характеризується пригніченням, спрагою, гіпотонією, гіпотермією, анорексією, моноцитопенією, гіперглікемією (5,4±0,3 – 5,8±0,1 ммоль/л) та збільшенням вмісту піровиноградної кислоти (278,3±4,9 – 306,7±39,6 мкмоль/л).
Встановлено, що абсолютно смертельна доза (ЛД100) спиртової настойки (1:10) чорнокореня лікарського другого року вегетації для білих мишей при пероральному уведенні становить – 0,5 мл, середня смертельна доза (ЛД50) – 0,41 мл на голову, що відповідає 50 та 41 г сухої трави на 1кг маси тіла відповідно.
Запропоновано схему діагностики, яка базується на даних анамнезу, аналізі ботанічного складу кормів, аналізі клінічних симптомів, результатах біохімічних досліджень крові на вміст глюкози і піровиноградної кислоти та гістологічних досліджень печінки, селезінки, серця, нирок, головного мозку. Остаточний діагноз циноглосотоксикозу підтверджується якісним виявленням алкалоїдів чорнокореня лікарського у кормах методом тонкошарової хроматографії.
Систематизовані заходи щодо профілактики циноглосотоксикозу тварин. Результати досліджень узагальнені в ”Методичних рекомендаціях з діагностики та профілактики отруєнь тварин чорнокоренем лікарським”, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (наказ № 143 від 23 грудня 2004 р.).
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і експериментальне обгрунтування основних закономірностей розвитку циноглосотоксикозу тварин. Запропоновано схему діагностики, яка базується на даних анамнезу, аналізі ботанічного складу кормів, аналізі клінічних симптомів, результатах біохімічних досліджень крові на вміст глюкози і піровиноградної кислоти та гістологічних досліджень печінки, селезінки, серця, нирок, головного мозку. Остаточний діагноз циноглосотоксикозу підтверджується якісним виявленням алкалоїдів чорнокореня лікарського у кормах методом тонкошарової хроматографії.
2. Гострий перебіг отруєння у бичків розвивається після одноразового згодовування борошна з трави та листя чорнокореня лікарського у кількості 7,0 та 18,4 г на кг маси тіла відповідно. Отруєння проявляється пригніченням, зниженням температури тіла, анорексією, спрагою, відсутністю жуйки, гіпотонією передшлунків, у лейкограмі – збільшенням кількості паличкоядерних і зменшенням сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитозом, еозино – та моно-цитопенією.
3. Розвиток патологічного процесу в організмі бичків при гострому циноглосотоксикозі супроводжується зміною показників вуглеводного обміну – гіперглікемією (5,4±0,3 – 5,8±0,1 ммоль/л) та збільшенням вмісту піровиноградної кислоти (278,3±4,9 – 306,7±39,6 мкмоль/л), що є характерним для порушення функціонального стану і структури печінки; гіперпротеїнемією та збільшенням кількості сечовини у крові бичків, яким згодовували листя чорнокореня.
4. Патолого–морфологічні зміни у бичків за гострого перебігу отруєння чорнокоренем лікарським характеризуються жовтяницею, геморагічним діатезом, дряблістю серцевого м’яза, печінкою в’ялої консистенції з ділянками жовтого кольору, збільшенням жовчного міхура.
5. За умов хронічного перебігу циноглосоафлатоксикоз у коней проявляється пригніченням, атаксією, анорексією, спрагою, поліурією, схудненням, алопеціями, у деяких тварин – залежуванням, гематурією, спотворенням смаку, зниженням температури тіла до 36,2 С, у лейкограмі – еозинопенією, нейтрофілією, лімфо- і моноцитопенією.
7. Хронічний перебіг циноглосоафлатоксикозу коней патолого–морфологічно виявляється ентеритом, міокардіодистрофією, цирозом печінки, ущільненням селезінки та піелонефрозом.
8. За гострого перебігу циноглосотоксикоз у мишей після перорального уведення спиртової настойки чорнокореня лікарського (1:10) характеризується спрагою, анорексією, загальним пригніченням, яке виявлялось в ослабленій реакції тварин на подразнення та зменшенні рухливості. Абсолютно смертельна доза (ЛД100) спиртової настойки (1:10) чорнокореня лікарського для мишей при пероральному уведенні становить 0,5 мл, середня смертельна доза (ЛД50) – 0,41 мл на голову, що відповідає 50 та 41 г висушеної надземної частини рослини другого року вегетації на 1кг маси тіла відповідно.
9. Токсична дія чорнокореня лікарського у щурів починає виявлятись через 10–15 хвилин після підшкірного уведення настойки чорнокореня лікарського і через 15–20 хвилин – після орального. Отруєння спиртовою настойкою (1:10) у кількості 0,5 мл супроводжувалось анорексією, спрагою, сонливістю, динамічною атаксією, а пізніше – важким диханням і судомами.
10. За хронічного циноглосотоксикозу щурів встановлено збільшення селезінки, потовщення стінок шлунка і кишечника з ділянками крововиливів та ерозій, збільшення печінки з ділянками жовтого кольору, кровонаповнення серця.
11. З метою профілактики отруєнь тварин чорнокоренем лікарським пропонуємо, перш за все, здійснювати ретельне очищення посівного матеріалу еспарцету від насіння чорнокореня шляхом сепарації з використанням тканини поліамідної технічної марки К-1; дотримуватись агротехнічних заходів, виходячи з біологічних особливостей рослини, та виключення кормів, що засмічені чорнокоренем, з раціону тварин.
Публікації автора:
1. Ситнік О.К. Вивчення токсичності чорнокореня лікарського на лабораторних тваринах // Науковий вісник НАУ. – №55. – К., 2002. – С.150 – 152.
2. Ситнік О.К. Визначення LD50 чорнокореня лікарського на білих мишах // Аграрна наука і освіта. – Т.5, № 3 – 4 . – К., 2004.– С. 81 – 83.
3. Хмельницький Г., Сьомак В., Ситнік О. Отруєння бичків чорнокоренем лікарським в експерименті // Вет. медицина України. – 1998. – №6. – С. 34 – 35. Дисертант приймала участь в організації та проведенні досліду, провела дослідження і аналіз отриманих результатів.
4. Алкалоїдомікотоксикоз коней / Г. Хмельницький, О. Ситнік, О. Галатюк, М. Мандигра, Л. Горальський, Л. Каменська // Вет. медицина України. – 1998. – №9. – С.40 – 41. Дисертантом проведено досліди та аналіз отриманих даних.
5. Хмельницький Г.О., Ситнік О.К., Борисевич Б.В. Гісто-морфологічні зміни в органах коней при алкалоїдомікотоксикозі (чорнокорінь лікарський та афлатоксин В1) // Науковий вісник НАУ. – № 64. – К., 2003. – С.161 – 163. Дисертантом проведено гістологічні дослідження органів коней та аналіз отриманих результатів.
6. Хмельницький Г.О., Ситнік О.К., Борисевич Б.В. Експериментальне отруєння лабораторних тварин чорнокоренем лікарським Cynoglossum officinale // Аграрна наука і освіта. – Т.4, №3–4. – К., 2003.– С. 77–79. Дисертантом проведено гістологічні дослідження органів лабораторних тварин та їх аналіз.
7. Хмельницький ГО., Ситнік О.К., Новожицька Ю.М. Методичні рекомендації з діагностики та профілактики отруєнь тварин чорнокоренем лікарським // Навч. - метод. центр по заочн. формі навч. у закладах освіти 3-4 рівнів акредитації аграр. проф. – Харків, 2004. – 20 с. Дисертантом проведено аналіз та узагальнення отриманих даних, визначено критерії діагностики та методи профілактики циноглосотоксикозу тварин.
8. Ситнік О.К., Борисевич Б.В. Гістологічні зміни при отруєнні чорнокоренем лікарським // Тези доповідей 2-ї конференції проф.–виклад. складу і аспірантів ННІВМЯБП АПК. – Київ: Науковий світ, 2003. – С.69 – 71
9. Хмельницький Г.О., Ситнік О.К. Токсичність чорнокореня лікарського для великої рогатої худоби // Актуальні проблеми вет. фармакології і токсикології: Зб. матеріалів Першої Всеукраїн. наук.–метод. конф. вет. фармакологів і токсикологів – К., 1998. – С.73 – 74.
10. Ситнік О.К. Якісне визначення алкалоїдів у чорнокорені лікарськім // Тези доповідей 3–ї конф. проф. – викл. складу і аспірантів ННІВМЯБП АПК. – Київ: НАУ, 2004. – С.88 – 89.
