1. В дисертаційній роботі викладено узагальнення результатів досліджень показників ПОЛ, АРП і електролітів та периферичної гемодинаміки у хворих на системну склеродермію, що надало подальшого розширення уявлень стосовно патогенетичних механізмів системної склеродермії та дозволило обгрунтувати тактику вибору схем диференційованого лікування хворих, що підвищило ефективність терапії. 2. У патогенезі системної склеродермії важлива роль належить високій активності процесів ПОЛ, про що свідчать підвищені рівні МДА і ДК (в 3,5 та в 2,2 рази відповідно) у порівнянні зі здоровими особами. При хронічному перебігу інтенсивність процесів ПОЛ є нижчою, ніж при підгострому перебігу. 3. У хворих на ССД на фоні нормального або зниженого АТ виявлено вірогідне підвищення активності реніну плазми при зниженому або нормальному вмісті альдостерону та йонів натрію в плазмі крові, що свідчить про глибокі порушення та розбалансування в ренін-ангіотензиновій системі. 4. У хворих на ССД спостерігається значне порушення периферичної гемодинаміки, що характеризується суттєвим підвищенням тонусу регіонарних судин середнього і дрібного калібрів і зменшенням реографічного систолічного індексу та хвилинного артеріального кровонаповнення. Системний кровообіг у більшості хворих на ССД має гіпотензивний характер (58,7%), нормотензивні хворі складають 20,2%, гіпертензивні - 21,1%. 5. Порушення периферичної гемодинаміки, ПОЛ та РАС у хворих на ССД є основою для включення до схем лікування ніфедипіна, антиоксиданта -токоферолу ацетата та каптоприлу або їх комбінації в залежності від вираженості захворювання та його клінічних проявів. 6. У хворих на ССД з І ступенем активності і значними порушеннями периферичної гемодинаміки, високою інтенсивністю процесів ПОЛ та підвищеною активністю реніну в плазмі крові найбільший ефект дає лікування, що включає базові протизапальні препарати (у тому числі і унітіол) у поєднанні з ніфедипіном та -токоферолу ацетатом. 7. У хворих на ССД з II ступенем активності захворювання, зі значними порушеннями периферичної гемодинаміки і підвищеним або нормальним артеріальним тиском, з високою активністю процесів ПОЛ та значно підвищеним рівнем АРП найбільш ефективним є лікування базовими препаратами з додаванням каптоприлу. 8. У хворих з підгострим перебігом ССД всі застосовані схеми лікування дають кращі результати, ніж при хронічному перебігу. Проте, найбільш значне покращання показників спостерігається у хворих з підгострим перебігом при лікуванні базовими препаратами у поєднанні з каптоприлом. 9. У хворих з хронічним перебігом захворювання комбінації - базова терапія з ніфедипіном та -токоферолу ацетатом і базова терапія з каптоприлом є ефективнішими за інші і близькими за результатами. |