Анотація до роботи:

Свистун С.І. Патогенетичне значення білків теплового шоку у формуванні ендотеліальної дисфункції у хворих на виразкову хворобу, асоційовану з Helicobacter pylori. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 – внутрішні хвороби. – Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2003.

Показано формування у хворих на виразкову хворобу, інфікованих Helicobacter pylori, ендотеліальної дисфункції, яка проявляється достовірним збільшенням активності в периферичній крові фактора Віллебранда. Встановлено, що інфекція Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу супроводжується збільшенням рівня антитіл до білків теплового шоку, причому основними факторами, що впливають на ступінь підвищення останнього є вік пацієнтів, а при наявності супутніх гіпертонічної хвороби і/чи ІХС – також рівень загального холестерину і систолічний АТ. У той же час, рівень антитіл до білків теплового шоку сам по собі був одним з основних факторів формування ендотеліальної дисфункції, поряд з рівнем антитіл до H. pylori у хворих виразковою хворобою і рівнем антитіл до H. pylori разом з рівнем загального холестерину в хворих при сполученні виразкової хвороби з гіпертонічною хворобою і/чи ІХС.

Продемонстровано, що ерадикаційна терапія у хворих на виразкову хворобу, інфікованих Helicobacter pylori, сприяє не тільки достовірному зменшенню рівня антитіл до білків теплового шоку, але і зворотному розвитку ендотеліальної дисфункції.

1. В роботі вирішена актуальна задача клініки внутрішніх хвороб щодо ролі інфікованості H. pylori і білків теплового шоку в патогенетичних механізмах формування ендотеліальної дисфункції у хворих на виразкову хворобу, а також можливість корекції дисфункції судинного ендотелію під впливом ерадикаційної терапії.

2. У хворих на виразкову хворобу, інфікованих H. рylori, спостерігається ендотеліальна дисфункція, яка проявляється збільшенням активності фактора Віллебранда в периферичній крові в середньому по групі на 10,72%, причому достовірне збільшення активності фактора Віллебранда реєструється у 82,05% пацієнтів; при сполученні виразкової хвороби і гіпертонічної хвороби і/чи ІХС супроводжується збільшенням ступеня вираженості ендотеліальної дисфункції, що характеризується достовірним збільшенням активності фактора Віллебранда на 7,29%.

3. У хворих на виразкову хворобу, інфікованих H. рylori, найбільш значущими факторами формування ендотеліальної дисфункції є рівень антитіл до білків теплового шоку і ступінь вираженості імунної відповіді на H. pylori, а при сполученні виразкової хвороби з гіпертонічною хворобою і/чи ІХС крім уже зазначених факторів – рівень загального холестерину сироватки крові.

4. Інфекція H. pylori у хворих на виразкову хворобу супроводжується підвищенням рівня антитіл до білків теплового шоку на 49,49%, а в хворих зі сполученням виразкової хвороби і гіпертонічної хвороби і/чи ІХС – на 96,21%; при цьому в обох групах пацієнтів у міру збільшення рівня антитіл до H. pylori відзначений ріст рівня антитіл до білків теплового шоку, що свідчить про залежність останнього від вираженості імунної відповіді організму на інфекцію H. pylori.

5. У всіх хворих на виразкову хворобу, інфікованих H. рylori, рівень активності фактора Віллебранда знаходиться в сильному позитивному кореляційному зв'язку з рівнем антитіл до білків теплового шоку як у групі пацієнтів з виразковою хворобою, так і в групі пацієнтів зі сполученням виразкової хвороби і захворювань, що супроводжуються ендотеліальною дисфункцією.

6. У всіх хворих на виразкову хворобу, інфікованих H. pylori, як показали результати однофакторного дисперсійного аналізу, ступінь впливу рівня антитіл до білків теплового шоку на рівень активності фактора Віллебранда складає 76,33%.

7. Ерадикаційна терапія приводить до достовірного зниження рівня антитіл до H. pylori у всіх хворих виразковою хворобою, достовірного зниження рівня антитіл до білків теплового шоку, ступінь якого істотно вище в пацієнтів, страждаючих виразковою хворобою, в порівнянні з хворими виразковою хворобою в сполученні з гіпертонічною хворобою і/чи ІХС (30,99% і 22,93% відповідно), і зворотного розвитку дисфункції ендотелію, що характеризується зменшенням активності фактора Віллебранда на 10,99% у хворих виразковою хворобою і на 7,60% у хворих зі сполученням виразкової хвороби і захворювань, що супроводжуються дисфункцією ендотелію.

Публікації автора:

1. Поливода С.М., Свистун С.І., Черепок О.О. Патогенетичне значення білків теплового шоку у формуванні ендотеліальної дисфункції в пацієнтів, інфікованих на Н.руlorі // Буковинський медичний вісник.-2002.-№ 2.-С. 75-76.

2. Свистун С.И., Черепок А.А., Поливода С.Н. Развитие эндотелиальной дисфункции у больных язвенной болезнью, инфицированных Helicobacter pylori // Український медичний альманах. -2001, Том 4, №6.-С. 145-148.

3. Свистун С.И., Черепок А.А., Поливода С.Н. Изменение уровня антител к белкам теплового шока у больных язвенной болезнью, инфицированных Н. pylori // Збірник наукових праць “Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики”, випуск 8.-Київ-Луганськ, 2002.-С. 148-151.

4. Свистун С.И. Патофизиологическое значение инфицированности Helicobacter pylorі в развитии эндотелиальной дисфункции при заболеваниях сердечно-сосудистой системы // Матеріали об’єднаного пленуму правління Українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів “Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії”.- Київ.-2001.- С. 150-151.

5. Свистун С.И. Современные подходы к диагностике инфицированности Helicobacter pylori в практике семейного врача / Матеріали Першого Українського з’їзду сімейних лікарів. –Львів.-2001.-С.205.

6. Поливода С.H., Свистун С.И. Динамика показателей, характеризующих функциональное состояние сосудистого эндотелия у больных язвенной болезнью при проведении антихеликобактерной терапии // Материалы научно-практической конференции “Лекарства-человеку”.-Том XVII, №1.- Харьков. - 2002.- С. 296 - 299.