1. У дисертації запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо вивчення патогенезу ранового процесу у коней. Встановлено, що при ранах, ускладнених гнійною інфекцією, розвивається стан гіперкоагуляції та пригнічення фібринолітичної активності крові, чим значною мірою визначається глибина патогенетичних змін і характер перебігу ранового процесу. На підставі цього обгрунтована необхідність застосування при гнійних ранах у коней сорбційної терапії та засобів, що коригують гемостаз. Розроблено, теоретично і клініко-експериментально обгрунтовано метод патогенетичної терапії коней при гнійних ранах із використанням сорбційно-антибактеріального препарату „Песил” та тіотриазоліну. 2. В обстежених господарствах хірургічна патологія реєструється у 20,4% поголів'я коней, із них відкриті механічні ушкодження становлять 55,3% від загальної кількості хірургічних хвороб, при цьому частота виникнення ран у лошат становить 41,3%, молодняку – 31,7% та 26,9% – у тварин старшого віку. 3. Зміни системи гемокоагуляції характеризуються зростанням вмісту загального білка та фібриногену в плазмі крові у 1,5 і 2,14 рази (р<0,001), зниженням рівня РФМК та активності фактора XIII відповідно у 1,9 і 1,7 рази (р<0,001) у коней 10–16-річного віку, порівняно з новонародженими. 4. Фібринолітично-інгібіторний потенціал плазми крові з віком тварин має різну спрямованість. Так, якщо активність ХЗФ, показники ЗФАПК та СТК-ФА менші у коней 10–16-річного віку, відповідно, в 1,66; 1,6 та 2,86 рази (р<0,001), порівняно з новонародженими лошатами, то активність їх інгібіторного потенціалу (АТ-ІІІ і СІП) зростає у 1,26 і 1,66 рази (р<0,001). 5. Встановлено, що у коней з 1–2-місячного віку домінує ендогенний (фактор ХІІа-залежний фібриноліз) механізм активації плазміногену у плазмін, тоді як у новонароджених та лошат перших тижнів життя плазміноген є більш чутливим до екзогенних (стрептокіназа) активаторів. 6. Розвиток інфекційно-запального процесу в рані супроводжується лейкоцитозом (р<0,001), олігоцитемією і олігохромемією (р<0,001) та розвитком гіпопротеїнемії (р<0,001), зростанням умісту в плазмі крові фібриногену, РФМК і активності фактора XIII у 1,36–2,33 рази, 3,3–4,19 та 2,06–2,17 рази (р<0,001) відповідно, при зниженні активності АТ-ІІІ у 1,32–1,82 та підвищенні СІП у 1,7–2,05 рази (р<0,001). 7. Перебіг ранового процесу у коней характеризується зниженням ХЗФ у 2,96–3,49 рази, зменшенням рівня ЗФАПК у 1,24–1,8 рази та зростанням СТК- ФА у 1,41–1,75 рази (р<0,001). 8. Використання сорбційної терапії та засобів, що коригують гемостаз, сприяє прискоренню очищення гнійних ран у 1,6 рази, росту грануляцій – у 2 та епітелізації – 1,6 рази, порівняно із застосуванням порошку Житнюка, що скорочує терміни загоєння ран на 6–8 діб. 9. Застосування вульнеросорбційної терапії препаратом „Песил” та внутрішньовенних ін'єкцій 2,5%-ного розчину тіотриазоліну сприяє нормалізації еритро- і лейкоцитопоезу, зниженню концентрації фібриногену, РФМК та активності фактора XIII у 1,54, 4,12 та 1,87 рази (р<0,001). 10. Комплексна терапія гнійних ран у коней призводить до зростання АТ-ІІІ у 1,76 рази (р<0,001), рівня ХЗФ та ЗФАПК – у 3,42 і 2,19 рази (р<0,001), а також до зниження активності СІП та СТК-ФА у 1,3 і 1,33 рази (р<0,001). |