У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності лікування вагітних з ранніми та пізніми гестозами. Результати клініко-лабораторних досліджень розширили сучасні уявлення про вплив дисбіотичних порушень у кишечнику на розвиток та підтримання ендотоксинемії при гестозах і підтвердили можливість її корекції завдяки застосуванню в комплексній медикаментозній терапії пребіотиків. 1. У вагітних з раннім гестозом легкого ступеня порушення мікробіоценозу кишечника характеризуються зниженням вмісту біфідобактерій, при прогресуванні патологічного стану – пригніченням росту біфідобактерій, лактобактерій, повноцінних кишкових паличок та надмірним розмноженням епідермальних стафілококів і грибів роду кандида. 2. При гестозах першої половини вагітності метаболічні розлади призводять до формування синдрому ендогенної інтоксикації, який посилюється при наявності дисбіотичних порушень в кишечнику та сприяє розвиткові хронічної тканинної гіпоксії. Клінічними наслідками цих порушень є рецидиви блювоти (16,7%), загрозливий пізній аборт (26,7%), загрозливі передчасні пологи (10%), пізній гестоз (16,7%). 3. У вагітних з прееклампсією при посиленні клінічних проявів порушення мікробіоценозу кишечника характеризуються „стиранням екологічних ніш” - зменшенням вмісту основних представників облігатної мікрофлори (біфідо- лактобактерій, повноцінних кишкових паличок) та посиленням росту таких умовно-патогенних бактерій, як епідермальні стафілококи, протеї, гриби роду кандида. 4. У вагітних з тяжкими формами пізнього гестозу початково спостерігається високий вміст в крові таких біохімічних маркерів ендотоксинемії, як молекули середньої маси - (0,407±0,021) у.о., дієнові кон`югати – (20,77±0,27) мкмоль/л, малоновий діальдегід – (0,042±0,002) мкмоль/л, збільшення лейкоцитарного індексу інтоксикації до (4,0±0,3), що відображує метаболічні та гіпоксичні порушення у системі мати-плацента-плід і суттєво погіршує прогноз для матері і плоду при розродженні через природні пологові шляхи. 5. Застосування профілактичного курсу антибіотикотерапії після кесарського розтину, проведеного як за показаннями, що виникли під час пологів, так і у зв`язку з тяжкими формами пізнього гестозу, супроводжується зниженням рівня біфідобактерій, що потребує застосування в комплексі реабілітаційних заходів пребіотиків. 6. Застосування пребіотиків в складі загальноприйнятої медикаментозної терапії ранніх та пізніх гестозів в середніх терапевтичних дозах на протязі не менш 2 тижнів, сприяє зниженню токсичного навантаження на організм за рахунок відновлення мікробного пейзажу кишечника шляхом стимуляції росту цукролітичної мікрофлори. |