Анотація до роботи:

Бербенець Л.С. Пастиш і особливості художньої репрезентації в літературі постмодернізму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.06 – теорія літератури. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ, 2008.

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексне дослідження постмодерністського літературного пастишу. З’ясовано, що гетерогенність, інтертекстуальність, метатекстуальність, ризоматичність тексту-пастишу пов’язані з особливостями репрезентації в постмодерністському художньому тексті.

Термінологічно-смислове поле поняття «пастиш» окреслено на основі зіставлення пастишу з центоном, пародією, стилізацією, монтажем і колажем. Запропоновано типологію постмодерністських текстів-пастишів, виокремлено два основних різновиди пастишу: монопастиш і поліпастиш. Визначено, що термін «пастиш», залежно від контексту його вживання, може означати: 1) прийом компонування художнього тексту з елементів чужих текстів; спосіб роботи з «чужим» словом, «позичання» та «перетворення» його; 2) власне текст, який скомпоновано за принципами побудови пастишу, тобто «текст-пастиш»; 3) метажанрове утворення, яке сприяє переходу твору з одного жанру в інший, продукує нові жанри і творить гетерогенні жанрові структури.

Виявлено функції пастишу в літературі та естетиці постмодернізму, зокрема функції передачі пам’яті тексту та активізації культурної пам’яті реципієнта; переборення «страху впливу» (Г. Блум); подолання кризи репрезентації; комерціоналізації літератури; трансконтекстуалізації і рециклізації як способів подолання ностальгії за тими естетичними феноменами та творами, які вже відійшли у минуле.