У висновках підкреслюється, що сьогодні європейське літературне Просвітництво постає як художній феномен, який надзвичайно складно підвести під єдиний, спільний для всіх європейських літератур знаменник. Із його появою на карті літературної Європи разом із поширенням основних констант теоретичного і художнього мислення, які базувалися на визнанні універсальних законів розвитку людської культури, заявили виразно про себе і процеси дезінтеграції. Просвітницька художня рефлексія про світ та людину виявила здатність до відтворення не лише в різних національних літературах у різний історичний час, а й утверджувалася за розмаїтими моделями художнього мислення, ставила і вирішувала різні за своїм значенням завдання, зверталася до досвіду інших літератур іноді з принципово різних позицій. Все це дозволяє говорити про множинність шляхів, якими Просвітництво утверджувалося в Європі, в результаті чого саме воно постає як полівекторний феномен, поліцентрична структура, де виразно окреслилися три його найбільш помітні художні парадигми – класична, конвергентна та амальгамна. Кожна з них формувала основні константи художнього мислення залежно від іманентних законів національної літератури, спиралася на свою внутрішню автохтонну художню традицію, утворюючи таку модель художнього мислення, яка при цьому виявляла типологічну узгодженість з основними і провідними тенденціями європейського Просвітництва як відносно цілісного феномену культури, який формується з різних „голосів” окремих національних літератур. За часів Просвітництва складається особливий тип комунікації між окремими національними літературами, яка мала виразний парадигматичний характер. Художні здобутки літератур класичної парадигми служили важливим „взірцем”, „еталоном” для конвергентних літератур, окремі представники яких іноді бачили своє завдання у тому, щоб максимально уподібнити свої художні пошуки до пошуків тих авторів, яких вони поціновували часом як своїх „учителів”, незаперечних авторитетів. На певному історичному етапі закономірно відпала потреба у механічному перенесенні інонаціональної традиції у свою національну культуру. Власне, це і було однією з важливих форм історичної конвергенції, вирівнювання національних типів художньої свідомості за різними регістрами: хронологічним (послідовність зміни напрямів та стилів), онтологічним (специфіка номінації „речей”, предметів довколишнього світу за допомогою художнього слова), естетичним (система жанрів, індивідуальних стилів, формування відповідної просвітницької естетичної думки), аксіологічним (визначення ціннісних пріоритетів), етичним (вироблення уявлення про домінування у творі просвітницького комплексу моральних ідей та настанов). З другого боку, амальгамні літератури в цьому плані характеризуються, так би мовити, більшим ступенем „автономності”: західноєвропейський досвід приходив до них із запізненням, в результаті чого „чуже” нерідко сприймалося тут як таке, що може зруйнувати автохтонність власної художньої традиції. Немалою мірою цьому сприяли три чинники: утвердження концепту „євроцентризму”, котрий відводив окремим національним літературам місце на периферії Європи, радикалізм окремих просвітницьких рухів (приміром, у Франції), який був сприйнятий як небезпечний взірець „кривавої” руйнації історично складених стосунків у суспільстві, і нарешті – найбільше утвердження основних констант художнього мислення Просвітництва в літературах амальгамної парадигми в той час, коли в них набували ваги інші літературні явища – преромантизм і романтизм, які принципово акцентували на пошуках національної ідентичності, самобутності, історичної своєрідності „своєї” літератури. Важливою конститутивною ознакою амальгамного типу літератур виявився процес взаємодії літературних напрямів і стилів Просвітництва з попередніми і наступними художніми системами. В результаті історичних і культурних чинників тут утворився амальгамний „сплав” різноманітних художніх явищ, які не стільки протистояли, скільки динамічно взаємодіяли між собою, доповнюючи одне одного. Це приводило нерідко до того, що просвітницькі ідеї висловлювалися, скажімо, у формах бароко, преромантизму і романтизму – літературних напрямах і стилях, від яких представники класичної і конвергентної парадигм намагалися дистанціюватися (бароко) або які приходили на зміну Просвітництву, принципово змінюючи акценти і кардинально переосмислюючи просвітницьку модель світобудови (преромантизм, романтизм). Аналіз художньо-естетичної практики українського літературного Просвітництва дозволяє побачити його в контексті європейської культури як внутрішньо диференційоване, динамічне і лабільне явище, що має свої етапи і стадії становлення та розвитку. Його естетична значущість та специфіка полягали у складній еволюції від ранніх форм просвітницької дискурсії, що почала активно заявляти про себе вже на початку ХVІІІ ст., а потім і під час утвердження його найбільш розвинених форм у першій половині ХІХ ст. При цьому вихідні, початкові процеси формування українського Просвітництва в цілому ряді моментів збігалися з відповідними процесами у конвергентних літературах. Але подальший розвиток цього явища на українському ґрунті переконливо засвідчував поступовий „розрив” з набутим досвідом просвітницької дискурсії – процеси позалітературного і позакультурного характеру пригальмували конвергентні процеси в українській художній свідомості. Всім складом свого художнього мислення, особливим способом означування реальності, здатністю до поєднання літературних напрямів і стилів, визначенням пріоритетних регістрів нарації українська література сформувала амальгамний тип художньої свідомості Просвітництва. Амальгамність процесів розгортання тогочасного художнього дискурсу в українській літературі дозволяє виділити (звичайно, в рамках цієї амальгамності) основні літературні напрями і стилі – рококо, просвітницький класицизм, сентименталізм і реалізм – як такі художні явища, що мали виразну своєрідність на тлі інших європейських літератур, насамперед класичних і конвергентних. Про їхню відносну естетичну та художню цілісність можна говорити лише в рамках специфічності тогочасного літературного процесу в Україні, а тому, звичайно, ті форми, жанрові утворення, стильові параметри, в яких реалізувалися ці художні явища, не зовсім узгоджуються з тими їхніми формами, що набули поширення в більшості країн Західної Європи. Із Просвітництвом українська література підключається до тих історико-культурних зрушень, які були породжені в „глибинних структурах” європейської цивілізаційної культури, що рухалася в напрямку створення такого типу „modernity”, який визначав подальшу долю існування та функціонування художньої свідомості в Європі загалом. Навіть у подальшій опозиції „народництво – український модернізм” просвітницькі моделі нарації, способи художньої рефлексії, особливий тип просвітницького означування реальності в художньому образі потужно заявляли про себе хоча б на рівні тих художніх структур, які потрібно було переосмислювати з нових естетичних позицій. Основні положення дисертації викладено у публікаціях Лімборський І. Європейське та українське Просвітництво – незавершений проект? Реінтерпретація канону і спроба компаративного аналізу літературних парадигм: Монографія. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 364 с.: іл. (21,6 др. арк.)
Рец.: Киченко О.С. Новий підхід до порівняльного вивчення історії європейського Просвітництва // Всесвіт. – 2006. – № 3 – 4. – С. 172 – 174; Рогозинський В. Нова літературознавча розвідка // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – № 4. – С. 63 – 64. Лімборський І. Художній прогрес: ілюзія чи реальність? // Дивослово. – 1995. – № 5. – С. 10 – 14. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Сміх, що робить людей серйозними. Класицизм ХVІІ ст. і п’єса Мольєра “Міщанин-шляхтич” // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1996. – № 3. – С. 34 – 40. (0,4 др. арк.) Лімборський І. Західноєвропейське Просвітництво ХVІІІ ст. і українська література // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1996. - № 12. – С. 34 – 40. (0,7 др. арк.) Лімборський І. До глибин людської душі. Становлення художнього психологізму в українській літературі // Слово і час. – 1997. – № 9. – С. 17 – 20. (0,5 др. арк.)
Лімборський І.В. Становлення художніх принципів сентименталізму в українській літературі ХVІІ – ХVІІІ ст. // Питання літературознавства. – Чернівці, 1997. – Вип. 4 (61). – С. 45 – 51. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Вольтер і Україна // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999. – № 3. – С. 48 – 51. (0,4 др. арк.) Лімборський І. Преромантичний роман: рецепція в українській літературі // Слово і час. – 2000. - № 3. – С. 59 – 63. (0,5 др. арк.) Лімборський І. “Природна людина” на рандеву з цивілізованими шахраями // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – № 10. – С. 34 – 36. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Іммануїл Кант і українська літературно-естетична думка (початок ХІХ ст.) // Київська старовина. – 2000. – № 5. – С. 124 – 129. (0,6 др. арк.) Лімборський І. Ж.-Ж. Руссо й українська література // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2001. – № 11. – С. 59 – 61. (0,3 др. арк.) Лімборський І. Рококо в європейських літературах епохи Просвітництва // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2002. - № 3. – С. 44 – 46. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Рококо в українській літературі: шляхи становлення літературного стилю // Дивослово. – 2002. – № 6. – С. 7 – 11. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Цінуючи чуттєву природу людини. Український літературний сентименталізм у контексті європейських літератур // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 5. – С. 32 – 38. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Українське літературне Просвітництво на західноєвропейському тлі: проблеми типології та національної ідентичності // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 6. – С. 32 – 54. (1 др. арк.) Лімборський І. Просвітництво поза канонами і стереотипами: основні тенденції в світлі сучасних інтерпретацій // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2003. – № 5. – С. 52 – 57. (1 др. арк.) Лімборський І. Виступ за круглим столом „Зарубіжна література у школі” // Слово і час. – 2003. – № 8. – С. 53 – 54. (0,4 др. арк.) Лімборський І. Без шкільного курсу зарубіжної літератури неможливо уявити інтелектуала ХХІ століття. (Ексклюзивне інтерв’ю часопису “Всесвітня література та культура”) // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2003. – № 6. – С. 2 – 5. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Просвітництво у дослідженнях англійських літературознавців кінця 90-х – 2000 рр. // Слово і час. – 2003. – № 6. – С. 19 – 25 (0,5 др. арк.) Лімборський І.В. Парадигматика раннього європейського Просвітництва: типологія, національні варіанти і художні форми // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – Число 7. – С. 49 – 55. (1 др. арк.) Лімборський І. Художнє мислення на зламі літературних епох. (Українська література ХVІІІ ст. між пізнім бароко і раннім просвітницьким класицизмом) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – № 5. – С. 27 – 33. (0,9 др. арк.) Лімборський І. На підступах до романтичного типу художнього мислення: преромантизм в європейських літературах // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2003. – № 11. – С. 56 – 61. (0,5 др. арк.) Лімборський І.В. Теоретичний дискурс літературного класицизму в Україні та західноєвропейська естетична традиція // Наукові записки Національного Університету “Києво-Могилянська академія”. Філологічні науки. – К.: КМ Академія, 2003. – Т.21. – С. 18 – 24. (0,8 др. арк.) Лімборський І. Англійське Просвітництво ХVІІІ століття і українська література // Київська старовина. – 2003. – № 5. – С. 47 – 54. (0,6 др. арк.) Лімборський І. Класицизм як художньо-естетична система // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – № 2. – С. 2 – 6. (0,8 др. арк.) Лімборський І. Ф. Шиллер і українська література // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – № 1. – С. 61 – 62. (0,3 др. арк.) Лімборський І. Погранична літературна ситуація як факт художньої свідомості. (Українська література ХVІІІ ст. – від бароко до раннього Просвітництва) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – № 4. – С. 108 – 119. (0,9 др. арк.) Лімборський І. Погранична літературна ситуація як факт художньої свідомості. (Українська література ХVІІІ ст. – від бароко до раннього Просвітництва, продовження) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. – № 1. – С. 95 – 102. (0,4 др. арк.) Лімборський І.В. Початки європейського Просвітництва: літератури амальгамної парадигми // Гуманітарний вісник. Серія: іноземна філологія. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – Число 9. – С. 48 – 54. (1 др. арк.) Лімборський І. Просвітництво у дзеркалі постмодерного світу // Зарубіжна література в школах України. – 2005. – № 5. – С. 35 – 37. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Контроверсійність просвітницького реалізму: ревізія ідеологічного міфу і спроба парадигматичного аналізу // Слово і час. – 2005. – № 7. – С. 37 – 44. (0,6 др. арк.) Лімборський І. Погранична літературна ситуація як факт художньої свідомості. (Українська література ХVІІІ ст. – від бароко до раннього Просвітництва, закінчення) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. – № 3. – С. 96 – 100. (0,5 др. арк.) Лімборський І. „Чутливе серце” і „незіпсована природа” як моделі художнього мислення // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – № 7. – С. 12 – 20. (1 др. арк.)
Додаткові публікації Лімборський І.В. Творча спадщина Й.В. Гете й українська література // Відродження. – 1998. – № 1. – С. 29 – 36. (1 др. арк.) Лімборський І. Оссіанізм в українській літературі // Всесвіт. – 1999. – № 5 – 6. – С. 141 – 146. (0,5 др. арк.) Лімборський І. Гегель в українській літературно-естетичній думці // Всесвіт. – 2002. – № 1 – 2. – С. 138 – 142. (0,6 др. арк. ) Лімборський І. Просвітництво як літературна епоха: проблеми сучасної інтерпретації // Сучасність. – 2003. – № 5. – С. 106 – 113. (0,6 др. арк.) Лімборський І. Шеллінг і українська літературно-теоретична думка першої половини ХІХ ст. // Всесвіт. – 2003. - № 5 – 6. – С. 148 – 153. (0,5 др. арк.) Лімборський І.В. Рококо в українській літературі: європейський контекст і національна своєрідність // Матеріали V Міжнародного конгресу україністів: Літературознавство /Упоряд. і відп. ред. О. Мишанич. – Чернівці: Рута, 2003. – Кн. 1. – С. 101 – 106. (0,6 др. арк.) Лимборский И.В. Мир, наполненный гармонией и цельностью бытия. Гоголь и украинское рококо // Русская словесность в школах Украины. – 2003. – № 6. – С. 47 – 50. (0,8 др. арк.) Лімборський І. Парадокси епохи Просвітництва і американський постмодернізм // Американська література на рубежі ХХ – ХХI ст. Матеріали міжнародної конференції. – К.: Видавництво Інституту міжнародних відносин, 2004. – С. 234 – 247. – (0,5 др. арк.) Лімборський І. Просвітництво і постмодернізм – два витки однієї спіралі? // Всесвіт. – 2004. – № 7 – 8. – С. 178 – 184. (0, 6 др. арк.) Лімборський І. Американське Пуританство колоніального періоду і європейське Просвітництво // Пуританська традиція в літературі США. Американські літературні студії в Україні. – К.: Клякса, 2005. – Випуск 1. – С. 54 – 59. (0,4 др. арк.) Лімборський І. Європейське та американське Просвітництво: рецепція ідей та діалог культур // Просвітницька традиція в літературі США. Американські літературні студії в Україні. – К.: Фенікс, 2005. – Випуск 2. – С. 99 – 111. (0,5 др. арк.)
|
