Художній дискурс створює особливий світ, в якому перетинаються об’єкти реального світу й авторська фантазія. Характеризуючись багатозначністю семантики, мова художнього дискурсу спричинює множинність інтерпретацій останнього. Неоднозначність та суперечливість семантики ПВ слугують підставою для трактування їх як семантичної аномалії, яка виникає на основі логіко-семантичного прийому антиномії, що полягає в поєднанні двох протилежних суджень стосовно одного об’єкта й проявляється через суперечливість значень номінативних одиниць висловлення. Дослідження ПВ в англомовному художньому дискурсі вможливило виділення двох типів ПВ: ПВ, що ґрунтуються на внутрішній антиномії, тобто відношеннях суперечливості між значеннями компонентів у межах одного висловлення, й ПВ, в основу яких покладено відношення зовнішньої суперечливості, які виникають між значеннями кількох висловлень у межах однієї комунікативної ситуації. Водночас ПВ є прагматичною аномалією, яка проявляється в порушенні автором-оповідачем і персонажами постулатів мовленнєвого спілкування. Для встановлення особливостей формування ПВ в англомовному художньому дискурсі в дисертації використовується методика реконструкції ментальних просторів, що стоять за компонентами значення ПВ. Найбільш поширеною моделлю концептуальної інтеграції є мінімальна модель, яка містить два вхідних простори. Поряд із мінімальною моделлю концептуальної інтеграції ПВ утворюються за допомогою складнішої, так званої “множинної” моделі, яка оперує більшою кількістю ментальних просторів, ніж мінімальна модель. Прагматичним механізмом утворення ПВ в англомовному художньому дискурсі є порушення мовцем трьох комунікативних постулатів – постулату кількості, постулату якості й постулату способу вираження – при дотриманні принципу ввічливості. Основними функціональними характеристиками ПВ в аналізованому типі дискурсу є використання ПВ для самореалізації автора художнього дискурсу і як засобу його впливу на читача. Застосована в дослідженні методика реконструкції ментальних просторів відкриває перспективи подальших досліджень типів відношень між мовними одиницями, які використовуються для утворення різних класів ПВ у художньому дискурсі. Розгляд прагмалінгвістичних та лінгвокогнітивних особливостей ПВ у художньому дискурсі сприятиме розв’язанню питань формування й функціонування парадоксів в інших типах дискурсу, наприклад, медійному та політичному. |