Публіцистичний стиль розміщується на перехресті міжстильових взаємодій і, поєднуючи риси наукового, розмовного та художнього регістрів мовлення, втілює динамічні зміни, що відбуваються у мовному просторі. Він обслуговує сферу масової комунікації, де суб’єктами мовленнєвої діяльності виступають відправник інформації (автор, адресант) та її одержувач (читач, адресат). Іспанська газетна аналітична стаття характеризується особливою активністю авторського “я”, яке виявляється у суб’єктивності та відкритій оцінності матеріалу. Така публікація є адресатно-орієнтованим текстом впливового характеру, що, спираючись на інформативний компонент змісту та використовуючи експресивно марковані мовні засоби, найкращою мірою втілює комунікативний намір адресанта вплинути на розум, почуття та емоції адресата, викликати зміни у його свідомості та соціальній позиції щодо розглянутих проблем чи тематики. Експресивність у нашій роботі визначається як стрижнева категорія мовленнєвої діяльності, що характеризується “накладанням” суб’єктивних модальностей оцінно-емотивного типу на нейтральний тон повідомлення. Завдяки їй відбувається інтенсифікація виразності тексту. Ядро загальної експресивності публіцистичного тексту створюється поєднанням, взаємодоповненням емотивності та оцінності. Оцінка розглядається як текстова категорія, що носить суб’єктивний характер, і є важливим фактором формування прагматичного ефекту. Вона визначає зв’язок, який виникає між ставленням адресанта до певної реалії і нейтральним еталоном, відповідно до прийнятої у суспільстві системи стандартів. Коливаючись між опозиційними “+” та “–”, перевага іспанського аналітичного мовлення залишається на боці негативної оцінки як такої, що є сигналом про незадоволення і стимулом до зміни стану суб’єкта. Емоція, що постає як психологічна та лінгвістична категорія, також втілює суб’єктивне відображення дійсності людиною. Оцінка та емоція є базовими поняттями для параметрів оцінності та емотивності відповідно, вони тісно переплітаються і співіснують в аналітичній публікації. Джерелами емотивності та оцінності у нашому дослідженні вважаються зміст, інтра- та екстралінгвістична інформація, комунікативні завдання та інтенції автора. Група аналітичних жанрів, або так звана “журналістика думок” (de opiniуn), характеризується специфічним характером переконливості та впливовості, масштабністю інтерпретацій, коментарями, оцінкою безпосередньої або відображеної дійсності, визначається широтою тематичного охоплення, глибиною та всеосяжністю панорами подій, узагальненістю, домінуючою тенденцією до аналітичності за головної умови перебування постаті автора на чільному місці. Ґрунтуючись на перерахованих вище критеріях, ми віднесли до групи аналітичних жанрів статтю, колонку, критику, листи до редакції та огляд преси (а також їх різновиди). Композиційно-змістова структура іспанської аналітичної статті, яка звичайно складається із заголовка, інтродуктивної частини, корпусу та кінцівки, визначається нами як система взаємозумовлених та співвіднесених формотворчих експресивно орієнтованих елементів, де максимально прагматично навантаженими є вступна та заключна частини, які визначаються потужним оцінно-емотивним потенціалом. Оцінно-емотивна домінанта експресивності може різнитися за мірою прояву, тобто підпадає під інтенсифікацію. Тому ми звернулися до поняття надмірності, яка використовується як засіб інтенсифікації оцінно-емотивного компонента змісту висловлювання. Вважаючи надмірність прагматично маркованою властивістю мовленнєвого повідомлення, ми розглядаємо повтор як її експліцитний прояв. У роботі проаналізовані лексичний, морфемний та синтаксичний повтори як засоби інтенсифікації оцінно-емотивної домінанти експресивності іспанських аналітичних статей, що розкривають особливості емоційного стану адресанта та акцентують увагу на оцінному компоненті значення. Усі види повторів спрямовані для акцентуацію, виокремлення суб’єктивної оцінно-емоційної авторської позиції. Риторичні питання та діалогізми виступають прагматичними маркерами оцінно-емотивно забарвленого аналітичного мовлення. Отримані результати не вичерпують проблематику дослідження. Результати роботи окреслюють шляхи подальшого лінгвістичного дослідження експресивності аналітичних статей у галузі лінгвопрагматики та лінгвостилістики. |