Експериментально обґрунтовано, що використання симентальських бугаїв австрійської, американської та німецької селекцій на місцевих симентальських матках молочно-м’ясного напряму продуктивності дозволяє в одержаних генотипах телиць максимально поєднати цінні якості вихідних імпортних генотипів, які відповідають цільовому стандарту нової української симентальської м’ясної породи. Найбільш цінними господарськи корисними якостями характеризувалися симентали на основі плідників австрійської селекції і тому їх доцільно значно ширше використовувати з метою прискореного створення української симентальської м’ясної породи. При створенні української симентальської м’ясної породи одержані генотипи, які різняться за показниками росту, розвитку, м’ясної продуктивності і відтворювальної здатності, що зумовлює різноякісність породи і є необхідною умовою їх подальшого поліпшення. Телиці від бугаїв створюваної української симентальської м’ясної породи першої генерації (на основі австрійського сименталу) у 18 міс досягли середньої живої маси 456,5 кг, що більше від ровесниць контрольної групи на 60,2 кг (15,5%); від бугаїв австрійської селекції відповідно 449,1 кг – на 52,8 (13,3%); американської – 429,0 кг – на 32,7 кг (8,3%) і від бугаїв першої генерації (на основі німецького сименталу)– 424,7 кг – на 18,4 кг (7,2%). Встановлено, що телиці з ІІ, ІІІ, ІV і V груп характеризувалися більшою високорослістю, широкотілостю, більш розвинутими м’язами, особливо задньої частини тіла. За комплексом параметрів вони краще відповідали сучасним вимогам бажаного типу м’ясної худоби. Телиці дослідних генотипів відзначалися кращою відтворювальною здатністю. Перший статевий цикл у них проявився раніше на 8 - 10 діб, ніж у їхніх ровесниць контрольної групи, а статеве дозрівання завершилося на 9,5 – 25 діб раніше. У телиць був вищим коефіцієнт заплідненості і вони телилися на 13-21,7 діб раніше. Кращі показники відтворювальної здатності дослідних груп телиць визначає перспективність їх використання при формуванні маточних стад української симентальської м’ясної породи. Для корів-первісток усіх генотипів притаманна вища молочність (за шість місяців лактації 1312,5 – 1357,0 кг), що забезпечило кращий розвиток молодняку на підсосі, який в 6-місячному віці досягав живої маси 185,7 – 199,5 кг. Між коровами різних генотипів істотної різниці за молочністю не виявлено.
7. За результами етологічних спостережень телиці дослідних груп відзначалися значно вищою активністю при поїданні корму і загальною рухливістю, спокійним норовом, особливо ІV і V групи, що є важливим фактором при утриманні тварин за технологією м’ясного скотарства. Найкращі етологічні показники спостерігали у телиць від бугаїв створюваної української симентальської м’ясної породи першої генерації (ІІ група) та від симентальських бугаїв австрійської селекції (ІІІ група), що необхідно враховувати на заключному етапі створення породи і подальшої роботи з нею. 8. При імуногенетичному аналізі маточного поголів’я встановлено типовий для сименталів спектр алелів системи В груп крові. У стаді виявлені характерні для вітчизняних сименталів алелі BGKEO', BGO, G3OTE3K', О, OI'Q'. Визначено, що найбільшу генетичну схожість з вітчизняними сименталами мають австрійські і німецькі симентали. Їм властива значна генетична мінливість (коефіцієнт гомозиготності за системою В груп крові досягає 0,113-0,138). За стресостійкістю, а саме за еозинофільним тестом, спостерігаються деякі відмінності. Помітно меншу стресостійкість мали телиці на основі німецьких сименталів, оскільки в цій групі кількість еозинофільних клітин у 1 мм3 на 15,9 (12,8%) менше від аналогів ІІ групи. 9. Результати забою показали, що телиці дослідних груп у відносно молодому віці (18 міс) проявили високу м’ясну продуктивність. Маса туші телиць дослідних груп була більшою на 14,3 – 34,5 кг, ніж у ровесниць I групи. Останні дещо більше накопичували внутрішнього жиру-сирцю (на 0,6-1,2 кг). У телиць усіх груп забійний вихід був високим (58,2-59,3 %). Найвищу забійну масу виявили у телиць II групи, найменшу – у ровесниць I групи. Туші телиць дослідних груп характеризувалися кращим співвідношенням м’язової та жирової тканин, відносно меншою масою кісток, що свідчить про більш високу їх скороспілість. 10. Від телиць створюваних генотипів у 18-місячному віці одержані кондиційні важкі шкури високої якості, що переважали стандарти вимог “бичина важка”. Найбільш важкі шкури за масою (36,9; 36,2; 34,5 кг), товарністю та площею (421,4; 410,0; 409,5 дм2) були у телиць II, III і V груп. 11. Підтверджено внутрішньопородний ефект гетерозису при чистопородному розведенні (використанні симентальських бугаїв австрійської, американської і німецької селекцій), який має важливе значення в підвищенні генетичного потенціалу продуктивності тварин створюваної української симентальської м’ясної породи. 12. Розведення телиць нових генотипів економічно вигідне. Виручка від реалізації телиць дослідних груп була більша на 78,3-197 грн, рівень рентабельності - вищим на 4,2-11,2 %, ніж у аналогів I контрольної групи. |