У дисертації зроблено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо розробки методологічних і прикладних засад оцінки руху чистих операційних грошових потоків підприємства. Основні результати дисертаційної роботи дають підставу зробити висновки теоретичного, методичного та науково-практичного спрямування. 1. Виходячи з аналізу й узагальнення викладених у економічній літературі теоретичних поглядів з питань підвищення ефективності діяльності підприємств, слід зазначити: важлива роль відводиться процесу оцінки грошових потоків, що виступає як засіб і результат виробничої та комерційної роботи. Виявлено, що цей процес потребує подальшого вивчення й урахування економічних категорій. У зв’язку з цим проведено систематизацію теоретичних поглядів щодо розгляду сутності категорії «грошовий потік». Доведено необхідність застосування комплексного підходу до тлумачення категорії «грошовий потік», який зводиться до твердження, що грошовий потік є економічною багатоплановою категорією, яка використовується для визначення економічної цінності підприємства та являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і витрат грошових коштів, є ресурсом і результатом діяльності й зумовлює фінансовий стан суб’єкта господарювання. 2. Проведені дослідження дозволили встановити, що традиційний апарат оцінки руху грошових коштів потребує розширення та систематизації. Виділено методичні підходи й необхідність практичного використання інтеграційної критеріальної моделі оцінки руху чистих операційних грошових потоків підприємства. Обґрунтовано авторський підхід до оцінки руху чистих операційних грошових потоків на основі кількісного вимірювання компонентів моделі, яка узагальнено представлена показником рентабельності. Розроблена модель оцінки дає змогу раціонально використовувати обмежені фінансові ресурси й досягти сталого розвитку підприємства. 3. На основі вивчення показників оцінки ефективності управління грошовими потоками встановлена доцільність використання при аналізі фінансового стану підприємства коефіцієнту участі операційних грошових потоків у формуванні власних обігових коштів і коефіцієнту участі у формуванні власних ресурсів відтворення необоротних активів. Використання зазначених коефіцієнтів розширює коло індикаторів оцінки фінансового стану підприємства, з’являється можливість поєднати два напрямки поведінки скорегованого операційного грошового потоку й установлення взаємозв’язку між оборотними активами й поточними зобов’язаннями. 4. Для визначення прибутковості чистого операційного грошового потоку в роботі запропонована п’ятифакторна модель рентабельності, використання якої відкриває можливість оцінити грошові потоки з позиції власних обігових коштів і власних ресурсів відтворення необоротних активів. 5. Детально проведені дослідження дали підстави розробити інтегральну критеріальну модель оцінки прибутковості чистого операційного грошового потоку, що дає можливість визначати факторний вплив різноспрямованих чинників на рентабельність чистого операційного грошового потоку. Зазначене дозволяє використовувати індивідуальний підхід до визначення найбільш виважених структурних елементів моделі, яка представлена коефіцієнтами, що визначають стан оборотних коштів і необоротних активів, стан власного капіталу й власних оборотних засобів. 6. За результатами проведення діагностики руху грошових коштів промислового підприємства гірничо-збагачувального комплексу України (ВАТ «Інгулецький ГЗК») виявлені його тенденції та обґрунтовані послідовні етапи підвищення прибутковості чистого операційного грошового потоку, які складаються з визначення принципів управління рухом грошових коштів; вирішення задач, спрямованих на досягнення принципів; застосування аналітичних процесів із залученням методу ланцюгових підстановок для розрахунків позитивних та негативних чинників впливу на прибутковість чистого операційного грошового потоку; обґрунтування шляхів упорядкування процесу руху грошових потоків з метою забезпечення сталого розвитку підприємства. Установлено, що високі темпи росту ефективності грошового потоку забезпечуються при одночасному поєднанні принципів. 7. Процес руху грошових коштів виступає як ресурс і як результат діяльності підприємства. У зв’язку з цим високий рівень ефективності чистого операційного грошового потоку досягається внаслідок синхронізації грошових потоків, їх раціоналізації, збалансованості й оптимізації. Такий підхід надає можливість підприємству сконцентрувати свої зусилля на забезпеченні зростання фінансової стійкості, підвищенні ритмічності операційного процесу, зниженні потреб у позиковому капіталі й ризику неплатоспроможності. 8. Раціоналізація процесу руху грошових потоків на підприємствах гірничо-збагачувального комплексу досягається на основі зростання позитивного грошового потоку внаслідок зростання величини чистого прибутку, своєчасної реструктуризації дебіторської заборгованості, раціоналізації управління оборотними активами, що зумовлює можливість одночасно збільшувати від’ємні грошові потоки з метою стабілізації виробничої діяльності підприємства. 9. Використання показника оцінки чистого грошового потоку є основою й інформаційним забезпеченням формування показників оцінки фінансового стану підприємства, які в даному випадку будуть спрямовані на досягнення нормативного значення. |