Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми - розробки методичних положень, рекомендацій та пропозицій щодо оцінки інвестиційної привабливості підприємств для підвищення ефективності інвестування. Виконане дисертаційне дослідження надало можливість сформувати наступні висновки і пропозиції: 1. Розв’язання проблеми розвитку національної економіки України на ринкових засадах, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. Динамічний характер інвестицій надає їм властивостей процесу. Основними етапами інвестиційного процесу є достовірна оцінка середовища, в якому будуть здійснюватись інвестиції та визначення рівня прийнятності ризиків. 2. Інвестиційна привабливість – це узагальнююча характеристика об’єкту інвестування, що задовольняє інтереси конкретного інвестора. Тому, при оцінці інвестиційної привабливості необхідно врахувати внутрішні можливості об’єкту інвестування та зовнішні загрози, що обумовлює використання уточненої ієрархічної моделі. Запропонована в роботі модель інвестиційного середовища враховує фактори, що діють на мегарівні (країна), макрорівні (регіон), мезорівні (галузь) та мікрорівні (підприємство). 3. До основних компонентів, що впливають на прийняття інвестиційних рішень відносяться: достовірність інформації, оцінка інвестиційної привабливості за всіма рівнями ієрархії; визначення рівня прийнятності ризику реалізації проекту. 4. Обґрунтовано, що ризик – це атрибутивна характеристика доцільності діяльності суб’єктів господарювання, що обумовлює можливість підвищити ефективність діяльності, мінімізувати соціальні та екологічні наслідки настання небажаних подій на основі управлінських рішень, що приймаються в умовах реально існуючих загроз та небезпек. Врахування загроз та наслідків виникнення ризикових ситуацій при кожному рівні ризику (мінімальний, допустимий, критичний, катастрофічний) дозволяє інвестору реально оцінити ситуацію при прийнятті рішення щодо вибору об’єкту інвестування. 5. Аналіз існуючих методик оцінки рівня інвестиційної привабливості на всіх рівнях ієрархії показав, що вони потребують подальшого удосконалення на основі обґрунтування необхідного складу і кількості показників, які використовуються для такої оцінки. За результатами проведеної оцінки доцільно розраховувати інтегральний показник, що забезпечить порівняння отриманих даних. 6. Обґрунтовано систему показників, що використовуються для оцінки інвестиційної привабливості підприємств, галузей та регіонів. Відбір проводився виходячи з принципів: всі показники повинні точно відображати всі аспекти діяльності об’єкту інвестування, бути порівняними з показниками інших підприємств, не дублювати один одного і не знаходитися у функціональному взаємозв’язку. Для аналізу інвестиційної привабливості галузі рекомендовано використовувати групи показників, що відображають прибутковість діяльності і фінансовий стан галузі (рентабельність продукції, прибутковість галузі) перспективність економічного розвитку (динаміка економічного розвитку, забезпеченість перспектив зростання виробництва галузі, значимість галузі в промисловому виробництві, доля експорту в продукції галузі), відносини власності і конкуренції (частка підприємств, приватної форми власності, частка випуску монополістів та малих підприємств у загальному випуску підприємств галузі), соціально-політичний клімат в галузі (рівень середньої зарплати галузі, соціальна значимість галузі) та вплив галузі на природне середовище рівень екологічних зборів підприємств галузі, питома вага витрат на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення галузі в загальних витратах цього виду по промисловості). При визначенні інвестиційної привабливості підприємства запропоновано розглядати такі групи показників: майнового стану (коефіцієнт зносу основних засобів), фінансової стійкості (коефіцієнт незалежності, маневреність власного капіталу), ліквідності активів (поточний коефіцієнт покриття, співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей), прибутковості (ефективність використання активів та власних коштів), ділової та ринкової активності (коефіцієнт цінності акцій). 7. Значний вплив на рівень інвестиційної привабливості галузі спричиняє стадія її життєвого циклу, для встановлення якої розроблено матричну модель. Вона базується на поєднанні двох критеріїв – динаміки зростання обсягу реалізації та прибутковість галузі. Співставлення рівня привабливості галузі у порівнянні з іншими галузями промисловості та врахування стадії її життєвого циклу дозволить інвестору підвищити обґрунтованість інвестиційних рішень, що приймаються. 8. Використання територіально-галузевого підходу до оцінки інвестиційної привабливості підприємства дозволяє поєднувати оцінку підприємства, галузі, до якої воно належить і регіону, де воно розташоване. Впровадження такого підходу забезпечує комплексне обґрунтування інвестиційних рішень згідно принципу ієрархії, що забезпечує врахування всіх факторів і надає змогу достовірно визначити ступінь прийнятності ризиків, які супроводжують інвестиційне рішення. 9. Апробація розроблених методичних рекомендацій на підприємствах легкої промисловості дозволила визначити рейтинг кожного підприємства серед підприємств-конкурентів, оцінити рівень його інвестиційної привабливості, врахувати основні тенденції розвитку інвестиційного середовища та визначити можливості розвитку підприємства на перспективу. 10. Легка промисловість має низький рівень інвестиційної привабливості, що пояснюється збитковістю підприємств галузі. Здійснений прогноз прибутковості галузі до 2011 року відповідно до Стратегії економічного і соціального зростання розвитку України показав, що за умови подальшого дотримання базових темпів зростання підприємства галузі у 2011 році отримують прибуток від операційної діяльності у розмірі 105,5 млн. грн. Збільшення прибутковості підприємств галузі сприятиме підвищенню їх інвестиційної привабливості. 11. Використання запропонованих у дисертаційному дослідженні рекомендацій щодо оцінці інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі територіально-галузевого підходу дозволить підвищити обґрунтованість прийняття інвесторами інвестиційних рішень, зменшить ймовірність настання ризикових ситуацій, що в свою чергу сприятиме підвищенню ефективності реалізації інвестиційних проектів. |
