Анотація до роботи:

Дьяков І.М. Оцінка ефективності застосування стимуляторів синтезу оксиду азоту для лікування хронічного гломерулонефриту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності лікувальних заходів хворих на ХГН. Вивчено клініко-лабораторний перебіг захворювання і визначено фактори, котрі чинять позитивний або негативний вплив на ефективність патогенетичного лікування таких хворих. Досліджено стан обміну NO (рівень нітритів/нітратів, амінокислоти аргініну та циклічних нуклеотидів) при ХГН і у тварин з експериментальною моделлю гломерулонефриту, доведено, що у них відбуваються порушення в системі NO, крові та сечі, що залежить від клінічного перебігу захворювання. Застосування стимулятора синтезу NO небівололу у тварин з експериментальною моделлю захворювання відновлює метаболізм NO. Обгрунтовано доцільність лікування хворих на хронічний гломерулонефрит комбінованим призначенням небівололу в дозі 5 мг/добу та ІАПФ у середньодобових дозах.Включення до комплексу лікувальних заходів небівололу потенціює дію глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків. Визначено, що рівень калію в сечі >77 ммоль/добу та оксипуринолу в крові <117 мкмоль/л є прогнознегативними ознаками щодо подальшого ефекту небівололу.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та дістало подальшого розвитку нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні ефективності терапевтичних заходів в комплексному лікуванні хворих на ХГН, шляхом використання стимуляторів синтезу оксиду азоту.

2. На результати лікування хворих на ХГН впливають такі чинники, як вік пацієнтів, наявність артеріальної гіпертензії, морфологічний варіант захворювання, показники протеїнурії, фібронектинурії, b₂-мікроглобулінурії, кальційурії, фосфорурії, кислотності і поверхневого натягу сечі, параметри білкового і ліпідного обмінів, рівні імуноглобулінів, протиниркових антитіл, кліренсів креатиніну, магнію і фосфору.

3. При ХГН і у тварин з експериментальним гломерулонефритом відбувається порушення в системі NO, що залежать від клінічного перебігу захворювання і проявляються змінами в крові і сечі концентрацій нітритів/нітратів та аргініну, а також дисбалансом циклічних нуклеотидів.

4. Застосування стимулятора синтезу NO небівололу (небілету) у тварин з експериментальною моделлю захворювання веде до відновлення метаболізму NO, що має переваги над подібними ефектами ІАПФ і дозволяє коригувати дії засобів загальновизнаної патогенетичної терапії (глюкокортикоїдних гормонів, імунодепресантів цитотоксичної дії).

5. У процесі лікування хворих на ХГН найкращі результати досягаються від комбінованого призначення небівололу та ІАПФ, котрі позитивно впливають не тільки на артеріальну гіпертензію, а й інші ознаки захворювання (нефротичний синдром, електроліто- та азотовидільну функції нирок). Включення до комплексу лікувальних заходів небівололу потенціює дію глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків, але зі збільшенням віку хворих і тривалості захворювання ефективність небілетотерапії погіршується.

6. Прогнозпозитивними ознаками щодо подальшого ефекту небівололу у хворих на ХГН є високі рівні лімфоцитурії і калійурії, а також низька концентрація в крові оксипуринолу. Лише на тлі небілетотерапії пригнічуються показники b₂-мікроглобулінурії і гіперкаліємії, при цьому даному препарату властиві натрій- і магнійуретичні ефекти.

Публікації автора:

1. Игнатенко Т.С., Дьяков И.Н., Щербаков К.С. Современное патогенетическое лечение нефритов. Глава 1 / В кн.: Системная ферментная терапия нефритов / Под ред. О.В. Синяченко, В.Н. Коваенко, Г.А. Игнатенко. – Донецк: Донеччина, 2000. – С. 7-34. (Особисто автором проаналізовано дані світової літератури, що стосуються імунодепресантів і стимуляторів оксиду азота в лікуванні нефритів).

2. Синяченко О.В., Звягина Т.В., Дьяков И.Н. Роль оксида азота в нефрологии. Глава 7 / В кн.: Оксид азота в терапевтической практике / Под ред. О.В. Синяченко, Т.В. Звягиной. – Донецк: Донеччина, 2002. – С. 87-108. (Особисто пошукувачем досліджено стан обміну NO (рівень нітритів/нітратів, амінокислоти аргініну та циклічних нуклеотидів) при ХГН і при артеріальній гіпертензії).

3. Дьяков И.Н. Селективный b-адреноблокатор небиволол. Глава 10 / В кн.: Оксид азота в терапевтической практике / Под ред. О.В. Синяченко, Т.В. Звягиной. – Донецк: Донеччина, 2002. – С. 134-170.

4. Дьяков И.Н. Небиволол (небилет) в лечении артериальной гипертензии // Укр.мед. альманах. – 2001. – № 6. – С. 207-212.

5. Синяченко О.В., Дьяков И.Н., Игнатенко Г.А. Обоснование и перспективы использования небиволола в лечении больных гломерулонефритами // Укр.мед. часопис. – 2001. – Т. 24, № 4. – С. 122-128. (Особисто здобувачем проведено обстеження та лікування небівололом хворих на хронічний гломерулонефрит, розроблено схеми лікування).

6. Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Дьяков И.Н., Звягина Т.В. Роль окиси азота в развитии нефритов // Врачебная практика. – 2001. – № 2. – С. 19-24. (Особисто пошукувачем проведено аналіз отриманих результатів та їх статистичну обробку).

7. Синяченко О.В., Звягіна Т.В., Дьяков І.М., Гринь В.К., Ніколенко Ю.І. Метаболіти оксиду азоту в крові тварин з експериментальним аутоімунним захворюванням // Укр. ревм. журн. – 2001. – Т. 5-6, № 3-4. – С. 83-85. (Особисто дисертантом виконана на щурах модель експериментального аутоімунного захворювання).

8. Дьяков И.Н. Взаимосвязь цитокинов и окиси азота в патогенезе гломерулонефритов // Арх. клин. эксп. мед. – 2001. – Т. 10, № 1. – С. 84-89.

9. Звягина Т.В., Гринь В.К., Дьяков И.Н., Кривошей А.А. Небиволол в лечении больных системной красной волчанкой // Вестник неотложной и восстановительной медицины. – 2002. – Т. 3, № 1. – С. 64-68. (Особисто здобувачем проведено лікування небівололом ураження нирок при системному червоному вовчаку, виконано статистичну обробку отриманих результатів).

10. Звягина Т.В., Синяченко О.В., Гринь В.К., Дьяков И.Н., Николенко Ю.И. Уровень метаболитов оксида азота в крови при экспериментальном аутоиммунном заболевании в процессе иммунодепрессивной терапии // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. – 2002. – № 2. – С. 26-31. (Особисто автором у експериментальних тварин з моделлю аутоімунного захворювання вивчено рівень метаболітів оксиду азота).

11. Дьяков І.М. Небіволол (небілет) у комплексному лікуванні хворих на хронічний та вовчаковий гломерулонефрити // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наукових праць. – Київ: Задруга, 2001. – Вип. 6. – С. 178-180.

12. Дьяков І.М. Зміни рівня метаболітів оксиду азоту в крові та сечі при вовчаковому гломерулонефриті і їх корекція небівололом // Матеріали ІІІ Національного конгресу ревматологів України. – Дніпропетровськ. – 2001. – С. 41.