Анотація до роботи:

Сафуат Х М Хіджазі. Оцінка ефективності консервативного, мінімально інвазивного та хірургічного лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.06 – урологія.– Інститут урології АМН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит на підставі вивчення найближчих та віддалених результатів консервативного, мінімально інвазивного та хірургічного лікування із застосуванням клініко-лабораторних, імунологічних методів дослідження та ультразвукової допплерографії. Кращі результати лікування спостерігались при локалізованих формах гострого гнійного пієлонефриту. Встановлено, що факторами ризику хронізації гострого гнійного пієлонефриту виступають вік хворих старше 60 років, імунологічна недостатність, обструктивний характер патологічного процесу, поширені, деструктивні форми захворювання. Доведено, що ультразвукова допплерографія дозволяє об’єктивізувати одно- чи двосторонній характер хронічного пієлонефриту та визначити структурно-функціональний стан нирок. Проведено обґрунтування показань до окремих методів лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит. Розроблений алгоритм динамічного спостереження за хворими після перенесеного гострого гнійного пієлонефриту з урахуванням віку, імунного статусу, характеру патологічного процесу.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі - підвищення ефективності лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит: на підставі багатофакторного порівняльного аналізу найближчих та віддалених результатів лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит із застосуванням клініко-лабораторних, імунологічних методів дослідження та ультразвукової допплерографії проведено обґрунтування раціональної лікувальної тактики в залежності від характеру, поширеності патологічного процесу та клініко-морфологічної форми гострого гнійного пієлонефриту.

1. Питома вага хворих на гострий гнійний пієлонефрит складала 1,3% від загальної кількості госпіталізованих до урологічного відділення. У 9,1% спостережень виявилось успішним консервативне лікування гострого гнійного пієлонефриту, у 35,2% спостережень для успішного лікування антибактеріальна терапія доповнювалась мінімально інвазивними оперативними втручаннями, у 55,7% спостережень проводилось хірургічне лікування гострого гнійного пієлонефриту. Виписані у задовільному стані 95,9% хворих, померли 4,1% хворих. Питома вага нефректомій склала 7,8%.

2. При контрольному обстеженні через 6 місяців - 10 років після перенесеного гострого гнійного пієлонефриту хронічний пієлонефрит виявлений у 19,3% хворих. Вік хворих на хронічний пієлонефрит (58,0±2,0 років) був достовірно вищим у порівнянні з пацієнтами без ознак інфекційного запального процесу в нирках (42,5±1,7 років). Частіше хронізація інфекційного запального процесу в нирках спостерігалась після перенесених в анамнезі поширених форм гострого гнійного пієлонефриту (апостематозний нефрит - 42,9%, карбункули нирок - 34,6% та гострий дифузно-гнійний пієлонефрит -14,3%), тоді як хронічний пієлонефрит після перенесеного в анамнезі абсцесу нирки виявлений у 9,5% випадків та не спостерігався після перенесених в анамнезі гострого фокального та мультифокального бактеріального нефриту.

3. Розвиток хронічного пієлонефриту у віддалені строки частіше мав місце після хірургічного лікування (33,3%), рідше після мінімально інвазивного лікування (10,5%) і не спостерігався після консервативного лікування гострого гнійного пієлонефриту. При цьому хронічний пієлонефрит виявлений у 57,1% хворих з єдиною після нефректомії ниркою. В жодному випадку не виявлено ознак хронічної ниркової недостатності та не встановлено показань до вторинної нефректомії. Працездатність виявилась збереженою у 67,9% хворих, зниженою – у 12,8% хворих та непрацездатними за віком були 19,3% пацієнтів.

4. У хворих на хронічний пієлонефрит спостерігалось достовірне зниження рівня моноцитів і NK-клітин периферійної крові (CD16+) у порівнянні з пацієнтами без наявності хронічного пієлонефриту (0,24±0,01*10⁹/л та 0,17±0,01*10⁹/л відповідно), зниження фагоцитарної активності нейтрофілів у порівнянні з пацієнтами без наявності хронічного пієлонефриту (53,0±2,0% та 43,7±4,8% відповідно), підвищення у 1,5 рази рівня циркулюючих імунних комплексів у порівнянні з пацієнтами без наявності хронічного пієлонефриту, що свідчить про порушення імунітету у хворих на хронічний пієлонефрит.

5. Ультразвукова допплерографія дозволяє провести роздільну оцінку структурно-функціонального стану нирок у хворих після перенесеного в анамнезі гострого гнійного пієлонефриту. При цьому, діагностична чутливість ультрасонографії у режимі КДК при хронічному пієлонефриті дорівнювала 61,9%, діагностична специфічність - 97,7%, діагностична ефективність - 90,8%, прогностична цінність позитивного результату – 86,7% та прогностична цінність негативного результату –91,5%.

6. Розроблені показання до окремих методів лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит: консервативна лікувальна тактика під ехографічним моніторингом показана при гострому фокальному та мультифокальному бактеріальному нефриті; черезшкірна пункція гнійного вогнища показана при абсцесі нирки <4 см, перкутанне дренування гнійного вогнища до припинення виділення гною показане при абсцесі нирки >4 см; виконання перкутанної нефростомії показане при гострому дифузно-гнійному пієлонефриті; показанням до хірургічного лікування є абсцес нирки обструктивного генезу, апостематозний нефрит, карбункули нирок, поширення нагноєння на заочеревиний простір; показанням до нефректомії є тотальна деструкція нирки, яка супроводжується тяжким сепсисом, що складає загрозу життю хворого.

Публікації автора:

1. Саричев Л.П., Хгазі Сафат Х., Саричев Я.В. Динаміка гострих гнійних уражень нирок в урологічній клініці // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2005.- Т.5, Вип. 1 (9) - С.104-107. Особисто здобувачем проведено динамічне спостереження та узагальнення результатів роботи з формулюванням висновків.

2. Саричев Л.П., Хгазі С.Х., Саричев Я.В. Допплерографічний моніторинг гострого гнійного необструктивного пієлонефриту // Урологія.- 2006.- №3.- С.44-50. Особисто здобувачем проведена діагностика локалізованих форм гострого гнійного пієлонефриту.

3. Хгазі С.Х. Віддалені результати лікування гострих гнійних уражень нирок // Світ медицини та біології.- 2006.- №4.- С.84-89.

4. Хгазі С.Х. Стан імунної системи хворих із гострим гнійним пієлонефритом в анамнезі // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії.- 2006.- Т.6., Вип.3 (15) - С.155-156.

5. Хгазі С.Х. Допплерографічні можливості визначення функції нирок у віддалені терміни після перенесеного гострого пієлонефриту //Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії.- 2005.- Т.5., Вип.4 (12) - С.83-84.

6. Хгазі С.Х. Допплерографічна оцінка віддалених результатів перенесеного гострого гнійного пієлонефриту // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії.- 2006.- Т.6., Вип.4 (16) - С.155-156.

7. Сарычев Л.П., Волобуев Н.А., Хгази Сафат Х., Сарычев Я.В. Клинико-морфологические особенности диффузно-гнойной формы острого пиелонефрита // Материалы XIII международной и межрегиональной научно-практической конференции “Инфекции в урологии”.- Харьков, 2005.- С.138-142. Особисто здобувачем проведено клінічне обстеження та узагальнення результатів роботи.

8. Патент на корисну модель № 20058 U, Україна, МПК А61В 8/00. Спосіб визначення структурного та функціонального стану нирок у хворих на хронічний пієлонефрит /Л.П.Саричев, Я.В.Саричев, Г.Л.Пустовойт, С.Х. Хгазі, № u2006 062721; 16.06.2006; Опубл. 15.01.2007. Бюл. № 1.-3с. Особисто здобувачем проведено допплерографічне обстеження хворих