| Шляхом опрацювання історико-педагогічної літератури, архівних документів та першоджерел у дисертації здійснено цілісний аналіз педагогічних поглядів Авґуста-Германа Франке; досліджено процес заснування, розбудови та функціонування культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле; узагальнено та актуалізовано педагогічні ідеї Авґуста-Германа Франке та обґрунтовано можливості їх застосування в сучасних умовах розвитку національної системи освіти України. 1. До соціально-економічних передумов заснування Авґустом-Германом Франке культурно-освітнього центру „Сирітський Дім“ у Галле на зламі XVII–XVIII ст. відносимо: занепад економіки в Пруссії (наслідки тридцятирічної війни 1618–1648 рр.); зародження капіталістичних відносин (друга половина XVII ст.); отримання церковними структурами повноважень в освітніх сферах (кін. XVII ст.); необхідність здійснення реформ у галузі освіти; виникнення та поширення пієтичного вчення (60–70-ті роки XVII ст.). Значних результатів пієтизм досяг завдяки діяльності теолога та педагога Авґуста-Германа Франке (1663–1727 рр.). 2. На межі XVII–XVIII ст. А.-Г. Франке вдалося створити великий комплекс різноманітних інституцій, які можна кваліфікувати як навчально-виховні заклади (нижчі школи: німецькі школи, сирітський притулок; вищі школи: латинська школа, педагогіум, ґюнецеум; учительські семінарії: семінаріум прецепторум та семінаріум селектум прецепторум), установи (друкарня, аптека, „медична експедиція“, „Московська торгівля“, бібліотека, лікарня), виробничі та сільськогосподарські підприємства (панчішна мануфактура, тваринницька ферма, паперова фабрика). Культурно-освітній центр, заснований Авґустом-Германом Франке, функціонував як єдиний комплекс навчально-виховних закладів, установ, виробничих і сільськогосподарських підприємств. 3. Визначено вплив „Сирітського Дому“ Авґуста-Германа Франке на розвиток освіти та культури в Європі у XVIII ст. „Сирітський Дім“ зробив вагомий внесок у духовне збагачення як німецького народу, так і інших народів Європи: друкарня культурно-освітнього центру в Галле тиражувала величезну кількість християнської літератури багатьма мовами, що сприяло піднесенню духовного рівня різних націй і народів, учителі „Сирітського Дому“ були бажаними у Німеччині та за її межами. Педагоги, які отримали підготовку в закладах А.-Г. Франке, працювали в містах інших країн, зокрема, Росії, Польщі, України, Словаччини, Естонії, Індії, Америки. Прихильниками ідей, що поширювалися у „Сирітському Домі“, стало багато відомих діячів української культури кінця XVII – початку XVIII ст., зокрема, це: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, Ф. Кролик, Г. Бужинський, І. Фальковський, С. Прибилович, Я. Маркович, І. Максимович, С. Каліновський. 4. Провідною ідеєю педагогічної творчості А.-Г. Франке періоду 1692–1727 рр. є виховання людини в кращих християнських традиціях, у пізнанні Бога та служінні ближньому. Основою виховної системи шкіл „Сирітського Дому“ стали принципи педагогічної концепції А.-Г. Франке, згідно з якою у вихованні особистості основний акцент робився на пізнанні Бога та формуванні благочестивого характеру. Виховання у школах А.-Г. Франке мало дві основні мети: 1) навернення до Бога; 2) прославлення Творця Всесвіту і служіння Йому. До найважливіших завдань християнського виховання особистості А.-Г. Франке відносить: виховання дітей у любові до Бога та ближнього; подолання природної свавільності; навчання практично застосовувати християнські чесноти; набуття корисного досвіду. Виявлено, що завдання з виховання особистості у „Сирітському Домі” реалізовувалися за допомогою низки методів: прикладу, системи заохочень і покарань, нагляду за вихованцями, молитви. У ході дослідження з’ясовано й охарактеризовано основні дидактичні принципи А.-Г. Франке, які були покладені в основу навчально-виховного процесу шкіл „Сирітського Дому“: принцип користі та практичного застосування набутих знань, доступності та послідовності викладання, ґрунтовності знань, самостійного опрацювання матеріалу, індивідуального підходу до учнів, принцип наочності. 5. Обґрунтовано особливості організації навчально-виховного процесу шкіл культурно-освітнього комплексу „Сирітський Дім“ (1695–1727 рр.). Основним завданням педагогічної системи „Сирітського Дому“ було виховання в дусі морально-релігійного благочестя, прищеплення християнських чеснот, практичне впровадження біблійних знань у повсякденне життя віруючих та надання ґрунтовної освіти. Залежно від типу, кожний навчальний заклад мав свої шляхи реалізації загальних завдань навчально-виховного процесу. Доведено, що основними завданнями навчально-виховного процесу нижчих шкіл „Сирітського Дому“ було надання початкової освіти, прищеплення морально-релігійних чеснот, здобуття робітничої кваліфікації та успішна інтеграція учнів у виробничий процес. У початкових школах діяла спеціальна програма сприяння обдарованим дітям, згідно з якою учні, котрі навчалися в початкових школах, могли продовжити своє навчання в університеті. Зміст навчання в початкових школах передбачав вивчення елементарних наук: грамоти, читання, рахування. Головними напрямами виховання у всіх школах „Сирітського Дому“ були морально-релігійне та трудове виховання. Трудове виховання в нижчих школах здійснювалося шляхом залучення учнів до продуктивних робіт на підприємствах „Сирітського Дому“. Залучення учнів до виконання продуктивних робіт справило значний вплив на розвиток індустріальної педагогіки Німеччини в XVIII ст. Вищі школи „Сирітського Дому” надавали середню освіту. У латинській школі навчалися діти-сироти та представники бюргерства, які в подальшому мали обрати професію священика або вчителя. Педагогіум призначався для навчання представників нового дворянства та іншої знаті. Основним завданням закладу була підготовка працівників державного апарату, державних службовців, економістів, юристів. Викладання у вищих школах „Сирітського Дому“ А.-Г. Франке здійснювалося згідно з рівневою системою, яка характеризувалась такими особливостями: викладанням предметів у чіткій послідовності; відвідуванням класу відповідно до свого рівня знань; навчанням у декількох класах одночасно; можливістю завчасного закінчення вивчення певного предмета; складанням екзаменів через кожні три місяці; впровадженням репетицій (повторення навчального предмета). Для учнів вищих шкіл отримані навички християнського виховання мали послужити для християнської мотивації їх світської та професійної діяльності. Крім звичайних предметів фізико-математичного та природничого циклів і мов, які вивчалися у обох типах закладів, навчальний план педагогіуму доповнювався вивченням економіки, права, народного господарства. Постановка мети, зорієнтованої на професійну діяльність панівного стану, стала новим явищем у педагогіці Німеччини XVIII ст. Учні вищих шкіл залучалися до ремісницько-рекреаційних робіт (педагогіум, ґюнецеум) або мали можливість відмовлятися від роботи (латинська школа). 6. Для підготовки вчителів у „Сирітському Домі“ було засновано два заклади. Для викладання в початкових школах – семінаріум прецепторум; для викладання у вищих школах – семінаріум селектум прецепторум. До вчителів ставилися певні вимоги, основними з яких були: висока моральність та рівень освіти, хороше виховання, вчителювання упродовж тривалого терміну, батьківська любов та гуманне ставлення до учнів. Погляди А.-Г. Франке щодо надання освіти вчителям дали імпульси для виокремлення у XVIII ст. педагогіки як науки. 7. Протягом 300-річної історії існування заклади Авґуста-Германа Франке лишалися вірними християнським традиціям. Вони надавали серйозну фундаментальну освіту та підносили моральний і духовний рівень суспільства. Сьогодні заклади А.-Г. Франке є сучасним європейським центром науки й освіти, які складаються із багатьох шкіл та інституцій. Освітній центр А.-Г. Франке у Галле продовжує втілювати в життя християнські принципи та ідеї фундатора „Сирітського Дому“. У дослідженні актуалізовано кращий педагогічний досвід А.-Г. Франке: надання ґрунтовної освіти, прищеплення морально-релігійних чеснот, проведення соціальної роботи з дітьми-сиротами, створення умов для роботи з обдарованими дітьми, професійна підготовка учнів, організація роботи з батьками, духовно-педагогічна підготовка вчителів та студентів, організація навчальних шкільних музеїв, налагодження співробітництва із закордонними навчальними закладами та створення філій. Складовими елементами розробленої нами моделі соціально-педагогічної діяльності навчально-виховного комплексу відповідно до поглядів А.-Г. Франке стали: громадсько-виховна робота (дитячі християнські табори та поселення, інститут батьківства, „вільні столи“, дитячі притулки); навчально-виховна робота (педагогічний коледж, професійно-технічне училище, навчальні музеї, експериментальні класи, центр музики та мистецтва), а також співпраця із закордонними навчальними закладами та створення філій. Отже, освітньо-педагогічна творчість великого педагога і реформатора освіти Авґуста-Германа Франке є яскравим прикладом самовідданого служіння Богу, своєму народові, вірності покликанню та гуманістичним ідеалам. Педагогічні погляди А.-Г. Франке щодо реформування освіти здійснили великий вплив на розвиток освіти в Європі і світі, пережили трансформації часу та набувають актуальності на сучасному етапі розвитку національної системи освіти в Україні. Наше дослідження не вичерпує всіх питань, пов’язаних із творчістю та освітньо-педагогічною діяльністю Авґуста-Германа Франке. Перспективними напрямами подальших наукових пошуків могли б стати релігійна діяльність А.-Г. Франке, його вплив на світову систему освіти. Великий педагогічний і освітній спадок А.-Г. Франке може бути успішно використаний для розбудови національної системи освіти в Україні, а його вірність своєму покликанню – стати прикладом для кожного громадянина нашої держави. |
