Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Географічні науки / Економічна, соціальна та політична географія


9. Мельниченко Тетяна Юріївна. Освітній комплекс України: сучасний стан і напрями удосконалення територіальної організації: дис... канд. геогр. наук: 11.00.02 / НАН України; Інститут географії. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Мельниченко Т.Ю. Освітній комплекс України: сучасний стан і напрями удосконалення територіальної організації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.02 – економічна та соціальна географія, Інститут географії НАН України, Київ, 2005.

В роботі поглиблено теоретико-методичні основи дослідження ОК та його територіальної організації. Запропоновано новий погляд на структуру ОК держави – виділено сім компонентів й розкрито систему зв’язків між ними. Розроблено методику суспільно-географічного дослідження ОК на рівні держави. Схарактеризовано динаміку розвитку і рівні освіти населення в регіонах України. Проаналізовано чинники територіальної організації ОК. Виділено елементи територіальної структури ОК України, розраховано освітній потенціал території, здійснено типізацію регіонів за рівнем розвитку ОК. Розроблено прогнози змін територіальної структури ОК до 2010 р. Обгрунтовано напрями удосконалення територіальної організації ОК України.

В дисертації виконано теоретичне узагальнення основ суспільно-географічних досліджень сфери освіти та нове вирішення проблеми ефективного розвитку територіальної організації ОК України, що виявляється на основі визначення сучасних рис територіальної організації ОК та обґрунтуванні напрямів її удосконалення.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. На основі вивчення наукових праць, присвячених дослідженню сфери освіти, встановлено недостатню розробленість питань її територіального розвитку в сучасній Україні, раціонального забезпечення економіки країни фахівцями різних спеціальностей. Вирішення наукової проблеми розвитку ОК можливе лише за умови врахування в процесі досліджень взаємозв’язків із системою розселення населення, виробництвом, закладами обслуговування та органами управління. Ефективний розвиток ОК і його територіальної організації надає додаткові конкурентні переваги розвитку регіонів і є важелем соціально-економічного зростання держави. Дослідження територіальної організації ОК України спрямоване на подолання територіальних відмін у наданні населенню якісних освітніх послуг, оптимальне забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами, розвиток інтелектуального потенціалу й економіки держави. Дослідження ОК на рівні держави і її регіонів сприяє поглибленню теорії суспільної географії і розвитку географії освіти.

2. Визначено, що освітній комплекс України – поєднання в межах державних кордонів населення, мережі освітніх закладів, спеціалізованих виробництв і наукових установ, закладів обслуговування та управління в сфері освіти, між якими існують стійкі зв’язки. Головною метою його функціонування є ефективне задоволення потреб населення в освітніх послугах, забезпечення держави кваліфікованими кадрами та розвиток інтелектуального потенціалу України. Встановлено, що система зв’язків в ОК ускладнилась – з’являються нові види зв’язків (зокрема, дистанційні), які можуть призвести до формування “віртуальної” структури ОК. Це вплине на зміну ролі традиційних чинників розміщення НЗ, хоча вони залишаться провідними.

Запропоновано визначення наукової категорії “територіальна організація ОК” як процесу цілеспрямованого розміщення освітніх закладів, наукових установ, обслуговуючих підприємств, органів управління освітою у взаємозв’язку з системою розселення і виробництвом, в результаті чого на основі задоволення освітніх потреб населення і попиту господарства у кваліфікованих кадрах досягається певний соціально-економічний ефект.

3. На відміну від існуючих суспільно-географічних методик дослідження освітньої сфери запропоновано зробити цілісну оцінку розвитку ОК на рівні країни за всіма видами освіти. На цій основі визначено три етапи суспільно-географічного дослідження ОК держави, зокрема: аналіз динаміки розвитку і рівня освіти населення в регіонах країни та оцінка чинників територіальної організації ОК; дослідження регіональних особливостей ОК та аналіз його територіальної структури; прогнозування територіальної організації ОК. На основі виявлених сучасних рис територіальної організації ОК України та прогнозів її змін обгрунтовано напрями її удосконалення.

4. Встановлено, що в цілому протягом останніх п’яти міжпереписних періодів населення відбулось зростання охоплення його загальною середньою і вищою освітою, що сприяє підвищенню рівня грамотності населення й інтелектуальному розвитку суспільства.

З 1995/96 по 2003/04 рр. за такими видами освіти як початкова загальна освіта, базова та повна загальна середня освіта відбувається скорочення кількості дітей, що навчаються. Таку тенденцію можна пояснити, перш за все, демографічною кризою в Україні.

В умовах ринкових перетворень суспільство усвідомлює важливість професійної підготовки. З 1995/96 по 2003/04 рр. це призвело до зростання кількості людей, що навчаються у професійно-технічних та вищих НЗ ІІІ-ІV р. а. Зменшення чисельності студентів відбулось на рівні вищої освіти І-ІІ р. а. Така ситуація може призвести до втрати робочого часу кадрів високої кваліфікації на роботу, яка не потребує найвищого рівня підготовки. З одного боку, збільшення кількості студентів сприяє підвищенню рівня освіти населення України, з другого, – спричинює появу надлишку висококваліфікованої робочої сили і загострює проблему ефективного використання трудових ресурсів.

В результаті дослідження виявлено, що територіальні відміни рівня освіти населення спричинені особливостями його розселення (рівень урбанізації, концентрація населення в великих містах) та економічним станом регіонів.

5. Зміни територіальної організації ОК України обумовлені дією системи історичних, соціально-демографічних, економічних, екологічних, управлінських, природно-географічних чинників. Встановлено, що визначальний вплив на сучасну територіальну організацію ОК мають соціально-демографічні та економічні чинники. В якості найважливіших стимуляторів територіальної організації ОК виступають густота населення, рівень урбанізації території, коефіцієнт народжуваності, міжрегіональна міграція, рівень розвитку соціальної інфраструктури, доходи населення, витрати населення (зокрема, видатки домогосподарств на освіту), державні витрати на освіту, ВДВ та ін. Найбільшу вагу серед дестимуляторів мають коефіцієнт смертності, скорочення очікуваної тривалості життя населення, міждержавна міграція.

Найважливішими зовнішніми чинниками територіальної організації вищої освіти є зростаючі вимоги світової економіки до якості робочої сили, інтеграція України в міжнародне співтовариство, розвиток співпраці між ЄС та Україною.

Дію зазначених чинників необхідно корегувати на основі прийняття ефективних управлінських рішень. Поки що спостерігається невідповідність масштабів підготовки кадрів до потреб населення й економіки країни. Це, з одного боку, важливий чинник розвитку ОК України, з другого, – свідчення низької ефективності державного менеджменту.

6. В якості елементів територіальній структурі ОК України запропоновано виділити пункти освіти місцевого значення, комплексні центри освіти регіонального, міжрегіонального і загальнодержавного значення, на основі яких сформувались мікро-, мезо- і макрорайони освіти. В України виділяються шість макрорайонів освіти з центрами у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Харкові, під зону впливу яких підпадають всі регіони країни.

Виявлено, що сучасна територіальна структура ОК знаходиться на зрілому етапі розвитку. Її характерними рисами є значне ускладнення (на основі розгортання мережі населених пунктів, в яких розміщенні вищі НЗ) і порушення ступеневого принципу розміщення різних типів НЗ у ієрархічній системі населених пунктів України різної людності.

7. На основі проведеного дослідження встановлено, що в цілому в Україні спостерігається відповідність розміщення НЗ різних профілів підготовки кадрів до розселення населення. Вищі НЗ аграрного напряму порівняно з НЗ інших профілів підготовки кадрів меншою мірою узгодженні з розселенням населення.

З метою ефективного функціонування ОК країни необхідно дотримуватись певних пропорцій між професійно-технічними, вищими НЗ різних профілів підготовки, які розміщені в регіонах, та рівнями освіти зайнятого населення з цими ж кваліфікаціями. В більшості аграрно-індустріальних регіонів України виявлені чи не найнижчі рівні освіти зайнятих у сільському господарстві. Найвищі рівні освіти зайнятих в аграрній сфері відзначені у високоіндустріалізованих регіонах.

В цілому між рівнем освіти зайнятих у промисловості і рівнем розвитку промислового виробництва у регіонах України встановлено прямий взаємозв’язок. Найвищі рівні освіти зайнятих у промисловості накопичені у високоіндустріалізованих регіонах; найнижчі – у регіонах із слабкою диверсифікацією структури і низьким рівнем розвитку промисловості.

8. Застосування запропонованої в роботі методики дозволило виділити типи регіонів України з високим, середнім і низьким рівнем розвитку ОК. Встановлено, що більшості регіонів України притаманний високий рівень розвитку ОК. Незбалансованість рівнів економічного і людського розвитку регіонів призводить до гальмування розвитку ОК.

9. Виділено сучасні риси територіальної організації ОК України, зокрема: залежність рівня розвитку і територіальної організації ОК від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил; залежність територіальної концентрації НЗ від особливостей систем розселення населення; розвиток територіального комплексування закладів ОК; поглиблення територіальної диференціації ОК України.

10. До основних напрямів удосконалення територіальної організації ОК України віднесені такі.

Узгодження економічного і людського розвитку регіонів держави. Незбалансованість економічного і людського розвитку регіонів не сприяє збереженню існуючого високого рівня освіти населення і рівня розвитку ОК. Політика країни повинна бути спрямована на підвищення людського розвитку в цілому і освіти зокрема на основі залучення додаткових фінансових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів як дивідендів від економічного зростання саме в освітню сферу.

Проведення на основі аналізу рівня розвитку ОК та освітнього потенціалу території України моніторингу відповідності розміщення НЗ до потреб населення і економіки країни. В результаті дослідження встановлено, що до 2010 року у більшості регіонів України необхідне розгортання і якісне удосконалення мережі дошкільних НЗ. Раціональним напрямом удосконалення територіальної організації інших видів освіти повинно стати не скорочення (на рівні загальної середньої та професійно-технічної освіти) або розгортання (на рівні вищої освіти) мережі НЗ, а якісне її вдосконалення. Необхідно гармонізувати національну нормативно-правову базу освіти з європейською; зміцнювати матеріально-технічну базу існуючих НЗ; підвищувати якість навчально-виховного процесу і професіоналізм професорсько-викладацького складу; розробити механізм узгодження обсягів і напрямків підготовки кадрів залежно від потреб ринку праці; забезпечити економічну доступність професійно-технічної і вищої освіти для здібної молоді незалежно від її соціального походження; прискорити процес інформатизації суспільства.

Забезпечення зв’язку між освітніми рівнями зайнятих у господарстві регіонів та рівнем розвитку і спеціалізацією господарства регіонів. Підвищувати рівень освіти зайнятих в економіці країни необхідно насамперед у регіонах із низьким рівнем розвитку промисловості та у сільських населених пунктах України.

Удосконалення нормативно-правової бази територіального розвитку сфері освіти. Доцільно законодавчо посилити роль регіонального чинника управління галуззю. З цією метою слід провести галузеве районування території України і виділити освітні макрорайони (округи) з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Донецьку.

Основою для макрорайонування ОК України можуть слугувати розроблена типізація регіонів України за рівнем розвитку ОК та виділені зони освітнього потенціалу держави.

Публікації автора:

  1. Мельниченко Т.Ю. Географічна оцінка рівнів розвитку освіти України // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2003. - № 7. – С. 167–171.

  2. Мельниченко Т.Ю. Суспільно-географічна оцінка сучасного стану освіти України // Географія і сучасність. Зб. наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К., 2002. – Випуск 8. – С. 218–228.

  3. Мельниченко Т.Ю. Сучасні фактори територіальної організації вищої освіти України // Український географічний журнал. – 2003. – № 3. – С. 56–63.

  4. Мельниченко Т.Ю. Фінансування вищої освіти в Україні: суспільно-географічний аспект // Наукові записки Терноп. пед. ун-ту. Сер.: Географія. – 2002. – №2. – С. 242–245.

  5. Мельниченко Т.Ю. Географічний вимір освіти в контексті збалансованого розвитку України // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т. 3. – С. 21-23.

  6. Мельниченко Т.Ю. Освіта в географічному вимірі // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конф. (20-21 квітня 2004 р.) “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – С. 178–179.

  7. Мельниченко Т.Ю. Особливості сучасної територіальної системи освітньої сфери України // Вчені записки: Наукове видання; Випуск № 10. Матеріали доп. наук.-практ. конф. з питань інноваційної діяльності 12 квітня 2002 р. – Харків: ХІУ, 2003. – С. 191–192.

  8. Мельниченко Т.Ю. Суспільно-географічні основи вивчення територіальної організації освіти України // Матеріали міжнар. наук. конф. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. – К.: Ніка-Центр, 2001. – С. 90.

  9. Мельниченко Т.Ю. Сучасні освітні проблеми працівників агропромислового комплексу України // Матеріали II наук.-практ. конф. “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення”. – К.: “Стафед-2”, 2002. – С. 50–51.

  10. Мельниченко Т.Ю. Сучасні тенденції в розміщенні вищих навчальних закладів України // Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Географічна наука і освіта в Україні”. (Київ, 26-27 березня 2003 р.). – К., 2003. – С. 167–168.

  11. Мельниченко Т.Ю. Сучасні тенденції в управлінській структурі освіти України: географічний аспект // Матеріали 3-ої Міжнар. міждисциплінарної наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. – Харків, 2002. – С. 166–167.

  1. Мельниченко Т.Ю. Теоретична модель і реалії територіальної організації вищої освіти України // Матеріали ХІІ Міжн. наук.-методичного семінару “Модернізація і реформування середньої, вищої і післядипломної географічної та картографічної освіти в країнах СНД: досвід, проблеми, перспективи”. Харків, 8-12 вересня 2003. – Вінниця, 2003. – С. 34-37.

  2. Мельниченко Т.Ю. Україна в освітньому просторі Європи // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. XXIX // НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. М. І. Долішній. – Львів – Луцьк, 2001. – С. 335–338.