Анотація до роботи:

Мухаммед Абу-Хеджлех. Особливості застосування норм міжнародного права у внутрішньому праві Йорданії і Ізраїлю (порівняльно-правовий аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. – міжнародне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ. 2003.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню та системному аналізу проблеми взаємодії міжнародного і внутрішнього права в правових системах близькосхідних країн, вивченню порядку трансформації норм однієї системи права в іншу як основи здійснення державами своїх зовнішніх зобов’язань.

Досліджуються основні засоби та механізми імплементації міжнародно-правових норм, процеси інкорпорації в національні правові системи загальних норм міжнародного права та норм міжнародних угод.

Сформульовані наукові висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення правових систем Йорданії і Ізраїлю в аспекті більш чіткого урегулювання взаємовідношень між внутрішнім і зовнішнім правом.

Ключові слова: імплементація, інкорпорація, трансформація, зовнішні зобов’язання, договірне право, правостворюючий, правозастосувальний.

Висновки дисертації містять наступні положення:

1. В сучасних умовах, коли міжнародне право набуває якості універсальності на основі принципів демократії та верховенства права, проблему взаємодії двох правових систем – міжнародної та внутрішньої – слід розглядати в контексті поширення тенденції щодо інтернаціоналізації внутрішнього права і доместикації міжнародного, сприйняття конституційним правом загальновизнаних демократичних принципів, удосконалення законодавчих і правозастосувальних механізмів імплементації звичаєвого міжнародного права та конкретних зобов’язань за міжнародними угодами.

2. Ефективність дії міжнародного права у внутрішньому праві пов’язана з засвоєнням статутними законодавствами та судами доктрини інкорпорації, основаної на принципі верховенства міжнародного права над внутрішнім правом, що встановлюється загальною рецепційною нормою стосовно статусу звичаєвого та договірного міжнародного права, а також правостворюючих резолюцій міжнародних організацій у внутрішніх правопорядках.

3. Статутним законодавством Йорданії втілені такі засади правового і демократичного суспільства, як принцип поділу влади та принцип верховенства закону, а також конституційно забезпечені, у відповідності до міжнародно-правових стандартів, основні права та свободи громадян. Проте, конституцією Йорданії не регламентовано порядок взаємодії національного права з міжнародним звичаєвим та договірним правом, не передбачено органів і механізмів контролю щодо відповідності внутрішніх правових актів міжнародним зобов’язанням країни.

4. Законодавча практика Йорданії дотримується принципу трансформації міжнародної угоди шляхом промульгації, офіційного опублікування та видання внутрішнього законодавчого акту; імплементація договірних норм в закони Йорданії, які не є конституційними, здійснюється через рецепцію, відсилку, скасування актів, суперечних міжнародним зобов’язанням, а також шляхом створення моделей правової поведінки згідно з міжнародно-правовими стандартами.

5. З метою підвищення ефективності правового забезпечення взаємодії міжнародного права та йорданської правової системи дисертант пропонує внести в Конституцію Йорданії таке доповнення: застосування внутрішнього права Йорданії має в цілому відповідати міжнародним зобов’язанням держави.

6. Через відсутність у статутному законодавстві Ізраїлю норм, якими визначається місце звичаєвого та договірного права у ізраїльській правовій системі, питання щодо співвідношення двох правових систем і подолання колізій вирішується судами Ізраїлю, якими сприйнято доктрину інкорпорації, а саме: доказова практика ізраїльських судів націлена на визнання частиною права країни не тільки звичаєвого, але й договірного права, включаючи норми окремих угод, не ратифікованих Ізраїлем.

7. Законодавча та правозастосувальна практика Ізраїлю на окупованих територіях пов’язана із зміною їх адміністративно-організаційного статусу, демографічного складу та судової системи і суперечить нормам міжнародного гуманітарного права та основним принципам інституту військової окупації. Тлумачення змісту міжнародного права під час його застосування на окупованих територіях не має за мету інкорпорацію останнього, обґрунтувуючи, з одного боку, відсутність юридичних колізій і, з іншого боку, імпліцитне (приховане) верховенство в колізійній ситуації національного ізраїльського законодавства.

8. Основи механізму вирішення колізійних проблем, що пов’язані з невідповідністю міжнародному праву ізраїльської законотворчої та правозастосувальної політики на окупованих територіях, закладені палестино-ізраїльськими угодами 1990-х років, які встановлюють примат звичаєвого міжнародного права та міжнародних угод з прав людини над ізраїльським та палестинським законодавством на окупованих територіях на термін імплементації цих угод.

9. З метою підвищення ефективності правового забезпечення взаємовідносин між внутрішнім і зовнішнім правом було б доцільним внести в проект конституції Ізраїлю положень, що регламентують перевагу звичаєвого та договірного міжнародного права над внутрішнім правом країни, а також визначити органи, які уповноважені вирішувати питання щодо встановлення та подолання юридичних колізій між нормами двох правових систем.

Публікації автора:

1.Проблеми поняття процесу трансформації у міжнародному праві та основних методів її здійснення // Правова держава. – Вип. 9. – К., 1998. – С. 405-408.

2.Международно-правовая наука на Ближнем Востоке о взаимодействии международного и национального права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 10. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 236-241.

3.Особенности внутригосударственного регулирования международных обязательств Израиля в контексте решения ближневосточной проблемы // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 11. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 171-178

4.Особенности применения доктрины инкорпорации международного права во внутреннем праве стран Ближнего Востока (Иордании и Израиля) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 29 (ч.II). – К., 2001. – С. 181-183.

Мухаммед Абу-Хеджлех. Особливості застосування норм міжнародного права у внутрішньому праві Йорданії і Ізраїлю (порівняльно-правовий аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. – міжнародне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ. 2003.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню та системному аналізу проблеми взаємодії міжнародного і внутрішнього права в правових системах близькосхідних країн, вивченню порядку трансформації норм однієї системи права в іншу як основи здійснення державами своїх зовнішніх зобов’язань.

Досліджуються основні засоби та механізми імплементації міжнародно-правових норм, процеси інкорпорації в національні правові системи загальних норм міжнародного права та норм міжнародних угод.

Сформульовані наукові висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення правових систем Йорданії і Ізраїлю в аспекті більш чіткого урегулювання взаємовідношень між внутрішнім і зовнішнім правом.

Ключові слова: імплементація, інкорпорація, трансформація, зовнішні зобов’язання, договірне право, правостворюючий, правозастосувальний.

Мухаммед Абу-Хеджлех. Особенности применения норм международного права во внутреннем праве Иордании и Израиля (сравнительно-правовой анализ). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11. – международное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена научному обоснованию и системному анализу проблемы взаимодействия международного и внутреннего права в правовых системах ближневосточных стран, изучению порядка трансформации норм одной системы права в другую как основы осуществления государствами своих внешних обязательств.

Исследуются основные средства и механизмы имплементации международно-правовых норм, процессы инкорпорации в национальные правовые системы общих норм международного права и норм международных соглашений.

В работе сделан вывод о том, что наиболее эффективная модель реализации международных обязательств государств воплощена в доктрине инкорпорации, которая усвоена статутным законодательством и судами многих стран и основана на принципе примата международного права над внутренним правом в ситуации коллизий между нормами двух правовых систем, а также на признании международных обязательств государств частью их внутреннего права.

Подчеркивается, что основным элементом доктрины инкорпорации является конституционное закрепление положений, регламентирующих статус обычного и/или договорного международного права, а также правообразующих резолюций международных организаций, во внутренних правопорядках государств.

Вторым основным элементом доктрины инкорпорации является толкование международно-правовых норм национальными судами, которые применяют международное право во внутреннем правопорядке, устанавливают и преодолевают правовые коллизии между национальным законом и инкорпорированной международной нормой.

Элементы доктрины инкорпорации проанализированы в работе в аспекте формирования механизма выполнения международных обязательств некоторыми ближневосточными государствами.

Анализ израильского законодательства, практики израильских судов, а также израильской конституционной юриспруденции позволил сделать вывод о том, что в целом Израилем воспринята доктрина инкорпорации, которая специфически реализуется во внутреннем правовом поле израильскими судами вследствие отсутствия у Израиля единой конституции.

В статутном законодательстве Израиля нет положений, признающих международное право частью внутреннего права страны и устанавливающих его преимущество над внутренним законодательством. В то же время в практике израильских судов наблюдается тенденция, направленная на признание прямого действия международных договоров во внутреннем правопорядке страны. В работе проанализированы решения израильских судов, в которых международное право прямо определяется в качестве действующего права Израиля. В отсутствие соответствующих норм статутного законодательства Израиля нормы ратифицированных международных договоров используются израильскими судами в качестве юридической основы и критерия правомерности судебных решений. В отдельных случаях, при имеющихся лакунах во внутреннем законодательстве, судебная практика Израиля признает в качестве действующего права страны даже те международные договора, в которых Израиль не принимал участия.

В диссертации установлено, что Конституцией Иордании не урегулированы вопросы компетенции государственной власти во внешней политике, не определен статус международного права во внутреннем правопорядке, а также не предусмотрены органы и механизмы контроля в отношении соответствия внутренних правовых актов международным обязательствам государства. Отдельные отсылочные нормы к международным правилам и к международной практике не могут рассматриваться как конституционные предпосылки инкорпорации обычного и договорного права во внутренний правопорядок Иордании.

Судебная практика Иордании также не позволяет сделать вывод о том, что суды считают себя связанными ратифицированными международными договорами. Законодательная практика Иордании придерживается принципа трансформации международного договора посредством промульгации, издания законодательного акта в виде королевского указа и официального опубликования.

В работе внесены конкретные предложения по совершенствованию механизма применения международного права во внутренних правопорядках Иордании и Израиля.

Ключевые слова: имплементация, инкорпорация, трансформация, внешние обязательства, договорное право, право образующий, правоприменительный.