Анотація до роботи:

Милорадова Н.Е. Особливості застосування методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. Національний університет внутрішніх справ. -Харків, 2004.

У дисертаційному дослідженні розкриті історико-методологічні витоки проблеми застосування методів психологічного впливу у слідчій практиці; проаналізовано теоретичні та практичні аспекти застосування психологічного впливу у вітчизняних та закордонних дослідженнях. Сформульовано психологічні детермінанти, що зумовлюють високий рівень напруженості слідчої діяльності; визначено причини, що ускладнюють роботу слідчого та сприяють застосуванню слідчими неправомірних методів впливу; визначенню значущості окремих методів впливу на підвищення ефективності діяльності слідчого; виокремлено пріоритетна роль психологічних методів впливу у практичній діяльності слідчих; проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні умови застосування слідчими неправомірного психологічного впливу. Розроблені загальні модельні побудови структури, класифікації, критеріїв допустимості застосування методів психологічного впливу у слідчій практиці. Запропоновані напрямки подальшого впровадження у підготовку майбутніх фахівців навичок застосування методів психологічного впливу.

1. Аналіз проблеми становлення і розвитку методів психологічного впливу на особистість у слідчій діяльності свідчить про те, що він був предметом дослідження переважно криміналістичної галузі знань та базувався, в основному, на карально-винагородних засадах. Разом з тим, розгорнутий теоретичний аналіз цієї проблеми дозволив нам констатувати, що психологічний вплив передбачає два основних напрямки: заохочення і покарання. Ці методи реалізуються численними способами і прийомами із використанням різноманітних тактик і стратегій, що створює достатню складність як під час навчання спеціалістів, так і у виборі засобів психологічного впливу для застосування у професійній діяльності слідчого.

2. Констатуючий експеримент показав, що переважна кількість респондентів як серед слідчих, так і серед курсантів вважає, що головна роль у розслідуванні злочинів повинна належати правомірним і допустимим психологічним методам впливу. Але виявлений нами недостатній рівень знань та вмінь працівників слідчих підрозділів у використанні способів правомірного психологічного впливу, обумовлений як незадовільним станом професійної підготовки, так і неопрацьованістю способів передавання досвіду застосування психологічного впливу, що призводять до зниження ефективності слідчої діяльності та сприяє формуванню соціально-негативного ставлення населення до правоохоронних органів.

3. Виявлене нами зменшення значущості застосування методів психологічного впливу у курсантів після проходження виробничої практики свідчить про недостатньо сформований рівень уявлень про пріоритетність, доцільність та допустимість психологічних методів впливу при розслідуванні злочинів. Зіткнення з реальною дійсністю формує у курсантів достатньо різнорівневе уявлення про ступінь та можливості застосування методів фізичного та матеріального впливу. Так, існує стійка група респондентів як серед курсантів, так і серед слідчих, яка вважає за необхідне використання неправомірних методів психологічного впливу та фізичного насильства. Разом з тим, у слідчих, які мають стаж роботи до п’яти років, відмічається зростання рівня усвідомлення пріоритетної ролі методів психологічного впливу.

4. Для систематизації методів психологічного впливу нами була розроблена класифікація, основу якої складають: по-перше - розподіл методів психологічного впливу на заохочувально-правові та примусово-правові методи в межах діючого законодавства; по-друге - залежність застосування методів психологічного впливу від співвідношення основних характеристик життєдіяльності людини, які умовно поділяються на три категорії: матеріальну (Мс), фізичну (Фс) і емоційно-почуттєву (Е-Пс) складові. Використання такої класифікації методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчих сприяє більш детальному та точному підбору слідчими методів впливу на особистість у ситуаціях розслідування злочинів, у залежності від пріоритетності визначальних характеристик життєдіяльності учасника розслідування (підслідного, свідка, потерпілого тощо) що, у свою чергу, підвищує результативність та ефективність практичної діяльності слідчого.

5. Запропоновані нами модельні побудови, основу яких складають: по-перше – умовний розподіл членів суспільства за рівнем дотримання законодавчо закріплених правових норм на три категорії осіб: законослухняні (І категорія), незаконослухняні (ІІ категорія) і пересічні (ІІІ категорія) громадян; по-друге – залежність застосування методів психологічного впливу від співвідношення та часткової участі основних складових характеристик життєдіяльності людини (Мс, Фс, Е-Пс); по-третє – виокремлення базових критеріїв допустимості методів психологічного впливу таких як: законність, етичність, інформативність – найбільш адекватно визначають особливості застосування методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчих. Використання запропонованих модельних побудов психологічного впливу сприяє більш змістовному та якісному вивченню психологічних основ використання методів впливу. Застосування наочних моделей методів психологічного впливу сприяє формуванню просторового мислення та більш ґрунтовному підходу до використання слідчими у своїй професійній діяльності тактичних прийомів, що базуються на психологічних засадах.

6. Для більш ефективного впровадження в практичну діяльність слідчих правомірних, законних, допустимих та результативних методів впливу необхідно розробити систему стимулювання працівників, яка б була спрямована на формування зацікавленості у надбанні передових знань, навичок та підвищенні особистої професійної майстерності. Для вирішення цієї проблеми необхідним є комплексний підхід: розробка нових та удосконалення існуючих систем підготовки молодих слідчих, курсів підвищення кваліфікації; рішуче та мобільне введення в систему навчання нових перспективних тренінгів та тренувальних занять по формуванню комунікативних вмінь та навичок.

7. За результатами проведених нами досліджень бажано:

розробити тренінгові програми по оволодінню навичками психологічного впливу у різноманітних ситуаціях як для курсантів навчальних закладів МВС України, так і для слідчих з різним стажем роботи на базі використання наочних моделей психологічного впливу;

ввести у програму навчальних закладів МВС України та на курсах підвищення кваліфікації спеціалізований курс, спрямований на оволодіння курсантами навичками та вміннями використання методів правомірного психологічного впливу. В межах курсу передбачити поєднання теоретичного, тренінгового та практичного навчання;

розробити програму організації досліджень за проблемами методів психологічного впливу та критеріями допустимості їхнього застосування;

упорядкувати передачу досвіду застосування правомірних та допустимих методів психологічного впливу та створити базу даних типових ситуацій застосування психологічного впливу з послідовним впровадженням їх в учбовий процес та практику;

продовжити подальший моніторинг методологічних проблем виміру допустимих меж застосування методів психологічного впливу у слідчій практиці.

Публікації автора:

1. Милорадова Н.Е. Формування комунікативних вмінь, як один із напрямків виховної роботи у навчальних закладах МВС України // Матеріали науково-практичної конференції “Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України”. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – С. 62-65.

2. Милорадова Н.Е. Головні напрямки вивчення проблеми психологічного впливу у правоохоронній діяльності // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 176-179.

3. Милорадова Н.Е. Використання досвіду застосування методів психологічного впливу поліцією зарубіжних країн у підготовці персоналу ОВС України // Матеріали науково-практичної конференції “Система початкової професійної підготовки персоналу ОВС України: стан та перспективи”. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 115-119.

4. Милорадова Н.Е. Моральна допустимість застосування методів психологічного впливу та формування правового світогляду працівника міліції // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми формування позитивного іміджу міліції”. – Херсон, 2004. – С. 125-128.

5. Балабанова Л.М., Милорадова Н.Е. Напрямки застосування модельних побудов у вивченні психологічних методів впливу // Матеріали науково-практичної конференції “Теорія та практика виховної роботи в ОВС України”. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 114-118.

6. Милорадова Н.Е. Історичний огляд розвитку питання психологічного впливу у суспільних відносинах // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, ХДПУ, 2003. - Вип. 10. - С. 137-143.

7. Милорадова Н.Е. Деякі підходи до вивчення міжособистісних конфліктів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – Вип. 18. – С. 499-504.

8. Джагупов Г.В. Милорадова Н.Е. Сучасні питання застосування штрафу на місці // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – Вип. 22. – С. 99-104.

9. Милорадова Н.Э. Правовые основы использования методов психологического воздействия // Право і безпека. – 2003. - № 2’1. – С. 173-176.

10. Милорадова Н.Э. Принципы классификации методов психологического воздействия в правоохранительной деятельности // Право і безпека. – 2003. - № 2’3. – С. 209-211.

11. Милорадова Н.Э. Виды и предмет конфликта в деятельности следователя // Право і безпека. – 2002. - № 2. – С. 187-190.

12. Милорадова Н.Э. Профессиональная деформация личности следователя, как фактор негативного влияния на процесс расследования преступлений // Вісник Харківського університету, № 550. Частина 1. Серія: Психологія. - 2002. - С. 161-164.

13. Милорадова Н.Э. Использование психологических методов расследования в следственной практике // Вісник Харківського університету № 550. Частина 2. Серія: Психологія. – 2002. – С. 206-208.

14. Милорадова Н.Е. Упорядкування форм поведінки у вираженні їх через деякі базові характеристики // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск 3 (18), 2003. – С. 195-200.

15. Милорадова Н.Э. Рычаги психологического влияния в религии как в форме общественных отношений // Право і безпека. – 2002. - № 3. – С. 168-170.

16. Милорадова Н.Е. Аналіз відображення методів психологічного впливу у законодавчих системах деяких країн // Право і безпека. – 2004. - № 3. – С. 205-208.

17. Милорадова Н.Е. Застосування наочних моделей для формування професійно-етичних стандартів слідчих (на прикладі моделі допустимості методів психологічного впливу) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2004. – Вип. 28. – С. 484 -487.