У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробці технології вирощування сильфію пронизанолистого в Південному Степу України. Визначенні особливості росту, розвитку, продуктивності, біохімічної, енергетичної й економічної ефективності використання культури. 1. Строки настання фенологічних фаз сильфію пронизанолистого та їхня тривалість залежать від агрометеорологічних умов і, починаючи з другого року життя, не пов’язані з віком рослин. Тривалість основних міжфазних періодів сильфію найтісніше корелює із сумами позитивних температур (r=0,69 – 0,99) та дефіцитів вологості повітря (r=0,54 – 0,98). Комплексна дія агрометеорологічних факторів характеризується високими множинними коефіцієнтами кореляції (R=0,85 – 0,99). 2. Темпи лінійного росту сильфію більшою мірою залежать від погодних умов і меншою – від фази розвитку й віку рослин та зовсім не пов’язані з площею їхнього живлення. В сприятливі за зволоженням роки рослини мають максимальну висоту (180 – 200 см). Травостої другого – четвертого років вегетації на 30 – 45 см вищі від рослин п’ятого року, причому темпи приросту перших переважають, особливо у період формування генеративних органів (відповідно 2,1 см/добу проти 1,8). Виявлено тісний прямий лінійний зв’язок висоти сильфію із сумою опадів, середньою та максимальною температурою повітря (коефіцієнти кореляції 0,86 – 0,96). 3. Виявлено тісну кореляційну залежність урожайності зеленої маси сильфію пронизанолистого з кількістю стебел у рослин та їхньою висотою (множинний коефіцієнт кореляції становить 0,87±0,02). Рівняння регресії має вигляд Y = 0,58 x + 0,42 z – 29,84 і може бути використане при проведенні експрес-оцінки врожайності надземної маси сильфію як з науковою, так і з виробничою метою. 4. В умовах Південного Степу максимальна врожайність зеленої маси (52,8 т/га) та площа листкової поверхні (37,1 тис. м2/га) формуються за cхеми розміщення рослин 70 30 см. Скорочення відстані між рослинами в ряду до 20 см призводить до зниження врожайності на 4,2 т/га та зменшення площі листкового апарата на 4,2 тис. м2/га. 5. Найвищу врожайність надземної маси сильфію пронизанолистого в умовах Південного Степу забезпечує двоукісне використання його травостою (74,0 т/га): перший укіс у період цвітіння (липень), другий – укіс отави через два місяці (вересень). За два укоси було одержано 12,4 т/га сухої речовини, 10,1 т/га к.од., 134,1 ГДж/га обмінної енергії. 6. Поліпшення умов мінерального живлення сприяє формуванню врожаю біомаси культури. Повне мінеральне добриво дозою N150P50K60 підвищує врожайність зеленої маси у середньому на 13 % порівняно з контролем (без внесення добрив) і сягає 60,6 т/га. За внесення N30 врожайність становить 57,2 т/га. 7. Сильфій пронизанолистий відзначається високим рівнем фізіологічного функціонування листкового апарата. Максимальна площа листкової поверхні (37,7 тис. м2/га) формувалася в період цвітіння за схеми розміщення рослин 70 х 30 см. Внесення азотних добрив підвищило цей показник на 2,5 тис. м2/га. При застосуванні повного мінерального добрива площа листкової поверхні була найбільшою – 44,0 тис. м2/га. Чиста продуктивність фотосинтезу рослин в період стеблування – цвітіння становить у середньому 4,5 – 4,6 г/м2 за добу. 8. Із збільшенням щільності травостою насіннєва продуктивність культури знижується. Максимальний урожай насіння (1217 кг/га) формувався за схеми розміщення 70 30 см. Оптимальні строки його збирання в Південному Степу – перша – друга декади вересня. 9. За біохімічним складом зелена маса сильфію не поступається кукурудзі у фазу молочно-воскової стиглості. Білок сильфію в період цвітіння за кількістю та концентрацією незамінних амінокислот треоніну (5,8 г/100 г білка), валіну (5,4), метіоніну (6,3) та ізолейцину (4,6 г/100 г білка) збалансованіший, ніж у кукурудзи. 10. Найвищий рівень рентабельності виробництва зеленої маси забезпечується за скошування культури у фазу цвітіння: в перший і другий роки використання зазначений показник становить відповідно 43 та 123 %. При внесенні мінеральних добрив (N30) забезпечується найвища рентабельність – на рівні 53 – 99 %. Економічна ефективність за дворазового скошування зеленої маси сильфію пронизанолистого зростає на 40 – 46 % порівняно з одноукісним використанням травостою. 11. На вирощування сильфію за два роки вегетації витрачається сукупної енергії в 1,7 раза менше, ніж на кукурудзу (32,3 ГДж/га). З урожаєм зеленої маси сильфію вихід обмінної енергії залежно від фази скошування підвищується від 28,1 (стеблування) до 89,9 ГДж/га (цвітіння), а валової – відповідно від 41,0 до 150,3 ГДж/га. При скошуванні зеленої маси у фазу бутонізації й пізніше коефіцієнт енергетичної ефективності сягає 3,5. Використання врожаю отави дає змогу додатково одержати майже 65,7 ГДж валової та 44,2 ГДж обмінної енергії. Ці показники свідчать про енергетичну виправданість вирощування сильфію пронизанолистого в Південному Степу. |