У роботі проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у виявленні особливостей функціонування вегетативної нервової та серцево-судинної систем у дітей з ПМК і розробці на цій основі терапевтичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності реабілітації хворих. У дітей з ПМК спостерігається вегетативна дисфункція, перебіг якої характеризується проявами пароксизмальної вегетативної недостатності (25,6%), частіше у вигляді генералізованих ваго-інсулярних кризів. Пароксизмальний перебіг більш властивий для дівчаток з ПМК ІІ ступеня. На фоні вихідної симпатикотонії для дітей з первинним ПМК характерне зниження адаптаційно-пристосувальних механізмів (50%), гуморальний шлях регуляції та надмірне вегетативне забезпечення діяльності (65,6%), для дітей з вторинним ПМК – напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів (52,6%), нервовий шлях регуляції та недостатнє вегетативне забезпечення діяльності (24%). У дітей з ПМК виявлена висока особиста (51,2%) та ситуативна (41,5%) тривожність, більш виражена при вторинному ПМК. Висока тривожність пов’язана з напруженням симпатичного відділу ВНС (r =0,78), що негативно впливає на перебіг захворювання. Діти з вторинним ПМК більш дизадаптовані внаслідок хвороби, що супроводжується втратою соціальних орієнтирів та поглибленням у хворобу. Виявлені особливості психосоматичного стану у дітей з ПМК свідчать про необхідність застосування в комплексному лікування психореабілітаційних заходів.
4. У дітей з ПМК виявлені номотопні порушення ритму серця (70,2%), частіше у вигляді синусової тахікардії та тахіаритмії, частота яких при первинному ПМК залежить від наявності міксоматозної дегенерації та мітральної регургітації стулок мітрального клапана. Для дітей з первинним ПМК характерні синдроми WPW та ранньої реполяризації, для дітей з вторинним ПМК – порушення функції збуджуваності у вигляді шлуночкової та надшлуночкової екстрасистолії, а також обмінні (45,7%) й гіпоксичні (30,4%) порушення міокарда. 5. У дітей з ПМК спостерігається початкова стадія діастолічної дисфункції та гіповолемічний тип гемодинаміки, що свідчить про порушення релаксаційних властивостей міокарда. Підвищення тонусу симпатичного відділу ВНС негативно впливає на показники центральної гемодинаміки, обумовлюючи зниження кінцево- діастолічного об’єму, ударного об’єму та систолічного індексу. Зниження систолічної функції виявлено у 33,3% дітей з первинним та у 21,1% – з вторинним ПМК. 6. Впровадження ультразвукової діагностики з використанням функціональної проби з фуросемідом дозволяє на ранніх стадіях виявити первинний ПМК у дітей з проявами дисплазії сполучної тканини. Чутливість діагностики становить 91%, що на 41% більш порівняно із стандартним ультразвуковим дослідженням серця. 7. Базисна терапія, спрямована на корекцію вегетативної дисфункції та покращання функціонального стану міокарда, призводить до зменшення ступеня ПМК. Використання препарату неотону, який забезпечує нагромадження макроергічних сполук, обумовлює покращання енергетичного обміну та як наслідок більш виражені позитивні зміни вегетативної нервової системи і покращання показників систолічної й діастолічної функцій міокарда. |