У роботі проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке полягає в удосконаленні діагностики порушень вегетативного гомеостазу в дітей з ГЕР та практичній розробці на цій основі теоретично обгрунтованого підходу до корекції виявлених порушень. 1. У дітей з ГЕР спостерігаються зміни вегетативного гомеостазу, що характеризуються домінуючою ейтонією (49,1%) з помірною тенденцією до симпатикотонії у ВВТ, провідним нервовим каналом регуляції (48,1%) на фоні напруження адаптаційно-пристосовчих механізмів (56,5%) та гіперсимпатикотонічною (56,5%) ВР при гіпердіастолічному (40,0%) типові ВЗД. Вказані особливості вегетативного гомеостазу та клінічні ознаки є об’єктивним свідченням наявності ВД у хворих дітей з ГЕР. 2. За допомогою статистичного аналізу ВРС у дітей з ГЕР встановлено достовірне (p<0,05) зниження показників SDNNI, rMSDD, pNN50, що об’єктивно свідчило про переважання симпатичної активності у вегетативному балансі протягом добового циклу. Крім того, було виявлено статистично достовірні відмінності (p<0,05) в показниках rMSDD та pNN50, отриманих в обстежених групах дітей в активний період добового циклу. Виявлені зміни свідчать про зниження парасимпатичної активності з відповідним домінування симпатичної стимуляції в активний період доби та виразні порушення звичного циркадного профілю вегетативної активності, притаманного здоровому дитячому організму. 3. Спектральний метод аналізу ВРС дозволив встановити достовірне зниження (p<0,01) показника HF при відсутності достовірних змін з боку VLF та LF, як складових силового спектру, та підвищення показника LF/HF, що підтверджує значне послаблення активності парасимпатичного відділу ВНС і є основним проявом клінічно маніфестованої ВД у дітей з ГЕР. Встановлена певна залежність між ступенем виразності порушень у вегетативному гомеостазі та поширенністю і виразністю порушень МЕФ верхніх відділів ШКТ. 4. У дітей з ГЕР при поєднанні з ДГР виявлена наявність ВД, ознаки якої є суттєво виразнішими, ніж у дітей з ізольованим ГЕР. При цьому у вказаної категорії хворих домінуючим типом ВВТ є симпатикотонія зі значним переважанням нервового каналу регуляції, гіперсимпатикотонія та гіпердіастолічний тип ВЗД, який є найбільш дезадаптивним і свідчить про недостатнє вегетативне забезпечення діяльності організму. Крім того, у дітей з ГЕР при поєднанні з ДГР спостерігається зниження активності парасимпатичної ланки ВНС і виразніша активація симпатичного впливу в автономній регуляції дільності організму. 5. У дітей з ХГД без порушення МЕФ верхніх відділів ШКТ спостерігається посилення ваготонічної активності. Про це свідчить зростання показників Х та Мо при КІГ, а також достовірне (p<0,001) зниження показника ВПР. Про послаблення симпатичної активації та централізації керування ритмом серця свідчили достовірно нижчі значення КМ та ІН у хворих дітей цієї групи. 6. При застосуванні цизаприду для лікування дітей з ГЕР спостерігалось суттєве клінічне покращення у вигляді регресії як основних клінічних симптомів порушення МЕФ (біль за грудиною та в епігастрії, печія, відрижка, тощо), так і клінічних проявів порушень вегетативного балансу. Крім того, результати дослідження дозволяють вважати, що препарат окрім клінічної ефективності має позитивний вплив на показники вегетативного гомеостазу. Особливо важливим є нормалізація циркадних характеристик вегетативного балансу у хворих з ГЕР під впливом лікування цизапридом. Встановлено, що цизаприд має комплексний нормалізуючий вплив на загальний стан вегетативного гомеостазу у дітей з даною патологією. |