1. Віддалені наслідки аварії на ЧАЕС як екологічної катастрофи спричинюють значні зміни у середовищі існування окремої людини та спільнот і потребують формування нових моделей поведінки та ставлення особистості до себе і умов існування, тобто певною мірою визначають об’єктивні й суб’єктивні зміни у способі та якості життя. У ситуації розгортання екологічної катастрофи оцінка якості життя має здійснюватись як оцінка змін об’єктивних умов та соціально-психологічних характеристик життєдіяльності людей на постраждалих територіях. Теоретична модель психологічного дослідження якості та способу життя складається з 4 компонентів: 1) об’єктивних показників змін умов життєдіяльності; 2) суб’єктивних показників сприйняття змін, що відбулися; 3) соціально-психологічних характеристик способу життя; 4) індивідуально-психологічних характеристик ставлення до життя. 2. У ситуації розгортання радіоекологічної катастрофи об’єктивні умови життєдіяльності населення постраждалих регіонів та прилеглих до них формально “чистих” регіонів змінюються переважно у позитивному напрямку, хоча для чистих територій темпи позитивних змінювань у двічі вищі. При цьому серед молоді як забруднених, так і чистих територій сформувався низький рівень адекватності сприйняття цих змін. При розгляді порушень вказаної адекватності враховувався не тільки її рівень, але й напрямок (модальність) відхилень. Позитивно орієнтована неадекватність задає завищену суб'єктивну оцінку якості життя та тих змін, що відбулися в об'єктивних умовах життєдіяльності. Негативно орієнтована неадекватність показує заниження оцінки якості життя. 3. Молодь, яка мешкає на чистих територіях, значно більшою мірою налаштована на негативне сприйняття умов існування, а мешканці постраждалих територій, навпаки, демонструють позитивно орієнтовану неадекватність і схильні оцінювати зміни як позитивні навіть тоді, коли реальні умови життєдіяльності погіршуються. Таку ситуацію в цілому можна визначити як феномен “парадоксальної неадекватності”. Особливо гостро цей феномен виявився у ставленні молоді до себе та до свого життя за такими параметрами, як: оцінка життєвих перспектив; оцінка можливостей життєвих досягнень; суб’єктивна оцінка змін у стані здоров’я; життєві страхи та ризики. Причинами виникнення цього феномену є, з одного боку, психологічний захист від негативної інформації у мешканців забруднених територій та, з іншого боку, недовіра до позитивної інформації у мешканців прилеглих, формально “чистих” територій через їх впевненість, що вони також є постраждалими, але їх обманюють (держава, адміністрація, ЗМІ тощо). 4. Зміни в способі життя в умовах радіоекологічної катастрофи призвели до виникнення стійких індивідуально-психологічних особливостей серед молоді, мешканців як забруднених, так і чистих територій. Жителі “чистих” районів області є більш інтернальними та менш агресивними, але й більш тривожними. Мешканці постраждалих територій виявляють вищу демонстративність та екстернальність з одночасною астенізацією емоцій і поведінки. Значні розбіжності виявлено за гендерною ознакою: жінки, незалежно від території проживання, відрізняються дуже високим рівнем особистісної тривожності та агресивності. 5. Корекцію психологічних станів та ставлення постраждалих до себе та власного життя бажано розпочинати з роботи по підвищенню адекватності сприйняття змін в умовах життєдіяльності та формування позитивних моделей поведінки, відповідних вимогам, що висуває довготривала радіоекологічна катастрофа. Рівень поінформованості членів локальної кризової спільноти та суб’єктивної значущості отримуваної інформації є одним з провідних чинників у процесі формування сталого способу життя. Програма інформаційної підтримки осіб, які потерпають від екологічної катастрофи і виявляють дезадаптацію, має бути спрямована на підвищення рівня адекватності у сприйнятті змін в умовах життєдіяльності та сприяти позитивним змінам у ставленні до себе й до цінностей свого життя. Вона має також відповідати принципам цілісності, системності і цілеспрямованості інформаційного забезпечення та супроводу населення. 6. Подальші перспективи ми вбачаємо у необхідності дослідження особливостей адаптації та формування конструктивних моделей поведінки серед членів цілих кризових спільнот, а також у розробці комплексних інформаційних технологій як психологічної умови подолання феномену “жертви” та явища “стигматизації”, широко розповсюджених та вкорінених у свідомості жителів постраждалих від катастроф регіонів. |