У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та практичне обґрунтування агротехнічних заходів вирощування садивного матеріалу внесених до Реєстру сортів хеномелесу із насіння та зелених живців. 1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить, що дослідження з вирощування саджанців хеномелесу з насіння і зелених живців не охоплюють всього циклу вирощування, а відповідні агрозаходи недостатньо розроблені. 2. Найбільша насіннєва продуктивність в умовах Правобережного Лісостепу України була у сортів хеномелесу Вітамінний, Ніколай, Помаранчевий та Ніна (102,7–127 насінин), менша — сортів Каліф та Цитриновий (48,6–81,4 насінин з плоду). 3. Проростання насіння хеномелесу залежало від тривалості стратифікації і субстрату. Проростання насіння сортів Вітамінний, Каліф, Ніка та Цитриновий у тирсі, річковому піску та моху при стратифікації протягом 70–80 діб складало 87,3–97,4%, а збільшення експозиції понад 90 діб призвело до переростання проростків. 4. Оптимальною температурою для стратифікації насіння хеномелесу була температура 2–40С; її підвищення до 7–90С спричинило переростання проростків усіх досліджуваних сортів. 5. Зелені живці хеномелесу сортів Вітамінний, Караваєвський Ніколай, Помаранчевий укорінювалися швидше й інтенсивніше (41,9%–54,1%), а живці сортів Каліф, Ніка, Ніна, Цитриновий — довше і слабкіше (19,3%–36,5%). 6. Оптимальним терміном заготівлі зелених живців хеномелесу були фази початку й інтенсивного росту пагонів. Краще вкорінювалися живці з напівздерев’янілою консистенцією пагона. 7. Вихід укорінених зелених живців хеномелесу, заготовлених з апікальної частини пагона був у 1,5–2 рази вищий, порівняно з живцями з медіальної частини. 8. Обробка водним розчином рістрегулюючих речовин — b-індолилмасляної кислоти або 10% розчином калійної солі a-нафтилоцтової кислоти — з нормою витрати 15, 20 або 25 мг/л (залежно від строку живцювання і метамерності пагона) стимулювала коренеутворення та активізувала ріст кореневласних рослин. 9. Дорощування сіянців хеномелесу сприяло підвищенню виходу стандартного садивного матеріалу на 17,0–34,3% залежно від помологічного сорту. Дорощування вкорінених живців досліджуваних сортів у контейнерах забезпечувало збільшення виходу товарних саджанців на 9,4–32,2%, порівняно з дорощуванням у відкритому ґрунті з осіннім та весняним пересаджуванням. 10. Використання удосконалених агротехнічних заходів на 35–39% збільшувало вихід насіннєвого і кореневласного садивного матеріалу хеномелесу, зменшувало затрати праці і собівартість саджанців. Рівень рентабельності вирощування саджанців хеномелесу за розмноження насінням становило 275,6–431,7%, а зеленими живцями — 112,6–215, 4%. | 