У дисертації на основі комплексного теоретико-методологічного дослідження економічних відносин формування та розвитку інтелектуальної власності в Україні визначено її сутнісні властивості, теоретичні моделі та практичні механізми макроекономічного впливу на динаміку національної економіки. Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки: 1. Серйозним недоліком у дослідженні інтелектуальної власності є відсутність розробок, присвячених з’ясуванню походження цього феномену. Доведено, що вирішення даного питання є основоположним пунктом формування наукового розуміння інтелектуальної власності. Адже саме походження інтелектуальної власності закладає смисл і межі її існування та потенціал, визначає генетичні зв’язки та закономірності розвитку, задає принципову схему дослідження різних її аспектів, тобто у концентрованому вигляді містить усі можливі майбутності даного суспільного явища, логіку їх розкриття в історичній дійсності. 2. Критичне переосмислення існуючих поглядів на природу власності як такої дозволило встановити, що цей феномен породжується необхідністю цілісної реалізації потреб індивіда та суспільства в цілому в умовах уречевленої залежності людей, що передбачає встановлення ієрархії у суспільстві і надає власності характер економічної влади. Виходячи з цього, власність трактується автором дисертації як уречевлене відношення людей, яке встановлює суб’єкта економічної влади. Основним законом власності є процес зростаючої – убуваючої значущості економічної влади в організації суспільного життя, а межі існування власності визначаються зняттям уречевленої залежності людей і можливістю використання загальносуспільних способів організації діяльності останніх. 3. Необхідно розрізняти поняття “походження” інтелектуальної власності та її “чинники”. Перше з них є поняттям субстанціонального рівня. Чинники ж є наслідками розгортання субстанції, можуть змінювати один одного чи діяти одночасно. Вони не вичерпують усього потенціалу природи власності, а визначають певний етап його існування. Маючи власне призначення, чинники передають його зазначеному феномену у тій мірі, в якій це сприяє досягненню закладеного у ньому смислу. При цьому діє механізм добору, селекції, який базується на субстанції інтелектуальної власності. 4. Субстанцію інтелектуальної власності слід шукати у духовному виробництві. “Широке” та “вузьке” розуміння духовного виробництва дозволяє уникнути таких крайнощів як концепції “двох духовних виробництв”, “двох наук”, які зустрічаються у літературі, пояснити факт наявності духовної діяльності не лише у власне духовному виробництві, але й у матеріальному, наприклад, як визначальний елемент в інноваційному процесі. 5. Розвиток інтелектуальної сфери в Україні, її включення в ринкові відносини, зростання ролі інтелектуальних продуктів (особливо у виробничо-інноваційних процесах) потребують більш детального аналізу проблеми їх вартісної оцінки. Серед існуючих видів оцінки вартості домінуючою є ринкова, оскільки вона дає можливість виявити справедливу ціну об’єктів інтелектуальної власності у випадку проведення комерційної операції, глибинною основою якої є співставленні витрат до потенційного результату її використання. 6. Для проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності застосовують методи, що об’єднані у три підходи: витратний, ринковий та доходний, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Найбільш правильно буде оцінювати вартість ОІВ на основі ринкових методів, оскільки вони спираються на ринкову інформацію. Однак в сучасних умовах останній рідко використовується за таких причин: інформація щодо оцінюваних ОІВ, як правило, конфіденційна і недоступна; на сучасних ринках важко знайти аналоги оцінюваному ОІВ із-за недостатньо розвинених ринків та ін. Використовують і метод доходного підходу, який дозволяє враховувати ризики і інфляцію. Однак переваги цього методу являються і його недоліками, оскільки висувають жорсткі вимоги, пов’язані з прогнозуванням розвитку конкретних ринків із врахуванням численних ціноутворюючих чинників. Таким чином, методу витратного підходу віддають перевагу розробники ОІВ, методу ринкового – інвестори, метод доходного підходу більш можливий для використання корекції результатів, отриманих на основі методів двох попередніх підходів. Названі підходи можуть застосовуватись як окремо, так і одночасно, залежно від чинників, що впливають на розроблення конкретної методики оцінки вартості кожного об’єкта. 7. Інтелектуальна власність перетворюється на провідний чинник економічного зростання та стає головним фактором у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формуванні сталого високого рівня її конкурентоспроможності. Формування на основі інтелектуальних ресурсів суспільства інтелектуального капіталу прямо залежить від рівня розвитку захисту інтелектуальної власності, значення якого постійно зростає в процесі відтворення. Виходячи з цього в роботі визначені основні напрями, що сприяють зростанню національного потенціалу високотехнологічного розвитку через ефективну охорону інтелектуальної власності. 8. Аналіз стану системи охорони інтелектуальної власності в Україні показує, що зараз триває інтенсивний процес приведення її основних параметрів до міжнародних стандартів шляхом встановлення з боку держави належних умов для творчої і підприємницької діяльності, забезпечення правових і соціально-економічних умов для розвитку вітчизняного виробництва, формування цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Значну роль тут відіграють такі заходи, як ліквідація недоліків правової системи в країні, поступове подолання пануючої в суспільстві зневаги до захисту прав інтелектуальної власності та посилення впливу економічних стимулів охорони інтелектуальної власності. 9. Виконання законів щодо охорони інтелектуальної власності в Україні залишається на незадовільному рівні, особливо у сферах аудіо- та відеопродукції і комп’ютерних програм. В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення існує необхідність до придбання і споживання більш дешевої продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності. Незважаючи на активізацію зусиль правоохоронних органів із захисту прав інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається ще високим, тому нагальним є завершення формування цілісної та ефективної системи охорони інтелектуальної власності в Україні. |