Анотація до роботи:

Хрупало Г.В. Особливості психічних станів жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04.– медична психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка. Київ, 2007.

Вивчено характер та особливості таких психічних станів, як тривожне напруження, зміни іпохондричного характеру, астенія, неврастенізація, депресія та субдепресія, обсесії, афективне мислення та психалгії у жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри.

Виявлено роль та особливості особистісної акцентуації, підвищення біологічного віку, зміни в вегетативній нервовій системі, виокремлено основні варіанти конфліктів у ставленні жінок до ПІШ та міжособистісних ставлень до самих себе та оточення.

Доведено позитивний вплив психокорекції на психічні стани жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове практичне розв’язання наукової проблеми, яка стосується специфічності клінічних проявів, параклінічних ознак і динаміки ПС у жінок дітородного віку при ПІШ.

1. Внаслідок того, що ПІШ є однією з найбільш часто виникаючих морфофункціональних порушень шкіри у жінок дітородного віку, яке супроводжується косметичними дефектами того або іншого ступеня важкості, а сам перебіг захворювання має значний психосоціальний резонанс, вивчення та деталізація особливостей ПС при ПІШ є актуальною проблемою й при комплексному підході дає змогу значно підвищити якість лікування таких хворих. Цілісний підхід до пацієнтів із ПІШ з їхньою індивідуальною своєрідністю особливо необхідний на сучасному етапі, коли прогресує все більш вузька спеціалізація, диференціація та технізація медицини, реально погрожуючи її «дегуманізації».

2. Вперше обґрунтована необхідність психологічної допомоги жінкам із ПІШ. Завданням медичного психолога у дерматологічній клініці є психічна підтримка особистості як складова частина комплексу лікувальних заходів, спрямованих на подолання хвороби. Допомога повинна базуватися не тільки на об’єктивній оцінці патологічних змін органів і систем, а й на глибокому розумінні суб’єктивного внутрішнього світу хворого: його переживань, які зумовлені втратою або обмеженням працездатності, частковим відривом від суспільства, косметичними чи будь-якими іншими дефектами, що виникли внаслідок захворювання.

3. Підтверджено, що біологічний вік жінок з ПІШ є більшим, ніж календарний, що супроводжується зниженням функціональних можливостей організму.

4. Визначено характер та особливості змін ПС жінок дітородного віку при ПІШ. У них переважають: тривожне напруження, зміни іпохондричного характеру та астенія й неврастенізація – 87,8, 67 і 54,44% відповідно. Інші зміни ПС зустрічаються рідше: депресія або субдепресія – 45,56%, обсесії – 41,1%, афективне мислення – 32,22%, психалгії – 20%. Результати дослідження показали, що особливості ПС пацієнтів із ПІШ залежать від важкості та темпу розвитку захворювання; уявлення про це захворювання самого хворого; характеру лікування та психотерапевтичних обставин; особистості хворого; ставлення до його хвороби родичів і співробітників, тобто соціального резонансу на це захворювання.

5. Визначено роль та особливості особистісної акцентуації у жінок із ПІШ. Найчастіше спостерігалася виражена особистісна акцентуація за такими типами: демонстративно-збудливий (34,44% пацієнток), екзальтовано-застрягаючий (30%), циклотимно-гіпертимно-дистимічний (20%) та тривожно-педантичний (15,56%). При порівнянні загальних середніх показників особистісної акцентуації у контрольних групах із основними різниця склала: щодо демонстративно-збудливого типу - 3,8 бала; щодо циклотимно-гіпертимно-дистимічного - 1,5 бала; щодо тривожно-педантичного - 3,2 та екзальтовано-застрягаючого - 2,0 бали відповідно. Це вказує на загострення акцентуйованих рис у жінок із ПІШ у процесі становлення у них психопатологічної симптоматики у порівнянні із жінками без проявів ПІШ. Зіставлення цих результатів у чотирьох обстежених групах свідчить про відсутність акцентуацій особистості, що розвиваються під час конкретних соматичних захворювань. Однак наявність зазначених особистісних рис варто вважати одним з факторів, що призводить до виникнення психопатологічної симптоматики та є показанням для профілактики психічних розладів таких хворих.

6. Встановлено, що на переживання тимчасового посилення косметичного дефекту у зв'язку з індивідуальним підбором терапії впливають ті або інші відхилення у функціонуванні вегетативної нервової системи (26,67%), причому у більшості хворих після лікування соматичного захворювання вони зникають. Це свідчить про вплив вегето-судинних дистонічних розладів у патогенетичних механізмах розвитку особливостей психічних змін при ПІШ.

7. Виокремлено основні варіанти конфліктів у ставленні жінок до ПІШ та ставлень до самих себе та оточення. Так, за допомогою ЛОБІ високі показники реагування виявлені за неврастенічним, тривожним, сенситивним, обсесивно-фобічним та егоцентричним типами (в основній групі 3,3±0,3; 3,3±0,2; 3,0±0,2; 3,2±0,2; 2,9 ± 0,2 бала), кожний з яких має специфічний вплив на лікування та прогноз основного захворювання.

8. Удосконалено схеми комплексної діагностики, профілактики та корекції психічних станів у жінок із ПІШ з урахуванням специфіки реагування на лікування. Встановлено, що існує низка факторів, які призводять до розвитку психічних порушень таких пацієнток і які є показанням до проведення профілактичних заходів. Основні з них – конституційно-типологічні, психосоціальні та соматогенні.

9. Ефективна профілактика психічних розладів у жінок із ПІШ можлива за умови раннього виявлення та усунення факторів, що призводять до них, і механізмів, що їх запускають (профілактичні курси терапії з метою попередження рецидивів як соматичної патології, так і психічних порушень, дезактуалізацію несприятливих значимих моментів і переорієнтацію особистості на позитивні відносини з метою попередження психопатологічного розвитку).

10. Умовою результативності застосованих в дослідженні методів корекції ПС є: врахування варіантів взаємовпливу етіологічних та патогенетичних факторів; поетапність; психологічна та психотерапевтична робота із членами мікрооточення хворих та оптимізація факторів лікувального середовища. Обстеження проводиться з метою визначення динаміки рольової структури особистості та її зв'язків із зовнішнім світом.

11. Формулювання психологічного діагнозу повинно включати: головний і супровідний психічні синдроми, рівень компенсації, тип внутрішньої картини хвороби (гармонічний, тривожний, іпохондричний, меланхолічний, апатичний, неврастенічний, сенситивний тощо) і адаптивні ресурси особистості (оптимальний, дисгармонійний, низький або інверсний).

Публікації автора:

1. Хрупало Г.В. Особливості роботи медичного психолога з дерматологічними хворими // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2005.- Т. 4, №26.- С. 243-250.

2. Хрупало Г.В. Особливості психічних станів пацієнтів із дерматологічною патологією // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2006.- Т. VІІІ, №3.- С. 354-361.

3. Хрупало Г.В. Вплив хронічних дерматологічних розладів на психічний стан хворих // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2006.- Т. VІІІ, №9. - С. 396-402.

4. Хрупало Г.В. Особливості психічних станів жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – 2006. – № 28. – С.379-388.

5. Хрупало Г.В. Система комплексної діагностики та профілактики порушень психічних станів жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2007.- Т. ІХ, №3.- С. 410-417.

6. Хрупало Г.В. Варіанти інтраособистісних конфліктів та міжособистісних відношень у жінок із передчасною інволюцією шкіри // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2007.-T. ІХ, № 4.-С.393-399.

7. Хрупало Г.В. Вплив передчасної інволюції шкіри на професійну сферу життя жінок дітородного віку // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2007.-№ 35 .-С.475-481.