1. Показано, що будь-яка діяльність, у тому числі архітектурна неможлива без врахування структурного демографічного аналізу зміни чисельності населення, його міграційних характеристик, статевого та вікового складу, показників смертності й народжуваності. Демографічні аналіз і прогноз дають можливість правильно оцінити потреби населення у розвитку тих або інших видів міської інфраструктури, об'єктів життєзабезпечення, стану справ із трудовими ресурсами, передбачити шляхи реорганізації містобудівної політики. 2. Установлено, що проблема створення спеціалізованого житла для маломобільних груп населення (літніх людей та інвалідів) у її сучасному розумінні стала предметом уваги з боку державних органів влади й громадськості відносно недавно. У ряді країн - Швеції, Німеччини, Фінляндії, США - за останні 10-15 років у цьому напрямку накопичено значний досвід. За останні 5 років серйозні теоретичні дослідження і проектні розробки проведені в Україні, Росії та деяких країнах Аль-Шаму. 3. Встановлено, що одними з головних складностей, які можуть виникнути при створенні спеціалізованого житла, є наступні: - при пануванні приватного сектору в житловому будівництві й відсутності широкомасштабного державного будівництва масового житла, а також високій вартості на землю, важко вирішити завдання створення спеціальних житлових будинків, пристосованих до потреб літніх людей та інвалідів, і можна говорити лише про розробку рекомендацій з адаптації житла в цьому напрямку, які використалися б у розробці проектів приватних будинків; - планувальні рішення спеціалізованого житла повинні забезпечувати поділ чоловіків і жінок, створювати умови для ізольованості окремих невеликих груп, з одного боку, і надавати можливість для колективного спілкування й проведення спільних заходів з іншого; - наявність різних віросповідань у населення й прихильність до напрямку релігійних обрядів вимагають вирішувати питання про співіснування різних конфесій «під одним дахом». 4. Численні дослідження, що проводилися різними авторами, вивчення досвіду народної архітектури, дозволяють рекомендувати наступні основні міри боротьби із природно-кліматичними факторами, що негативно впливають, при створенні житла: - для більшості території країн Аль-Шаму кращою орієнтацією є південна; для районів з жарким вологим кліматом можлива орієнтація на південь із відхиленням у бік заходу, що дозволяє уловлювати сприятливі західні вітри; - для зони жаркого і сухого клімату варто рекомендувати структури із закритим режимом функціонування, для жаркої-вологої зони - з відкритим режимом, що забезпечує безпосередній контакт приміщень із зовнішнім середовищем; - планувальне рішення будинку і його розташування на ділянці повинні сприяти уловлюванню сприятливих вітрів для наскрізного провітрювання приміщень; у районах із сухим жарким кліматом при денній температурі вище 30 і вологістю нижче 30% провітрювання припустиме лише у вечірній та нічний час; - при розташуванні будинку та віконних отворів необхідно враховувати напрямок пилових буревіїв, щоб перешкодити потрапляння повітря з пилом в приміщення; - для поліпшення мікроклімату в будинку рекомендується влаштування внутрішніх дворів, що забезпечують циркуляцію, причому потрібно правильно вибрати габарити й форму двору, тому що від них залежить активність руху повітря; - невід'ємною частиною загального комплексу заходів щодо створення оптималь-ного мікроклімату є застосування сонцезахисних пристроїв та захист огороджуючих конструкцій, будинку від сонячної радіації. 5. Картина захворюваності населення країн Аль-Шаму дозволяє стверджувати, що, оскільки тут відсутня яскраво виражена місцева патологія, при створенні спеціалізованого житла для старих можна орієнтуватися на ті хвороби людей похилого віку, які звичайно враховуються у світовій практиці - психологічні розлади й порушення рухового апарату. 6. Узагальнення того невеликого досвіду з будівництва спеціалізованих типів житла, що є в країнах Аль-Шаму, дозволяє відзначити наступне: - випадковість вибору для будівництва типів житла для дітей і дорослих (із психофізіологічними відхиленнями, діти сироти, літні люди та ін.), яка диктується, мабуть, конкретними локальними потребами, говорить про відсутність чіткої програми допомоги мало мобільним групам населення та не розробленість типології цього виду житла; - архітектурно-планувальне вирішення цих будинків свідчить про відсутність ознайомлення зі світовим досвідом вирішення функціонально-технологічних проблем організації спеціалізованого житла; - розробка науково-обгрунтованих рекомендацій і стандартів як у частині архітектурно-планувальних рішень житла, так і у частині устаткування, яке тут застосовується, відсутня; - проблема створення сприятливого середовища проживання для мало мобільних груп населення, у масштабах міської інфраструктури взагалі не ставилася; - відсутній досвід пристосування або будівництва масового житла з урахуванням специфічних потреб і норм поведінки літніх людей та інвалідів; - розглянуті приклади свідчать про прагнення використати національну архітектурну спадщину як у частині стилістики й архітектурних форм, так й у вирішенні проблеми захисту будинку від впливу несприятливих природно-кліматичних факторів. 7. Встановлено, що найстарішою формою спеціалізованого житла є будинки-інтернати, популярність яких неухильно падає. Причини - недостатній комфорт; жорстко регламентований спосіб життя, що обмежує особисту свободу; психологічні складнощі, які пов'язані з відторгненням людини від звичного середовища проживання. Інші форми житла, також мають свої позитивні й негативні сторони. Найбільш перспективними визнаються житлові спеціальні комплекси й територіальні центри. Всі зазначені форми можуть існувати самостійно або виступати у різноманітних співвідношеннях один з одним. Одним зі специфічних завдань при створенні спеціалізованого житла є розробка й виготовлення відповідних пристроїв й устаткування, однаково зручних як для інвалідів різних категорій, так і для здорових людей. 8. Вдосконалено архітектурно-планувальну організацію центрів соціального обслуговування похилих людей та інвалідів. Приміщення громадського обслуговування необхідно дифференціювати з метою приближення декількох з них до жилих груп для надання їм необхідної автономії. Основні обслуговуючі підрозділи кооперуються в блоці громадського обслуговування центра. Групи приміщень громадського обслуговування рекомендується проектувати в вигляді блоків, що дозволяє розроблювати їх на рівні типових, а на етапі конкретного проектування створювати на їх основі варіантне об’ємно-планувальне рішення спеціалізованного житла. | 