У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні сутності трудових правовідносин працівників акціонерних товариств, виявленні їх особливостей для вдосконалення норм трудового права і надання відповідних рекомендацій щодо розробки нового Трудового кодексу України, Закону України " Про акціонерні товариства" та інших нормативних актів. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: – обґрунтовано висновок про те, що працюючі акціонери, члени виконавчих органів не можуть бути виключені із сфери дії законодавства про працю. Разом з тим, у регулюванні їх праці є певні особливості, передбачені спеціальним законодавством про ці товариства, їх статутами та іншими внутрішніми положеннями. Так, законодавство про працю регулює такі основні принципові питання: підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин, рівень мінімальних гарантій, підстави притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності. В спеціальному законодавстві визначено питання компетенції загальних зборів акціонерів по встановленню умов праці осіб, які входять до складу органів управління; можливості укладання трудових контрактів, сумісництва та ін. У статутах та внутрішніх положеннях визначаються кількісний та якісний склад осіб, які входять до органів управління; кваліфікаційні вимоги, що ставляться до них; строк, на який укладається трудовий договір (контракт) з даними особами; компетенцію кожного з органів управління. Сформульовано висновок про те, що норми трудового права слід застосовувати у тих випадках, коли ті чи інші елементи трудових відносин не врегульовані спеціальним законодавством про акціонерні товариства, їх статутами та внутрішніми положеннями; – при дослідженні чинників диференціації трудового законодавства наведено такі, котрі притаманні акціонерним товариствам: наявність та розмір частки акцій, яка належить державі в статутному фонді товариства, та вид діяльності товариства; – аналіз правового статусу працівників-акціонерів дозволяє зробити висновок про те, що вони володіють комплексом трудових прав і обов’язків у зв’язку з включенням в спільну виробничо-господарську діяльність, а також комплексом прав і обов’язків, що виникають у зв’язку з володінням акціями. Запропоновано варіант дефініції "працівник-акціонер"; – при аналізі підстав виникнення трудових правовідносин працівників акціонерних товариств зроблено висновок: для працівників-акціонерів та працівників, які не мають акцій, існує єдина підстава виникнення трудових правовідносин – трудовий договір (контракт). Аргументовано недоцільність виділення договору трудового найму як особливої підстави виникнення трудових правовідносин працівників, які не мають акцій; – доведено, що працівники-акціонери зацікавлені в одержанні максимального прибутку, від якого залежатиме оплата їхньої праці та розмір дивідендів по акціях. Тому працівники-акціонери мають внутрішню мотивацію до високоякісної праці. Разом з тим, вони потребують додаткового правового захисту. Тому запропоновано доповнити ст. 40 КЗпП частиною третьою такого змісту: "Звільнення працівників-акціонерів з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається за попередньою згодою загальних зборів акціонерів у тих товариствах, які налічують не більш 50 акціонерів. В акціонерних товариствах, які налічують більш 50 акціонерів, повноваження давати попередню згоду на звільнення може бути покладено на спостережну раду". Внесено пропозиції щодо надання переваги в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці працівникам-акціонерам, та у зв’язку з цим доповнити ст. 42 КЗпП пунктом 10: працівники-акціонери підприємства; – обґрунтовано доцільність застосування в акціонерних товариствах контрактної форми трудового договору, у зв’язку з чим запропоновано доповнити Закон України "Про господарські товариства", а також внести в новий Закон України "Про акціонерні товариства" таке положення: "Акціонерні товариства мають право укладати трудові контракти з одноособовим керівником, головою та членами колегіального виконавчого органу, головою та членами спостережної ради, з фахівцями, а також з іншими працівниками за їх згодою "; – доведено, що відносини, які виникають між одноособовим керівником, головою колегіального виконавчого органу та акціонерним товариством, мають трудо-правовий характер. Цим відносинам притаманні певні особливості, у зв’язку з чим внесено низку пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання їхньої праці: а) обґрунтовано необхідність розробки правових норм, які вдосконалюють порядок обрання на ці посади, підвищують кваліфікаційні вимоги як правового, так і морального характеру; б) запропоновано доповнити ст. 134 КЗпП частиною другою такого змісту: "Керівники акціонерних товариств несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної їх винними і протиправними діями, включаючи і неодержані прибутки"; в) зроблено висновок про те, що правом притягнення керівників до матеріальної відповідальності наділені загальні збори акціонерів, при цьому, якщо керівник є акціонером товариства, його слід позбавити права голосування з цього питання; г) запропоновано внести у Закон України "Про господарські товариства" норму про роботу керівників за сумісництвом: "Керівники акціонерних товариств можуть виконувати оплачувану роботу за сумісництвом тільки з дозволу загальних зборів акціонерів (спостережної ради)"; – доведено, що характер відносин, які виникають між головою, членами спостережної ради та акціонерним товариством, може мати трудо-правову природу, а трудовий договір, що укладається з ними, є особливим видом трудового договору. Спостережна рада, виконуючи контролюючі функції щодо виконавчого органу, також повинна контролювати додержання ним законодавства про працю, гарантувати додержання прав та інтересів працівників акціонерних товариств, переважно акціонерів. |
