У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих із ГЕРХ, що зазнали радіаційного впливу на основі вивчення особливостей діагностики і розробки індивідуальних комплексів лікування. 1. Клінічна картина ГЕРХ в обстежених хворих, які зазнали опромінення, має типовий перебіг у 78,5% випадків, але супроводжується больовим синдромом у 83,9% осіб основної групи та в 67,7% – контрольної, печією – у 68,8% проти 83,1%, симптомами диспепсії в 75,3% випадків в основній групі та в 80,0% – контрольній. Інфекція H.pylori виявлена в 72,0% випадків в основній групі та в 58,5% випадків серед хворих контрольної групи. 2. Ендоскопічно позитивний варіант ГЕРХ у хворих, які зазнали радіаційного впливу, зустрічається в 77,4%±4,3% випадків захворювання. Рефлюкс-езофагіт із ст. А складають 39,8%±5,1% випадків, ст. В – 25,8%±4,5%, ст. С, D – 11,8%±3,3%. Ендоскопічно негативний варіант спостерігається в 22,6%±4,3% випадків. 3. При морфологічному дослідженні СОС у хворих ГЕРХ, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, були виявлені дисплазія багатошарового плоского епітелію в 30,0% випадків. Запальна інфільтрація в субепітеліальному шарі – у 23,3% випадків, у контрольній групі – в 21,1%. Ороговіння папілом діагностовано в 13,3% випадків, солітарні і множинні папіломи – у 10,0%, а “шлункову” метаплазію – у 20,0% випадків у групі пацієнтів ГЕРХ, що зазнали радіаційного впливу. У той же час дис- та гіперкератоз мав місце в 10,0% випадків в основній та в 28,9% – контрольній групах. 4. Імунологічні зміни у хворих основної групи характеризуються зниженням показників CD4+-лімфоцитів як у абсолютних числах 0,5±0,02, так і у відсотках 27,5±0,1%, підвищенням кількості ЦІК в 116,0±14,0% випадків, що свідчить про дію іонізуючого випромінювання та стресорний стан, у той час як у хворих контрольної групи показники були в межах норми. 5. Оцінка комплексу показників езофаго-рН-моніторингу дає змогу підвищити якість діагностики ГЕРХ, покращити підбір дози препаратів для лікування та формування індивідуальних лікувальних комплексів у залежності від характеру рефлюксу. У 83 осіб основної групи був виявлений: кислий рефлюкс, який мав місце у 31,3% випадків, лужний – у 15,7% та змішаний – у 53,0% випадків. 6. Чутливість штамів H.рylori в обстежених хворих основної групи була більшою до орнідазолу і тетрацикліну у (95,5%), амоксициліну у (91,2%), кларитроміцину у (86,6%). Ефективність АХТ у 67 хворих на ГЕРХ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, склала 92,5% при застосуванні лікувальних комплексів із використанням АМП із визначенням чутливості до них H.pylori. 7. Після проведення ерадикації H.pylori і повторного езофаго-рН-моніторингу, при наявності кислого рефлюксу найбільш ефективним виявився лікувальний комплекс з омепразолу 20 мг двічі на день та домперідону 10 мг тричі на день, при змішаному – комплекс з омепразолу 20 мг двічі на день та домперідону 10 мг тричі на день із поступовим зниженням дози ІПП до 20 мг на день та призначенням УДХК 250 мг двічі на день, при лужному – комплекс із домперідону 10 мг тричі на день, УДХК 250 мг двічі на день та білосорбу по 1 болюсу тричі на день. Використання індивідуально підібраних комплексів та схем лікування призвело до клінічної ремісії у 96,4%, ендоскопічної ремісії у 92,8% хворих ГЕРХ основної групи. |