1. Поєднання нефротуберкульозу з хронічним неспецифічним пієлонефритом зустрічається у 71,7% випадків, призводить до ускладнення клінічної картини, збільшення тривалості та помилковості діагностики, стає чинником несприятливого прогнозу захворювання за рахунок розвитку деструктивних форм. 2. Особливістю розвитку туберкульозу нирок на фоні вторинних уражень є патогенетично обумовлена прогресуюча втрата їх функції (61% при поєднаному ураженні нирки та 31% при ізольованому нефротуберкульозі), що свідчить про неспроможність існуючих методів ранньої діагностики та лікування. 3. Виявлені зміни при традиційному клініко-лабораторному обстеженні хворих з нефротуберкульозом не мають вирішального значення у постановці діагнозу туберкульозного ураження нирки, але дають додаткову інформацію, яка дозволяє запідозрити туберкульоз та скоригувати діагноз. Найбільш розповсюдженим збудником вторинних уражень нирок при нефротуберкульозі є грамнегативна флора. 4. Найбільш точним та інформативним способом діагностики нефротуберкульозу є мікробіологічний метод виявлення збудника захворювання у сечі з використанням поживного середовища Левенштейна - Йенсена (47,4-57,7% в різних групах); найменш чутливим методом виявлення мікобактеріурії є мікроскопія мазка, пофарбованого за Циль-Нільсеном (жодного хворого). Нові методи виявлення збудника (засів сечі на середовище ВКГ та ПЛР сечі) є методами експрес-діагностики, але для встановлення остаточного діагнозу та початку специфічного лікування потребують підтвердження іншими діагностичними методиками. 5. При наявності попередніх змін у сечовому осаді, традиційні критерії оцінювання вогнищевої реакції при проведенні підшкірних туберкулінових проб недостатньо інформативні ("сумнівна або відсутня" реакція зареєстрована у 69-84,4%) і не дозволяють встановити діагноз нефротуберкульозу. Для підвищення ефективності підшкірних туберкулінових проб при оцінюванні вогнищевої реакції слід використовувати запропоновану туберкулін - термографічну пробу; визначення активності туберкульозного процесу забезпечує комплексна оцінка туберкулінової проби та результатів клініко - лабораторних досліджень. 6. У хворих групи ризику використання антибактеріальних засобів, які можуть впливати на специфічний запальний процес (антибіотики фторхінолонового ряду, макроліди та ін.) є недоцільним. 7. Розроблено алгоритм диференційної діагностики туберкульозу нирок з використанням діагностичних таблиць прогностичних коефіцієнтів, який сприяє ранній діагностиці та своєчасному початку специфічного лікування, що є шляхом підвищення ефективності медичної і соціальної реабілітації хворих. |