В дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми психологічних наслідків впливу на людину різних екстремальних подій, яке полягає в дослідженні та аналізі негативних змін особистості та поведінки постраждалих, а також зв'язку цих порушень з виразністю посттравматичного стресового розладу.
1. У всіх постраждалих, що пережили життєво небезпечні ситуації поза професійною діяльністю, мають місце порушення психічного здоров'я: повний варіант ПТСР діагностовано у 55,1 % пацієнтів, окремі симптоми цього розладу - у 44,9 %.
У 23,8 % обстежених шахтарів як представників професії підвищеного ризику було виявлено повний варіант ПТСР, у 35,0 % відмічались окремі симптоми ПТСР. Ступінь виразності ознак ПТСР у цієї категорії обстежених значною мірою залежить від рівня стресогенності професійної діяльності, а також від кількості та тяжкості психотравмуючих ситуацій, що переживались шахтарями поза професійною діяльністю.
2. Різні екстремальні події спричиняють негативні зміни особистості і поведінки у постраждалих. Існують загальні закономірності формування змін особистості і поведінки, що складають постстресовий патопсихологічний симптомокомплекс, незалежно від характеру пережитих екстремальних подій: переважання і поступове посилення рис підозріливості; своєрідність і ригідність поведінкових та емоційних реакцій; збідніння мотиваційної сфери і песимістична оцінка власного майбутнього. В сфері міжособистісних стосунків у них спостерігається тенденція до обмеження соціальних контактів і формування уникаючої поведінки. Ступінь даних порушень позитивно корелює з виразністю ознак ПТСР.
3. Типовими емоційно-особистісними особливостями людей, які постраждали в результаті різних екстремальних подій, є виражена фіксованість на соматичних відчуттях, своєрідність сприйняття оточуючого, емоційні порушення у вигляді тривожних, фобічних і депресивних переживань, імпульсивність, тенденція уникати міжособистісних контактів, зниження адаптивного потенціалу особистості. Ступінь особистісних порушень значною мірою пов'язаний з виразністю ознак ПТСР: у пацієнтів з клінічним варіантом ПТСР ці емоційно-особистісні особливості є достовірно більш вираженими.
4. Структура ціннісно-смислової сфери осіб, які пережили екстремальні події, практично близька до загальнонормативної - найбільш значущими є інтимно-особистісні стосунки та здоров'я. Однак у всіх постраждалих має місце дисоціація між смислоутворюючими мотивами і механізмами, що відповідають за їх реалізацію. У осіб з ПТСР ця дисоціація є більш вираженою, що свідчить про значні труднощі в досягненні значущих цінностей у порівнянні з пацієнтами з окремими симптомами ПТСР.
Існують певні особливості трансформації та дисоціації ціннісно-смислової сфери постраждалих, які відображають характер пережитих психотравмуючих ситуацій, особливості суб'єктивного сприйняття життя “після психотравми” і специфіку постстресової адаптації особистості.
5. Механізми психологічного захисту (МПЗ) у осіб, які пережили різні екстремальні події, суттєво відрізняються від типових захисних механізмів у здорових людей. У пацієнтів з симптоматикою ПТСР переважали механізми проекції, регресії та заперечення. Найрідше зустрічались механізми психологічного захисту у вигляді компенсації, витіснення та заміщення. Неадекватні МПЗ можуть спричиняти формування станів психологічної дезадаптації осіб, які зазнали впливу екстремальних факторів, або призводити до поглиблення і хронізації наявних психічних розладів.
6. У більшості осіб, які постраждали в результаті різних життєво небезпечних ситуацій, мають місце ті або інші форми порушень соціального функціонування і поведінки, переважно, в сфері міжособистісних стосунків. Ступінь порушень соціального функціонування значною мірою пов'язаний з виразністю симптоматики ПТСР. Пацієнти з ПТСР достовірно частіше осіб з окремими ознаками ПТСР проявляють відверті агресивні реакції та використовують деструктивні способи вирішення конфліктних ситуацій. Існуючі афективні розлади поглиблюють порушення комунікативної сфери, що призводить до загального погіршення мікросоціального функціонування і зниження якості життя.
7. У людей, які пережили різні екстремальні ситуації, змінюється якість життя в цілому і окремих його параметрів. Оцінка якості життя пацієнтами з ПТСР за всіма показниками перебуває на рівні нижче середньої. Оцінка якості життя особами з окремими симптомами ПТСР була дещо вищою, але нижчою загальнонормативних показників. Всі постраждалі були найменш задоволені психофізичним благополуччям, а найвище оцінювали власну особистісну реалізацію.
8. Оцінка якості життя шахтарями значно знижується за всіма параметрами зі зростанням ступеня виразності ознак ПТСР. Всі обстежені були найменш задоволені своїм матеріальним становищем і власним психофізичним благополуччям. Найбільш високими є показники оцінки якості життя, що відображають взаємини в родині та стосунки з друзями, тобто характеризують мікросоціальне функціонування.
Перспективи дослідження вбачаються нами в подальшій розробці адекватних підходів до психокорекційної роботи з особами, що постраждали внаслідок життєво небезпечних подій. Основний зміст психокорекційних заходів має полягати в формуванні адаптивних механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій; відновленні відчуття цінності власної особистості та побудові нової моделі подальшого існування в світі; в афективній і когнітивній переробці психотравмуючого досвіду; в оптимізації соціальних зв’язків та соціальної підтримки.
| 