У досліджуваних українських текстах використано всі види найменування осіб. Антропонімний простір художніх творів складають: антропоніми, безіменна номінація дійових осіб та замінники антропонімів. Антропоніми становлять меншу частину аналізованих назв. У великих за обсягом творах, повістях і романах, неантропонімні найменування значно переважають кількість антропонімів, становлячи 60-75 % особових назв. Уживання апелятивів, що позначають осіб, є важливим стилістичним засобом характеристики героїв твору. Обидва види найменувань доповнюють інформацію про персонажів, почерпнуту читачем із тексту, служать їх мікрохарактеристикою. Стилістична виразність антропонімів є помітно вищою за безіменну номінацію. В художньому тексті вони актуалізують своє доантропонімне значення – семантику твірних основ. Експресивність, емоційне забарвлення антропонімів залежить і від їх дериваційної структури, зокрема від наявності у них суфіксів суб’єктивної оцінки. Інформація, закладена у кожному компоненті номінаційного простору, насамперед в антропонімі, зумовлює їх функції, які виявляються у мікро- та макроконтексті. Домінантними стилістичними функціями найменувань осіб в аналізованих творах є характеристична, соціологічна та локалізаційна, які притаманні майже кожному іменуванню особи, антропонімам і неатропонімним назвам. Іншими важливими функціями, які виконують не всі найменування осіб, є експресивна, алюзійна, символічна. Найбільш функціонально навантаженими є прізвиська, прізвища, головним чином промовисті, а також суфіксальні варіанти імен. Порівняльно-зіставний аналіз антропонімного простору українських оригіналів та їх німецькомовних перекладів дає можливість стверджувати, що в перекладених текстах більшою чи меншою мірою збережено і форму найменувань, і ті функції, які вони виконують у творі. Основні труднощі адекватної передачі антропонімів та їх стилістичного навантаження можна звести до двох типів – лінгвальні та екстралінгвальні. Лінгвальні труднощі передачі зумовлені відмінностями між українською та німецькою мовами на різних рівнях їх структури. Так, на фонологічному рівні простежується невідповідність фонетичних систем української та німецької мов, яким властиві різні графічні системи – кирилиця і латинка; на морфологічному – відмінність морфемної та дериваційної будови власних назв; на лексичному – відмінність конотацій та асоціацій апелятивів, від яких утворені антропоніми. Екстралінгвальні труднощі пов’язані з належністю носіїв мови до різних етнокультур. Найголовніші з них: різний ступінь відомості антропонімів у мові оригіналу і мові перекладу; здатність власної назви в мові оригіналу викликати такі асоціації, які можуть бути невідомі в мові перекладу і навпаки; зміна конотації оніма протягом певного відрізка часу. Для передачі антропонімів в аналізованих німецькомовних перекладах найчастіше використано практичну транскрипцію, транслітерацію, переклад (повний або описовий), а також так званий традиційний спосіб передачі. Прагнення донести до читача семантику промовистих імен та прізвиськ веде до перекладу апелятива, який лежить в основі антропоніма, при цьому змінюється форма найменування. Її збереження у цьому випадку спрощує функціональне навантаження найменування у творі, оскільки конотативне значення назви залишається незрозумілим читачеві перекладу, а тому частково змінюється зміст твору. Для того, щоб зберегти характеристичну функцію антропоніма і залишити цілісною форму імені, перекладачі пояснюють закладену автором оригіналу інформацію або у коментарі, що міститься безпосередньо у тексті твору, або у виносках. Найкраще антропонімічні найменування прокоментовано у перекладі роману О. Гончара „Собор”, здійсненому Е.Коттмайєр та І.Костецьким. Локалізаційна функція найменувань здебільшого не втрачається при перекладі. Найскладнішими для перекладачів є передача соціологічної функції найменування та експресивності, закладеної в імені. Перекладач А.-Г.Горбач, вдало використовуючи різні способи передачі антропонімів іноземною мовою і поєднуючи їх з лексичним коментарем, змогла найповніше зберегти функції найменувань осіб у своїх перекладах. |