Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


30. Бияк Наталія Яремівна. Особливості найменувань осіб в українській художній прозі та збереження їх функцій у німецькомовних перекладах: дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004. : табл.



Анотація до роботи:

Бияк Н.Я. Особливості найменувань осіб в українській художній прозі та збереження їх функцій у німецькомовних перекладах. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 — українська мова. — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.

Дисертація присвячена вивченню всіх найменувань осіб, ужитих в 64 творах української художньої прози кінця ХІХ-ХХ ст. Проаналізовано 3648 найменувань, в тому числі й неантропонімних, що в межах конкретного художнього твору виконують функції власних назв. Встановлено співвідношення вживання антропонімів, замінників імен та безіменної номінації для називання осіб у кожному конкретному творі. Досліджено основні способи передачі різних видів українських антропонімів засобами німецької мови та взаємозв’язок цих способів, проаналізовано варіативність графічного та звукового оформлення українських антропонімів у німецьких перекладах. Виявлено функціональне навантаження онімів у художніх текстах і з’ясовано, якою мірою найменування зберігають свої функції у перекладах і якими способами перекладачі досягають цього.

Систематизований фактичний матеріал знайде застосування в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні ономастичного словника української літератури, а також українсько-німецького словника власних назв.

У досліджуваних українських текстах використано всі види найменування осіб. Антропонімний простір художніх творів складають: антропоніми, безіменна номінація дійових осіб та замінники антропонімів. Антропоніми становлять меншу частину аналізованих назв. У великих за обсягом творах, повістях і романах, неантропонімні найменування значно переважають кількість антропонімів, становлячи 60-75 % особових назв. Уживання апелятивів, що позначають осіб, є важливим стилістичним засобом характеристики героїв твору. Обидва види найменувань доповнюють інформацію про персонажів, почерпнуту читачем із тексту, служать їх мікрохарактеристикою.

Стилістична виразність антропонімів є помітно вищою за безіменну номінацію. В художньому тексті вони актуалізують своє доантропонімне значення – семантику твірних основ. Експресивність, емоційне забарвлення антропонімів залежить і від їх дериваційної структури, зокрема від наявності у них суфіксів суб’єктивної оцінки.

Інформація, закладена у кожному компоненті номінаційного простору, насамперед в антропонімі, зумовлює їх функції, які виявляються у мікро- та макроконтексті. Домінантними стилістичними функціями найменувань осіб в аналізованих творах є характеристична, соціологічна та локалізаційна, які притаманні майже кожному іменуванню особи, антропонімам і неатропонімним назвам. Іншими важливими функціями, які виконують не всі найменування осіб, є експресивна, алюзійна, символічна. Найбільш функціонально навантаженими є прізвиська, прізвища, головним чином промовисті, а також суфіксальні варіанти імен.

Порівняльно-зіставний аналіз антропонімного простору українських оригіналів та їх німецькомовних перекладів дає можливість стверджувати, що в перекладених текстах більшою чи меншою мірою збережено і форму найменувань, і ті функції, які вони виконують у творі. Основні труднощі адекватної передачі антропонімів та їх стилістичного навантаження можна звести до двох типів – лінгвальні та екстралінгвальні.

Лінгвальні труднощі передачі зумовлені відмінностями між українською та німецькою мовами на різних рівнях їх структури. Так, на фонологічному рівні простежується невідповідність фонетичних систем української та німецької мов, яким властиві різні графічні системи – кирилиця і латинка; на морфологічному – відмінність морфемної та дериваційної будови власних назв; на лексичному – відмінність конотацій та асоціацій апелятивів, від яких утворені антропоніми.

Екстралінгвальні труднощі пов’язані з належністю носіїв мови до різних етнокультур. Найголовніші з них: різний ступінь відомості антропонімів у мові оригіналу і мові перекладу; здатність власної назви в мові оригіналу викликати такі асоціації, які можуть бути невідомі в мові перекладу і навпаки; зміна конотації оніма протягом певного відрізка часу.

Для передачі антропонімів в аналізованих німецькомовних перекладах найчастіше використано практичну транскрипцію, транслітерацію, переклад (повний або описовий), а також так званий традиційний спосіб передачі.

Прагнення донести до читача семантику промовистих імен та прізвиськ веде до перекладу апелятива, який лежить в основі антропоніма, при цьому змінюється форма найменування. Її збереження у цьому випадку спрощує функціональне навантаження найменування у творі, оскільки конотативне значення назви залишається незрозумілим читачеві перекладу, а тому частково змінюється зміст твору. Для того, щоб зберегти характеристичну функцію антропоніма і залишити цілісною форму імені, перекладачі пояснюють закладену автором оригіналу інформацію або у коментарі, що міститься безпосередньо у тексті твору, або у виносках. Найкраще антропонімічні найменування прокоментовано у перекладі роману О. Гончара „Собор”, здійсненому Е.Коттмайєр та І.Костецьким.

Локалізаційна функція найменувань здебільшого не втрачається при перекладі. Найскладнішими для перекладачів є передача соціологічної функції найменування та експресивності, закладеної в імені.

Перекладач А.-Г.Горбач, вдало використовуючи різні способи передачі антропонімів іноземною мовою і поєднуючи їх з лексичним коментарем, змогла найповніше зберегти функції найменувань осіб у своїх перекладах.

Публікації автора:

  1. Антропоніми у німецькому перекладі повісті Г.Хоткевича “Камінна душа” // Проблеми слов’янської ономастики. Збірник наукових праць. — Ужгород, 1999. — С. 19-23.

  2. Безіменна номінація у художніх перекладах // Наукові записки. Серія: Мовознавство. — Тернопіль: ТДПУ, 1999. — Випуск 2. — С. 128-133.

  3. Ономастичний простір німецького перекладу роману О.Гончара “Собор” // Наукові записки: Мовознавство. Серія 8. — Тернопіль ТДПУ, 1998. — № 1. — С. 73-77.

  4. Передача літературних антропонімів у німецьких перекладах української художньої прози // Питання сучасної ономастики. Статті та тези VII Всеукраїнської ономастичної конференції (1-3 жовтня 1997 р.). — Дніпропетровськ, 1997. — С.20.

  5. Передача українських літературно-художніх антропонімів засобами німецької мови // Іноземні мови сьогодні і завтра: Тези міжнародної науково-практичної конференції. Тернопіль: ТДПУ, 1999. — С. 108-109.

  6. Промовисті імена у художньому творі та перекладі // Наукові записки. Серія Мовознавство. — Тернопіль ТДПУ, 2000. — Вип. ІІ. — С. 28-36

  7. Словотвірні варіанти імен і художній переклад (на матеріалі німецьких перекладів української прози) // Проблеми ономастичного словотвору. Тези доповідей наукового семінару. — Київ, 1997. — С.1-2.

  8. Українська антропонімія у двох німецьких перекладах повісті М.Коцюбинського “Тіні забутих предків” // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. — Тернопіль: Економічна думка, 1999. — С. 127-130.

  9. Власні назви реальних історичних осіб і міфологічних персонажів у перекладах українських художніх творів німецькою мовою // Наукові записки. Серія Мовознавство. — Тернопіль ТДПУ, 2003. — Вип. І. — С. 109-113.

  10. Besonderheiten der Wiedergabe der ukrainischen literarischen Namen in den deutschsprachigen bersetzungen // 21. Internationaler Kongress fr Namenforschung. Universitt Uppsala, 19.-24. August 2002. Zusammenfassungen. Uppsala 2002. – S.21.