Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Шкірні та венеричні хвороби


Захаров Сергій Вячеславович. Особливості клініки, перебігу та терапії заразних форм сифілісу з урахуванням імунного статусу та аутофлори шкіри: Дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / Дніпропетровська держ. медична академія. - Д., 2002. - 149арк. - Бібліогр.: арк. 124-149.



Анотація до роботи:

Захаров С. В., Особливості клініки, перебігу та терапії заразних форм сифілісу з урахуванням імунного статусу та аутофлори шкіри. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні і венеричні хвороби. – Київський медичний університет ім.. О.О.Богомольця, МОЗ України, 2002 р.

Дисертація присвячена розробці методів лікування хворих на вторинний рецидивний сифіліс з диференційованим застосуванням імунокоригуючих препаратів, які призначались з урахуванням клінічної картини захворювання (типу висипу), імунного статусу і мікробного біоценозу шкіри.

Проведено порівняльний аналіз найближчих і віддалених результатів лікування хворих на вторинний рецидивний сифіліс із застосуванням циклоферону, рібомунілу, екстракту кореню солодки і настійки ехінацеї пурпурової. Запропоновано нові ефективні і зручні методи лікування хворих на сифіліс для застосування у практичній охороні здоров‘я і розроблені критерії оцінки їх ефективності.

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на вторинний рецидивний сифіліс шляхом застосування циклоферону, рібомунілу, адаптогенів рослинного походження на підставі встановленої залежності між клінічними проявами (типом висипу) і ступенем порушень імунного статусу і стану мікробного біоценозу шкіри.

  1. Сучасний перебіг набутого сифілісу характеризується соматичною обтяженістю у 34,6% хворих, серед супутніх захворювань особливе поширення мають інфекції, що передаються статевим шляхом (23,9%), високою питомою вагою вторинного рецидивного, який проявляється пізніми рецидивами, папульозним висипом: з долоне-підошовними (68,4% хворих), гіпертрофічними папулами (31,6%), папулами на слизовій оболонці ротової порожнини (8,4%), алопецією (9,2%), лейкодермою (7,6%).

  2. У хворих на заразні форми сифілісу встановлено суттєве порушення показників імунного статусу: зниження кількості Т-лімфоцитів, CD4+-лімфоцитів, натуральних кілерів, пригнічення бластоутворюючої здатності Т-лімфоцитів на ФГА, і, навпаки, підвищення її на специфічний антиген, підвищення кількості CD8+-лімфоцитів, В-лімфоцитів, IgМ та IgG, які залежить від терміну захворювання, типу висипу і були найбільш виражені при вторинному рецидивному сифілісі: при папульознму типі - суттєве зменшення кількості CD4+-лімфоцитів і помірне - натуральних кілерів, значне підвищення бластоутворюючої здатності Т-лімфоцитів на специфічний антиген, при розеольозному - найнижча кількість натуральних кілерів, значне зниження функціональної активності Т-лімфоцитів і підвищення кількості CD8+-лімфоцитів.

  3. У хворих на вторинний рецидивний сифіліс встановлено найбільш суттєве порушення стану мікробного біоценозу шкіри, а саме, зниження загальної кількості мікроорганізмів, за рахунок S. epidermidis і C. lipophylicum, та підвищення відсотку гемолітичного S. epidermidis, які найбільш виражені при розеольозному типі висипу, виявлені зміни у мікробіоценозі шкіри дозволяють контролювати адекватність лікування та прогнозувати можливість виникнення серологічної резистентності та клініко-серологічних рецидивів.

  4. Зіставний аналіз у кожного хворого на сифіліс клінічних особливостей, перебігу, імунного статусу та мікробного біоценозу шкіри дозволив виділити різні рівні клініко-лабораторних порушень і розробити патогенетично обґрунтований метод диференційованого лікування хворих на вторинний рецидивний сифіліс в залежності від типу висипу: при папульозному типі поряд з антибіотикотерапією, показане призначення циклоферону; при розеольозному типі – рібомунілу, при змішаному типі – комбінація циклоферону і рібомунілу; при наявності лейкодерми і алопеції – рекомендували додатково адаптогени рослинного походження.

  5. Запропонований метод диференційованого комплексного лікування хворих на вторинний рецидивний сифіліс дозволяє скоротити термін регресу клінічних проявів на 1,8-2,5 доби, негативації серологічних реакцій РЗК - на 3 міс., РІТ, РІФ - на 6 міс., прискорити нормалізацією показників імунного статусу і мікробного біоценозу шкіри - на 6 місяців, знизити відсоток серологічної резистентності на 6,8%.

Публікації автора:

  1. Захаров С. В., Захаров В. К. Клинические проявления и течение сифилиса в современных условиях// Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 1998. - №1. – С.121-124.

  2. Захаров С. В. Нарушения клеточного и гуморального иммунитета у больных сифилисом и их коррекция рибомунилом// Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 1999. - №2. – С.82-85.

  3. Захаров С. В. Ефективність циклоферону в комплексній терапії хворих на сифіліс// Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2000. - №1(3). – С.163-166.

  4. Захаров С. В. Стан аутофлори шкіри у хворих на сифіліс в процесі лікування// Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2000. - №2(3). – С.111-115.

  5. Захаров С. В. Динамика содержания естественных киллеров у больных заразными формами сифилиса в процессе лечения// Актуальные проблемы медицины и биологии. – 2001. - №2. – С.389-393.

  6. Федотов В. П., Захаров С. В. Нарушение иммунного гомеостаза у больных заразными формами сифилиса и методы его коррекции// Международный медицинский журнал. - 2001. – Т.7,№1. – С92-94.

  7. Захаров С. В. Адаптогени рослинного походження у комплексній терапії сифілісу.// Медичні перспективи. – 2001. – Т.VI,№1. – С82-87.

  8. Федотов В. П., Захаров В. К., Дюдюн А. Д., Ющишин Н. И., Захаров С.В., Франкенберг А. А., Павелко А. И., Синица В. И. Сравнительная оценка эффективности лечения больных сифилисом различными методами// Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2001. - №1(4). – С.17-21.

  9. Захаров С. В., Захаров В. К. Иммуномодулирующее действие циклоферона и тимогена у больных сифилисом// Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского гос.мед.ун-та им. С.И.Георгиевского. – Симферополь,2001. – Т.137,ч.1. – С.142-144.

  10. Захаров С. В., Захаров В. К. Применение циклоферона, рибомунила и вобензима в комплексной терапии больных сифилисом//Тез. доп. VII Українського з’їзду дерматовенерологів. – К.,1999. – С.108.

  11. Захаров С. В. Найближчі та віддалені результати лікування хворих на вторинний сифіліс// Тез. доп. наук.-практ. конф., присвяченої 85 річчю ДДМА. – Дніпропетровськ,2001. – С.98.