У період ринкової трансформації зміна економічної поведінки основних суб'єктів господарювання та її відповідність ринковим умовам господарювання є одним з головних критеріїв реформ та одночасно умовою їх успішного проведення. Це обумовлює теоретичне та практичне значення дослідження економічної поведінки, та його модифікації в бажаному напрямку. Визначення економічної поведінки як впорядкованої сукупності дій господарюючих суб’єктів, спрямованої на досягнення економічних цілей в умовах специфічних господарських систем з урахуванням ціннісних установок, дозволило використати синтез неокласичного та інституціонального теоретичного підходів в дослідженні економічної поведінки в умовах ринкової трансформації економіки. Це обумовлено неможливістю комплексного аналізу економічної поведінки в рамках якогось одного підходу на сучасному етапі розвитку суспільства. В економічній поведінці знаходять прояв всі економічні відносини. Існує взаємозв'язок економічної поведінки з економічною системою: економічна поведінка - наслідок власного вибору суб'єкта господарювання, але вибір визначається зовнішніми умовами. З одного боку, економічна поведінка визначається умовами системи, але, з іншого боку, економічна поведінка в змозі змінити умови господарювання, а отже і тип економічної системи. Класичний тип формування ринкової економіки супроводжується і класичним варіантом інституціональних змін: відбувається їх стихійна еволюція під впливом різних факторів. При цьому інститути не насаджуються зверху, а виростають "знизу", роль влади зводиться до легітимізації нових, що стихійно виникли, або суттєво модифікованих старих та сприянню їх розповсюдженню. При еволюційному характері інституціональних змін не відбувається суттєвих розбіжностей між формальними і неформальними нормами і, як наслідок, формуються стійкі реакції суб'єктів господарювання на зміни макро- та мікроекономічних умов. Але при упроваджувальному варіанті інституціональних змін, який притаманний перехідній економіці, організаційно-правові зміни випереджають зміни в ціннісних установках суб'єктів господарювання. В результаті відбувається розбіжність формальних та неформальних норм. Чим більше їх вимоги суперечать один одному, тим сильніше підприємства та домогосподарства будуть намагатися ігнорувати нав'язані зверху правила. Економічна поведінка суб’єктів господарювання в перехідний період визначається неспівпадінням у часі інституціональних змін на різних рівнях. Особливості економічної поведінки суб’єктів господарювання обумовлені з одного боку, специфікою вихідних передумов реформування, а с другого - стратегією реформ: - в директивно-плановій економічній системі відсутність ринків факторів виробництва призводила до існування лише трудової поведінки. А дефіцит, як системне явище, призводив до відсутності навичок здійснення продуманого вибору споживчих благ. Вибір найбільш вигідних альтернатив по досягненню економічних цілей заміщався взаємовигідним обміном послугами, володінням великою кількістю державних привілей і т. д.; - утворення незалежної України внаслідок розпаду директивно-планової економіки супроводжувалося деіндустріалізацією, деградацією виробничих сил, що призвело до появи форм економічної поведінки, які властиві доіндустріальним економічним системам; - ідеологізована система цінностей і відсутність загальзначимої господарської етики як основи відповідних норм економічної поведінки, криза ціннісних установок як елемента поведінки. Дії суб'єктів господарювання в процесі досягнення ними соціально-економічних цілей в перехідний період представляють собою сполучення елементів поведінки, які властиві різним економічним системам. Для позначення даної особливості доцільно використовувати термін синкретично-гетерогенні форми поведінки. При проведенні реформ часто ігнорується гетерогенно-сінкретичність економічної поведінки, але реформи в першу чергу повинні виходити з специфічних економічних, соціально-психологічних умов країни. В умовах ринкової трансформації економіки України зміна економічної поведінки основних суб'єктів господарювання у напрямку руху до ринкових норм можлива за умові розробки теоретично обґрунтованої цілісної концепції економічної політики та її поступової реалізації. Основними принципами економічної політики повинні стати: - використання світового досвіду необхідно здійснюватися з максимальним урахуванням особливостей національної економіки та історичних умов функціонування системи; - стабільність стратегічних цілей та динамічність оперативних задач економічної політики повинна забезпечуватися систематичним прогнозуванням та моделюванням можливих наслідків цих заходів; - забезпечення прозорості економічної політики, розвиток економічної освіти, що сприяє розумінню господарюючими суб'єктами нових умов - як важлива умова зміни інституціонального середовища та формування поведінки притаманної суб'єктам ринкової економіки; - підхід до перетворень повинен бути помірно-радикальним та орієнтованим на стабільність умов господарювання. Стабілізація умов господарювання передбачає гарантію державою виконання контрактів. Проведення відповідної економічної політики та модифікація поведінки держави у ринковому напрямку мають визначну роль в зміні економічної поведінки суб'єктів господарювання при впроваджувальному варіанті формування ринкової економіки. Вплив на економічну поведінку в перехідній економіці необхідно здійснювати через зміни макро-, мікроумов, але вирішальне значення буде належати інституціональним факторам. |