У дисертації наведено результати досліджень основних компонентів (ґрунтів, дренажних вод, рослинності, біоти) меліорованих екосистем і виявлено їхні зміни внаслідок осушування і сільськогосподарського використання. 1. Морфолого-генетичним аналізом торфових осушуваних ґрунтів підтверджено, що використання їх під постійним залуженням багаторічними травами гальмує процес розкладання і мінералізації торфової маси порівняно з використанням торфовищ під просапними культурами, де потужність торфово-перегнійного горизонту становила в середньому 0 – 28 см і торфова маса мала сипучу консистенцію, тоді як під травами верхній горизонт знаходився в межах 0 – 32 см і був певною мірою оструктурений. 2. Осушування і сільськогосподарське використання торфових ґрунтів заплави р. Трубіж суттєво змінило водно-фізичні параметри, порівняно з неосушеними аналогами. Щільність верхнього горизонту торфово-глейового ґрунту збільшилась на 0,26 г/см3, а капілярна і повна вологоємність зменшилась відповідно на 229 і 230 %, що характеризує як задовільний еколого-меліоративний стан. На середньоглибоких торфовищах під сіножатями ці показники змінились відповідно на 0,09 г/см3 (1,39 – 1,20 %), що відповідають сприятливому стану. 3. Використання осушуваних торфових ґрунтів протягом багатьох років під просапні культури спричиняє розкладання і мінералізацію торфової маси та розпилення (вміст ерозійно-небезпечних агрегатів – 71,3 %) і відповідно інтенсифікацію ерозійних процесів. 4. Дослідженнями встановлено, що антропогенне навантаження на торфовища призводить до помітної трансформації складу торфової маси органогенних ґрунтів. За використання осушуваних ґрунтів під пасовища суттєво (на 32,3%) зменшується вміст органічної речовини і відповідно зростає частка мінеральних компонентів ґрунту. Використання осушуваних торфових ґрунтів під сіножаті сповільнює мінералізацію органічної речовини торфу (до 6,3 %) і сприяє стабілізації еколого-меліоративного стану осушуваних земель. 5. Встановлено, що чисельність мікроорганізмів за різних умов використання змінюється в такому напрямку: пасовище переліг сіяні багаторічні трави просапні культури сіножаті. Найбільше мікроорганізмів на пасовищі (від 132 до 464 х105 КУО/г торфу залежно від пори року). При використанні осушуваних земель як сіножаті, чисельність мікроорганізмів найменша і становить від 14 до 240 х105 КУО/г торфу. Найбільш активним процес дихання є під пасовищем у заплаві р. Трубіж з виділенням 71,2–152 мг СО2 на 1 г ґрунту; а найменш активним – на варіанті з сіяними багаторічними травами в заплаві р. Ірпінь – виділення СО2 складає 28,4 – 58,8 мг на 1 г ґрунту залежно від пори року. 6. Виявлено, що у поверхневих (дренажних) водах Ірпінської осушувально-зволожувальної системи чітко простежується розвиток евтрофікації, яка спричинена порушенням рівноваги у водних екосистемах (підвищенням концентрації амонію від 0,1 до 3,5 мг/дм3, калію від 5,5–17,3 мг/дм3, збільшенням рН від 7,7 до 8,4 мг/дм3). У дренажних водах Трубіжської осушувально-зволожувальної системи зафіксовано коливання сульфатів (36,0–96,0 мг/дм3), гідрокарбонатів (428,0–624,4 мг/дм3), нітратів (0,4–7,8 мг/дм3), калію (2,5–6,5 мг/дм3), магнію (17,0–46,8 мг/дм3) залежно від пори року. 7. Дослідженнями підтверджено, що за своїм генезисом флора досліджуваних заплав є гетерогенною, здебільшого бореального і середземноморського характеру. Господарська діяльність людини спричиняє глибокі ценотичні зміни первинної болотної рослинності. Зростає участь лучних видів у складі болотних фітоценозів (30% у заплаві р. Трубіж та 38% у заплаві р. Ірпінь). На осушуваних болотах майже повністю зникають гіпнові мохи, з’являється багато синантропних видів (заплава р. Трубіж – 15%, заплава р. Ірпінь – 32%). Травостій сформованих луків осушуваних заплав представлений в основному малостравлюваними видами – 69 % на заплаві р. Трубіж та 73 % на заплаві р. Ірпінь, тому природні угіддя можуть бути використані під пасовища і сіножаті тільки після штучного покращення видового складу травостою. 8. За даними досліджень та узагальнення, найбільш екологічно сприятливим та економічно ефективним варіантом використання осушуваних земель заплави р. Ірпінь є сіножаті під залуженням багаторічними травами, а торфових ґрунтів заплави р. Трубіж – у лукопасовищних і травопільних сівозмінах з періодичним поліпшенням травостою. За таких напрямів використання формується задовільний (заплава р. Ірпінь) та сприятливий (заплава р. Трубіж) еколого-меліоративний стан земель, а економічна ефективність досягає понад 3000 грн/га. |