Аналіз чинного законодавства, вивчення наукової літератури, порівняльний аналіз спірних точок зору дали дисертантові підстави стверджувати, що існує достатнє наукове і нормативне підґрунтя, яке дає можливість виділення одного із видів адміністративно-юрисдикційних проваджень - виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення. Під виконавчим провадження в справах про адміністративні правопорушення розуміється урегульована нормами права процесуальна діяльність уповноважених на те органів та посадових осіб щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. З метою підвищення ефективності норм, що регламентують виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення, автор пропонує: 1) ввести до КУпАП норму про вступ постанови про накладення адміністративного стягнення в законну силу; 2) закріпити в КУпАП норму про зміну штрафу іншими адміністративними стягненнями у разі неспроможності порушника сплатити штраф через відсутність коштів та майна; у разі ухилення правопо-рушника від сплати штрафу та вчинення ним дій, що перешкоджають стягненню штрафу в примусовому порядку застосувати до нього адміністративний арешт; 3) доповнити і змінити редакцію окремих норм КУпАП, зокрема, які визначають порядок обчислення строку, по закінченню якого особа вважається не підданою адміністративному стягненню, строку завершення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, а також норм, які визначають порядок виконання окремих адміністративних стягнень. В залежності від процесуальної ролі, яку відіграє той чи інший суб’єкт у виконавчому проваджені, автором пропонується їх наступна класифікація: 1) суб’єкти, які мають особистий інтерес в справі про адміністративне правопорушення; 2) суб’єкти, які сприяють здійсненню виконавчого провадження; 3) суб’єкти, які здійснюють нагляд і контроль за законністю виконання постанов; 4) домінуючі суб’єкти (ті, які безпосередньо здійснюють виконавче провадження). Провідне місце серед домінуючих суб’єктів виконавчого провадження посідають органи внутрішніх справ, що зумовлено передусім наступними факторами: по-перше, необхідністю виконання власно винесених ними постанов про накладення адміністративних стягнень; по-друге, покладенням на ОВС (їх окремі підрозділи та посадових осіб) обов’язків щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами та адміністративного арешту, які виносить суд; по-третє, проведенням контролю за своєчасністю і правильністю виконання власно винесених постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у разі стягнення суми штрафу в примусовому порядку органами державної виконавчої служби. Автором сформульовано ряд пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень. Серед них найбільш вагомі наступні: 1.З метою покращення діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання постанов про накладення адміністративного штрафу, автор пропонує: 1) удосконалити нормативне забезпечення такої діяльності; 2) визначити порядок взаємодії посадових осіб органів внутрішніх справ і державних виконавців щодо примусового стягнення штрафів; 3) встановити ефективні міри заохочення та стягнення до посадових осіб, які займаються виконанням таких постанов. 2. З метою реального виключення водіїв, позбавлених права керування транспортними засобами з процесу дорожнього руху, пропонується використовувати номерні знаки спеціальної серії для транспортних засобів, власники яких позбавлені права керування, що істотно полегшить контроль з боку дорожньо-патрульної служби ДАІ за виконанням постанов про позбавлення права керування. 3. У разі порушення особою, яка піддана адміністративному арешту, режиму відбування цього стягнення, посадовим особам ОВС рекомендується застосовувати наступні заходи впливу: 1) заходи, правом застосування яких наділений начальник органу виконання стягнення (спецприймальника, ІТТ, ОВС); 2) заходи, правом застосування яких наділений орган, що виніс постанову про застосування адмінарешту, тобто – суд. З метою вдосконалення діяльності ОВС щодо виконання постанов про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства пропонується наступне: 1) порядок організації такого видворення закріпити на законодавчому рівні, шляхом доповнення КУпАП новою главою наступного змісту: “Глава 34. Провадження по виконанню постанов про адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства”; 2) чітко визначити строк, після закінчення якого іноземці, які ухиляються від виїзду з території України, повинні з санкції прокурора затримуватись і видворятись у примусовому порядку; 3) більш чітко відпрацювати механізм залучення коштів до державного бюджету, які витрачаються на здійснення ОВС примусового видворення вказаної категорії осіб. |
