У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення встановлення та діяльності більшовицьких органів влади та управління в українському селі в 1917-1920 рр. На підставі здійсненого дослідження зроблені такі висновки та пропозиції: У результаті державного перевороту 25 жовтня 1917 р. більшовики захопили владу і проголосили її встановлення на всій території Росії у формі рад. Для забезпечення своєї влади на місцях, в т. ч. в Україні, їм необхідно було створити і встановити свою систему управління, тому намагалися підпорядкувати собі ради селянських депутатів та забезпечити свою перевагу і контроль на селянських з’їздах. Однак у листопаді-грудні 1917 р. їм цього повністю не вдалося. Захопити окремі з’їзди селянських депутатів і частину рад вони змогли лише за допомогою збройної сили. З метою встановлення своєї влади більшовики створювали надзвичайні органи управління – революційні комітети, діяльність яких забезпечувалася спеціально створюваними збройними загонами Червоної гвардії. Однак режим радянської влади та управління в українському селі був нетривалим. Він був повалений в лютому-березні 1918 р. Відновлення більшовицьких органів влади і управління відбувалося після нового захоплення України збройним шляхом у грудні 1918-січні 1919 рр. Органами влади були ради, комітети бідноти, революційні комітети. У 1919 р. більшовики запроваджували повний контроль за виборами рад. Вибори часто організовували ревкоми, військові частини, більшовицькі комітети. Забезпечували перевагу більшовиків в радах їх чистки, які здійснювалися в умовах жорсткої централізації і партійної монополії на владу. Цьому також сприяли безперервні перевибори. За цією схемою більшовики прагнули здобути перевагу в радах у 1920 р., однак селянство, налаштоване антибільшовицьки, чинило активну протидію. Тому у цей період більшовики надавали перевагу ревкомам. Ревкоми як надзвичайні органи влади, створені без згоди селянства, не зважали на його потреби і бажання. Формою ревкомівського управління були накази для виконання постанов центральних та місцевих органів влади. Ревкоми стосовно селянства не дотримувалися не лише законності, але й норм моралі. Вони були тоталітарними органими влади й управління. З грудня 1918 р. до серпня 1919 р. більшовики запроваджували в Україні комбіди, механічно перенісши їх з Росії, хоча їхня діяльність там себе не оправдала. Спочатку вони діяли як паралельно з іншими органами влади більшовиків, так і самостійно, займаючись в основному реквізицією і розподілом продуктів та перерозподілом землі на користь колективних господарств. З прийняттям Закону “Про сільські комітети бідноти” від 12 червня 1919 р. вони, виконуючи функцію органів влади, посилили реквізиційну діяльність, вносили розкол в українське село, що викликали збройний протест селянства. Законом ВУЦВК від 9 травня 1920 р. були запроваджені комітети незаможних селян, широка мережа яких була створена в Україні. Будучи органами сприяння більшовицькій владі та управлінню, вони збирали продрозкладку, розкуркулювали багатші господарства, вносили розкол у селянське середовище, чим забезпечували запровадженню більшовицького режиму влади. Суть більшовицької влади та управління особливо виявилася у здійсненні аграрної та продовольчої політики. Широко запроваджувалося створення селянських колективних господарств, які організовували у вигляді радгоспів, комун, товариств тощо без врахування конкретних умов і в основному з принципу добровільності. У 1920 р. більшовики не відмовилися від колективних господарств, хоча вибрали тактику тимчасового компромісу із селянством.
Результати більшовицької влади і управління в українському селі вповні проявилися в проведенні продовольчої політики, завданням якої була організація продовольчих і сировинних поставок в Росію, що привело в майбутньому як до голоду в 1921-1923 рр., так і до голодомору 1932-1933 рр. Суть та основні риси більшовицької влади та управління в українському селі в 1917-1920 рр. відповідають основним ознакам тоталітарного суспільства, визначених теорією держави та державного управління. Список опублікованих праць за темою Запровадження радянського режиму в українському селі (жовтень 1917-1920 рр.). Монографія. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 392 с. У співавторстві. Міжнародні відносини в період революції 1917-1920 рр.// Україна у міжнародних відносинах XX століття: Навч. посібник. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 34-89. У співавторстві. Запровадження влади рад в українському селі в 1919 р. // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць ЛФ УАДУ. – Львів, 1999. – Вип. 1. – С. 175-191. У співавторстві. Проголошення радянської влади в Україні: до питання легітимності // Актуальні питання державного управління. Зб. наук. праць ЛФ УАДУ. – Львів, 1999. – Вип. 2. – С. 195-201. До питання про роль комітетів незаможних селян у запровадженні більшовицького режиму в українському селі у 1920 р. // Актуальні питання державного управління. Зб. наук. праць ЛФ УАДУ. – Львів, 2001. – Вип. 5. – С. 298-309. Комітети незаможних селян як органи сприяння насадженню більшовицького режиму в українському селі // Ефективність державного управління. Зб. наук. праць ЛІДУ НАДУ. – Львів, 2005. – Вип. 9. – С. 125-131. Революційні комітети як органи тоталітарної влади в українському селі в 1919-1920 рр. // Вісник Львівської комерційної академії. – Львів, 1998. – Т. 2. – Ч. 3. – С. 150-160. (У співавторстві). Боротьба українського селянства проти насадження радянського режиму в 1919-1920 рр. як предтеча боротьби за українську державність у 1940-початку 1950-х рр. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Спецвипуск до 60-ліття УПА. – Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002. – С. 211-213. (У співавторстві). Комітети бідноти як органи влади в українському селі в 1919 р. // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні. Міжнародна науково-практична конференція, 20 січня 2006 р. – Львів: ЛРІДУ, 2006. – Ч. 2. – С. 14-17.
|